Постанова

від 23.09.2024 по справі 902/179/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 вересня 2024 року Справа № 902/179/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024

(ухвалене о 14:51 год. у м. Вінниці, повний текст складено 05.07.2024

у справі № 902/179/24 (суддя Шамшуріна М.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро"

до Фермерського господарства "Бондарук"

про стягнення 586 532 грн 29 коп.

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Бондарук"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро"

про визнання відсутнім у ТОВ "Волагро" права вимоги пені та 7% річних та припинення правовідносин між сторонами в цій частині

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" - Нагорняк І.М.;

від Фермерського господарства "Бондарук" - Тиховський М.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волагро" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "Бондарук" про стягнення 586 532 грн 29 коп., з яких: 442 886 грн 39 коп. пені, 62 768 грн 52 коп. 7% річних за користування чужими грошовими коштами, 26 900 грн 80 коп. 3% річних та 53 976 грн 58 коп. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 в частині своєчасної оплати отриманого товару.

Зокрема, повністю заборгованість була погашена 30.08.2023 в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2023 у справі № 902/76/23, предметом розгляду якої, окрім суми основного боргу були суми пені, 7% річних за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних за період з початку прострочення зобов`язання до 04.01.2023.

Враховуючи фактичне виконання зобов`язання відповідачем, позивач у цій справі нарахував та заявив до стягнення суми пені, 7% річних за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних за період з 05.01.2023 до 29.08.2023.

Фермерське господарство "Бондарук" пред`явило зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" про визнання відсутнім права вимоги пені в розмірі 442 886 грн 39 коп. та 7% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 62 768 грн 52 коп., які заявлені на підставі п. 5.7 та 5.8 Договору поставки № ВП -21.11.21-1 від 21.11.2021, а правовідносини сторін в цій частині - припиненими з 05.01.2023.

Зустрічний позов аргументовано тим, що строк дії договору поставки № ВП -21.11.21-1 від 21.11.2021 в частині права позивача нарахувати пеню пов`язувався з настанням певної події - факту повного розрахунку за поставлений товар (п. 5.7 Договору) та із настанням цієї ж події пов`язувався і строк дії договору в частині права позивача нараховувати 7% за користування чужими коштами (п.5.8 Договору), при цьому на правовідносини сторін за цим договором відповідно до ч. 2 ст. 1057 ЦК України, ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширювалися положення ст. 1050 ЦК України.

Фермерське господарство "Бондарук" стверджує, що внаслідок пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" 05.01.2023 позову до Фермерського господарства "Бондарук про стягнення 7% річних за користування чужими коштами та пені, з 05.01.2023 припинилося право позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом нараховувати передбачені договором проценти за користування чужими коштами, а також обумовлену в договорі неустойку, натомість його права та інтереси забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 первісний позов задовольнив частково. Стягнув з Фермерського господарства "Бондарук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" 327 517 грн 06 коп., у тому числі: 221 443 грн 20 коп. пені, 62 768 грн 52 коп. 7% річних, 43 305 грн 34 коп. інфляційних втрат та 8 234 грн 03 коп. судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" до Фермерського господарства "Бондарук" в частині стягнення 221 443 грн 19 коп. пені, 26 900 грн 80 коп. 3% річних та 10 671 грн 24 коп. інфляційних втрат відмовив. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що у договорі поставки відсутні погоджені сторонами умови щодо поставки товару на умовах товарного (комерційного) кредиту. Суд вказав, що зміст укладеного між сторонами договору не містить умови про нарахування процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, а твердження ФГ "Бондарук" про те, що спірний договір поставки укладено на умовах товарного кредиту є помилковим.

Надаючи оцінку первісному позову, суд встановив, що остаточне погашення заборгованості Фермерського господарства "Бондарук" перед первісним позивачем за договором відбулось шляхом перерахування 01.08.2023 ФГ "Бондарук" на користь ТОВ "Волагро" грошових коштів у розмірі 495 000 грн та внаслідок надходження 30.08.2023 на рахунок ТОВ "Волагро" грошових коштів у розмірі 1 219 474 грн 81 коп. за результатом вчинених виконавцем Я.Целіною дій під час примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 у справі №902/76/23.

Щодо первісного позову в частині стягнення 7 % річних за користування чужими грошовими коштами та 3 % річних суд вказав, що у пункті 5.8. Договору сторони узгодили сплату процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 7% процентів від суми заборгованості, позивач має право на стягнення лише процентів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак додатково нараховані 3 % річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки за вимогами статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, здійснивши перевірку заявлених до стягнення 7 % річних, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума нарахованих 7% річних за визначений позивачем період у розмірі 62 768 грн 52 коп. є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню, а в стягненні 3% річних відмовив.

Відносно стягнення інфляційних втрат, то суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд вказав, що вірна сума нарахованих інфляційних втрат становить 43 305 грн 34 коп., а тому дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 10 671 грн 24 коп. слід відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Також, оскільки судом встановлено обставину прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначив, що вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно, а здійснивши перерахунок заявленої ТОВ "Волагро" пені, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем пеня за визначений ним період у розмірі 442 886 грн 39 коп. є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору.

В той же час, користуючись правом, наданим нормами ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, враховуючи встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 509, 536, 546, 548, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 691, 692, 694, 695, 712, 1054, 1055, 1056, 1057 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 180, 181, 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство "Бондарук", у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі №902/179/24 скасувати в частині стягнення із скаржника 221 443 грн 19 коп. пені, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення суд першої інстанції - залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Суд першої інстанції не врахував при ухваленні оскаржуваного рішення, що в ТОВ "Волагро" відсутнє право вимоги пені в розмірі 442 886 грн 39 коп., які заявлені на підставі п. п. 5.7, 5.8 Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 у зв`язку з припиненням договору поставки в цій частині з 05.01.2023.

Суд не врахував, що товар було поставлено на умовах комерційного кредиту, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1057 ЦК України, договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Строк дії Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 в частині права ТОВ "Волагро" нарахувати пеню пов`язувався з настанням певної події - факту повного розрахунку за поставлений товар (п. 5.7 Договору) та із настанням цієї ж події пов`язувався і строк дії договору в частині права позивача нараховувати 7% за користування чужими коштами (п.5.8 Договору), при цьому на правовідносини сторін за цим договором відповідно до ч. 2 ст. 1057 ЦК України, ч.2 ст. 1054 ЦК України поширювалися і положення ст. 1050 ЦК України.

Проте, до настання такої події - повного розрахунку за поставлений товар, а саме 05.01.2023 ТОВ "Волагро" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовними вимогами про стягнення з ФГ "Бондарук" 1 790 722 грн 39 коп. заборгованості.

Моментом пред`явлення позову про стягнення пені, тобто з 05.01.2023 припинилося право ТОВ "Волагро" нараховувати передбачені договором проценти за користування чужими коштами, а також обумовлену в договорі неустойку, натомість його права та інтереси забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції також не було враховано правову позицію яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц відповідно до якої суд дійшов висновку, що "право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що твердження ФГ "Бондарук" про те, що спірний договір поставки укладено на умовах товарного кредиту є помилковим.

За наведеного скаржник вважає, оскаржене рішення ухваленим на підставі неповного з`ясування, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волагро" подало суду апеляційної інстанції відзив, у якому вказує таке.

Рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/76/23 і зобов`язання з оплати поставленого товару були виконані лише 30.08.2023 внаслідок відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення цих коштів приватним виконавцем.

Господарський суд Вінницької області рішенням в справі № 902/76/23 не вирішував питання щодо припинення або зміни умов Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021.

З аналізу умов пунктів 5.7., 5.8., 5.10, 6.1. Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021, а також статей ст. ст. 526, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 230 - 232 Господарського кодексу України, ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором яке боржник не виконав своєчасно, звернення до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, і частково нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат не припиняє відносин сторін, цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на нарахування та отримання сум штрафних санкцій, в тому числі пені, передбачених укладеним Договором.

Наведена скаржником справа № 202/4494/16-ц стосується неналежного виконання умов зобов`язань що випливають з кредитного договору, нарахування відсотків за користування кредиту та пені за кредитним договором, та за якою основна вимога (сплата тіла кредиту) пред`являлась достроково, а отже така справа є не релевантною для обставин предмету спору у цій справі.

Між сторонами було укладено договір поставки товару, а тому для вирішення спору мають застосовуватись положення договору, та норми чинного законодавства, що регулюють поставку товару та купівлю-продаж. Застосування інших норм буде суперечити суті зобов`язання.

ТОВ "Волагро" не є банківською установою, не нараховував відсотки за надання відстрочення оплати, договором Сторонами в договорі не передбачено застосувань положень комерційного кредиту.

З апеляційної скарги незрозуміло, в чому полягало неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи і невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи які призвели до помилкового застосування норм матеріального права, а тому позивач за первісним позовом вважає, що апеляційна скарга ФГ "Бондарук" є надуманою, необґрунтованою та безпідставною, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Бондарук" - без задоволення.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 23.09.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просив рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 скасувати в частині стягнення зі скаржника пені та ухвалити в цій частині нове про відмову в позові.

Представник ТОВ "Волагро" в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції, в частині стягнення пені, залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 21.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" (далі - постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Фермерським господарством "Бондарук" (далі - покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір поставки №ВП-21.11.21-1 (далі Договір; т. 1, а. с. 13-17).

Положеннями пунктів 1.1., 1.2. Договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, встановлених цим договором, постачальних зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець в порядку та на умовах, встановлених цим договором, зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Під товаром у цьому договорі розуміються мінеральні добрива та/або інша продукція, вироби, передбачені специфікацією.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, вимоги про упаковку, ціна товару та порядок розрахунків, строк: порядок поставки визначаються специфікаціями, які після підписання обома сторонами стають невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.3. Договору).

У розділі 5 Договору сторони визначили обов`язки та відповідальність сторін.

Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару.

Положеннями пункту 5.8. Договору сторони погодили, що у разі якщо відповідною специфікацією передбачена поставка товару з відстроченням платежу і покупець прострочив оплату такого товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 % річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно пункту 5.10 Договору до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором застосовується позовна давність в 3 (три) роки.

Відповідно до пункту 6.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 включно, але з будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також, 21.11.2021 сторонами на виконання умов договору було погоджено та підписано специфікацію № 1 до Договору поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021, якою погоджено найменування, одиниці вартості, кількість, ціну товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється на загальну суму 1 722 786 грн 80 коп. (т. 1, а. с. 18).

Пунктом 2 специфікації № 1 до Договору сторонами передбачено, що загальна вартість товару, що підлягає поставці згідно з цією специфікацією, становить 1 722 786 грн 80 коп., в тому числі ПДВ - 287 131 грн 13 коп.

Пунктом 3 специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар у такому порядку: передоплата в сумі 281 234 грн на умовах попередньої оплати протягом (30) днів з моменту складення цієї специфікації; сума 1 441 552 грн 80 коп. на умовах відстрочення платежу протягом (305) днів з моменту передачі товару.

Пунктом 4 специфікації № 1 до Договору визначено, що покупець компенсує постачальникові вартість транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення протягом двох (2) днів 27 900 грн з моменту передачі товару покупцеві.

Договір, додаток (специфікація), яка є його невід`ємною частиною підписані уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" та Фермерського господарства "Бондарук" та скріплено їх печатками.

Крім того, у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/76/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" до Фермерського господарства "Бондарук" про стягнення 1 790 722 грн 39 коп. заборгованості, з яких: 1 441 552 грн 80 коп. - основного боргу; 162 436 грн 20 коп. - пені; 144 155 грн 28 коп. - 10% штрафу; 22 741 грн 07 коп. - 7% річних; 10 090 грн 87 коп. - інфляційних втрат; 9 746 грн 17 коп. - 3% річних.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 30.05.2023 у справі № 902/76/23, позов задовольнив частково. Стягнув з Фермерського господарства "Бондарук" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волагро" 1 441 552 грн 80 коп. - основного боргу; 113 705 грн 34 коп. - пені; 100 908 грн 70 коп. - 10% штрафу; 22 741 грн 07 коп. - 7% річних; 10 090 грн 87 коп. - інфляційних втрат; 9 746 грн 17 коп. - 3% річних та 15 729 грн 86 коп. - витрат на сплату судового збору. В решті позову щодо стягнення з відповідача 48 730 грн 86 коп. - пені та 43 246 грн 58 коп. - штрафу відмовив (т. 1, а. с. 25-34).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 у справі №902/76/23 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області - без змін.

Під час розгляду справи № 902/76/23 судом встановлено, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № ВП-21.11.21-1 від 21.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Під час розгляду справи № 902/76/23 було встановлено, що: "На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар та надав послуги по організації транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 1 750 686,80 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною № 1251 від 09.12.2021, ТТН № Р1251 від 09.12.2021 на загальну суму 128240,00 грн в т. ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн);

- видатковою накладною № 1252 від 09.12.2021, ТТН № Р1252 від 09.12.2021 на суму 670821,60 грн в т. ч. ПДВ;

- видатковою накладною № 1259 від 15.12.2021, ТТН № Р1259 від 15.12.2021 на суму 770731,20 грн в т. ч. ПДВ;

- актом наданих послуг (за організацію транспортно-експедиційних послуг) № 1258 від 15.12.2021 на суму 9300,00 грн в т. ч. ПДВ;

- видатковою накладною №3 від 10.01.2022, ТТН №РЗ від 10.01.2022 на загальну суму 171594,00 грн в т.ч. ПДВ (що включає організацію транспортно-експедиційних послуг на суму 9300,00 грн).

…

Прострочення оплати має місце за отриманий товар згідно видаткових накладних:

- № 1252 від 09.12.2021 на суму 670821,60 грн в т.ч. ПДВ. Товар мав бути оплачений протягом 305 днів з моменту його передачі, тобто до 10.10.2022 включно. Таким чином період прострочення починається з 11.10.2022.

- № 1259 від 15.12.2021 на суму 770731,20 грн в т.ч. ПДВ. Товар мав бути оплачений протягом 305 днів з моменту його передачі, тобто до 16.10.2022 включно. 16.10.2022р. - неділя, враховуючи положення ч. 5. ст. 254 ЦК України, за яким, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто строк оплати становить до 17.10.2022. Тому прострочення починається з 18.10.2022.

Так, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на дату подання позову не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 441 552,8 грн, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.".

Відповідно до приписів ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів справи № 902/179/24 також вбачається, що остаточне погашення заборгованості Фермерського господарства "Бондарук" перед ТОВ "Волагро" за договором відбулось шляхом перерахування 01.08.2023 ФГ "Бондарук" на користь ТОВ "Волагро" грошових коштів у розмірі 495 000 грн (призначення платежу - "оплата за мін. добриво Yara Mila 16-16-16, згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.23 по справі № 902/76/23") та внаслідок надходження 30.08.2023 на рахунок ТОВ "Волагро" грошових коштів у розмірі 1 219 474 грн 81 коп. за результатом вчинених виконавцем Я.Целіною дій під час примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 у справі №902/76/23 (призначення платежу - "кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача № 902/76/23; 28.06.2023; Фермерське господарство "Бондарук"") Наведене підтверджується банківськими виписками по здійснених 01.08.2023 та 30.08.2023 транзакціях (т. 1, а. с. 35, 36).

Оскільки погашення заборгованості відбулося 30.08.2023 в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2023 ТОВ "Волагро" нарахувало та заявило до стягнення суми пені, 7% річних за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних за період з 05.01.2023 до 29.08.2023.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що скаржник фактично оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі №902/179/24 в частині стягнення 221 443 грн 19 коп. пені, з підстав відсутності права вимоги у позивача за первісним позовом, то апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено, що остаточно Фермерське господарство "Бондарук" розрахувалося із Товариством з обмеженою відповідальністю "Волагро" за поставлений останнім товар 30.08.2023.

За період прострочення відповідачем за первісним позовом зобов`язання, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення, зокрема, 442 886 грн 39 коп. пені.

Проти вказаного, не заперечує ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Волагро", ні Фермерське господарство "Бондарук".

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Положеннями пункту 5.7. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати товару понад сімдесят днів додатково сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені згідно з цим пунктом здійснюється до моменту повної оплати товару.

Отже, вказаним пунктом сторони погодили інший строк нарахування штрафних санкцій, який є більшим шести місяців та обчислюється до моменту повної оплати товару.

Як вказано вище, рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/76/23 від 30.05.2023 встановлено, що з боку ФГ "Бондарук" мало місце прострочення оплати за отриманий товар згідно видаткових накладних: № 1252 від 09.12.2021 на суму 670 821 грн 60 коп. та № 1259 від 15.12.2021 на суму 770 731 грн 20 коп., а також те, що основний борг у розмірі 1 441 552 грн 80 коп. ФГ "Бондарук" не сплатило у погоджені між сторонами строки.

Нарахування пені за вказаним судовим рішенням було здійснено за період прострочення з 11.10.2022 по 04.01.2023 на суму 670 821 грн 60 коп. та з 18.10.2022 по 04.01.2023 на суму 770 731 грн 20 коп.

Погашення заборгованості у розмірі 1 441 552 грн 80 коп. здійснено 01.08.2023 та 30.08.2023 шляхом оплати 01.08.2023 ФГ "Бондарук" 495 000 грн та надходження в рамках виконавчого провадження 30.08.2023 на рахунок ТОВ "Волагро" грошової суми у розмірі 1 219 474 грн 81 коп.

Наведеним підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а тому вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Перерахувавши суми пені, заявленої до стягнення, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що нарахована позивачем пеня за визначений ним період у розмірі 442 886 грн 39 коп. є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому вимога про стягнення пені у сумі 442 886 грн 39 коп. є обґрунтованою.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у ТОВ "Волагро" права вимоги про стягнення пені, суд вказує таке.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ч. ч. 1-2 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Положеннями статті 695 ЦК України визначено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

За змістом підпункту 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України товарний кредит товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу, відсотки це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

Положеннями пункту 1.4. Договору сторони передбачили, що за домовленістю сторін специфікацією також можуть бути встановлені особливості поставки окремої партії товару. У разі визначення в специфікації умов і правил поставки, відмінних від встановлених цим договором, застосуванню підлягають умови і правила поставки, які визначені специфікацією.

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна вартість (ціна) цього договору становить суму цін товарів, що поставляються на підставі окремих специфікацій.

Відповідно до пункту 3.2. Договору ціна товару визначається в специфікації з урахуванням суми податку на додану вартість та виражається у грошовій одиниці України (гривні).

За змістом пункту 3.3. Договору покупець зобов`язаний оплатити товар на умовах відстрочення платежу у порядку, встановленому специфікацією.

Пунктом 3.5. Договору сторонами визначено, що розрахунки за цим договором провадяться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. В платіжному дорученні у полі "призначення платежу" покупець повинен вказати інформацію про платіж та реквізити (назву, номер і дату) цього договору, відповідної специфікації та рахунка-фактури, на підставі якого цей платіж здійснюється.

Згідно з пунктом 3.6. Договору днем оплати товару вважається день зарахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 2 специфікації № 1 до Договору сторонами передбачено, що загальна вартість товару, що підлягає поставці згідно з цією специфікацією, становить 1 722 786 грн 80 коп., в тому числі ПДВ - 287 131 грн 13 коп.

Пунктом 3 специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар у такому порядку: передоплата в сумі 281 234 грн на умовах попередньої оплати протягом (30) днів з моменту складення цієї специфікації; сума 1 441 552 грн 80 коп. на умовах відстрочення платежу протягом (305) днів з моменту передачі товару.

Апеляційний господарський суд вказує, що в цьому випадку умова договору, що оплата здійснюється з відстроченням платежу після передачі товару, за відсутності інших істотних умов товарного (комерційного) кредиту не свідчить про те, що договір укладено на умовах товарного кредиту.

Із змісту підписаної сторонами специфікації вбачається, що сторонами погоджено ціну та загальну вартість товару. При цьому, за партією товару, зазначеною у підпункті 3 пункту 1 специфікації сторонами визначена та погоджена ціна з урахуванням того, що оплата буде здійснена пізніше.

Врегулювання сторонами ціни товару в залежності від умов оплати: передоплата, післяоплата, відстрочення платежу відповідає принципу свободи договору та комерційним ризикам сторін.

В той же час, у договорі поставки відсутні погоджені сторонами умови щодо поставки товару на умовах товарного (комерційного) кредиту. Зміст укладеного між сторонами договору не містить умови про нарахування процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

У постанові від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22 Верховний Суд виснував, що "якщо сторони дійшли згоди про продаж товару кредит, то вони мають чітко вказати про це в договорі та вказати період відстрочення або відстрочення платежу. Адже, відповідно до частини другої статті 694 ЦК України, товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. У зв`язку з цим продавець має право на одержання від покупця процентів, нарахованих на ціну товару, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1048 ЦК України). Якщо ж в договорі зазначені лише, що оплата здійснюється протягом певного періоду часу після передання товару, тобто за відсутності в договорі умови про продаж товару в кредит, слід виходити з того, що продаж здійснений не за цінами, що діють на день продажу за умови негайної оплати товару, а в ціні товару враховано, що оплата буде здійснені пізніше.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору та підписаної специфікації до нього, суд вказує, що доводи ФГ "Бондарук" про те, що спірний договір поставки укладено на умовах товарного кредиту є помилковим.

Крім того, пунктом 6.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Апеляційний господарський суд зауважує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором яке боржник не виконав своєчасно, звернення до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, і частково нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат не припиняє відносини сторін, цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на нарахування та отримання сум штрафних санкцій, в тому числі пені, передбачених укладеним договором, нарахованих до моменту виконання зобов`язань за відповідним правочином.

Відносно неврахування судом першої інстанції також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц, суд вказує, що у такій справі ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до фізичних осіб про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 85 020,01 доларів США, з якої: 12 939,78 доларів США - заборгованість за кредитом, 27 420,32 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 44 659,91 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Отже, вказана постанова та висновки щодо застосування норм права, викладені у ній не є релевантними до цього спору.

Підсумовуючи усе викладене в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суд про обґрунтованість та підставність заявленої позовної вимоги за первісним позовом про стягнення пені із ФГ "Бондарук".

При цьому, питання зменшення розміру пені не досліджується судом апеляційної інстанції, оскільки скаржник його не порушував, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, а суд не встановив підстав для виходу за межі та доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 24 в частині стягнення 221 443 грн 20 коп. пені слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бондарук" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/179/24 в частині стягнення 221 443 грн 20 коп. пені - без змін.

2. Справу № 902/179/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.