Постанова

від 23.09.2024 по справі 918/324/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Справа № 918/324/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2024 (повний текст - 13.06.2024) у справі №918/324/24 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"

про стягнення заборгованості в розмірі 1013832,41 грн

представники сторін у судове засідання не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.06.2024 у справі №918/324/24 позов Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про стягнення заборгованості в розмірі 1013832,41 грн задоволений частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" 613087 грн 70 коп. - основного боргу, 152012 грн 16 коп. - пені, 38929 грн 57 коп. - інфляційні втрати, 22059 грн 45 коп. - 3% річних, та 12391 грн 32 коп. - витрат по оплаті судового збору. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" через систему «Електронний суд» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт в скарзі, зокрема, зазначає, що судом не враховані аргументи відповідача щодо положень пункту 5.2 Договору, відповідно до умов якого орендна плата сплачується Орендарем на умовах, узгоджених Сторонами, які наведено в Додатках до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунків, які надаються Орендодавцем. Судом не з`ясовано та не досліджено питання надання позивачем відповідачу рахунків на оплату, не встановлено дату їх надання, а відтак не встановлено дату виникнення заборгованості за договором.

Стверджує, що позивачем не надано на розгляд суду та не доведено належними та достатніми доказами факт виставлення, тобто надсилання або надання, відповідачу оригіналів рахунків на оплату, як це передбачено умовами п.5.2 Договору.

Момент несплати або прострочення сплати орендної плати за договором починає обраховуватись в наступний день з моменту отримання рахунку (рахунку-фактури) поштовим відправленням або кур`єром, або моменту вручення уповноваженій особі під розписку такого рахунку (рахунку-фактури).

За доводами апелянта позивачем не обґрунтовано та не надано Господарському суду Рівненської області будь-які дані щодо самого моменту виникнення такої заборгованості (зобов`язання) у відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу відповідача поштовим відправленням або кур`єрським відправленням рахунків на оплату орендної плати за договором.

У зв`язку із вказаним, на думку скаржника не можуть підлягати задоволенню заявлені позивачем вимоги по сплаті пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні нерозривно пов`язані з виконанням основного зобов`язання та, як наслідок, моментом настання такого зобов`язання

Також апелянт зазначає, що початок розрахунку позивачем пені 13.01.2023, при цьому позовна заява подана 30.03.2024. Таким чином, пеня за період з 13.01.2023 по 30.03.2023 стягненню не підлягає у зв`язку із необхідністю застосування положень ст.258 Цивільного кодексу України щодо позовної давності в один рік.

Крім цього, на думку апелянта, інфляційні втрати не можуть бути застосовані. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2024 у справі №918/324/24; закрити провадження у справі №918/324/24; покласти судові витрати на позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2024 у справі №918/324/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.08.2024 об 14:30 год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 15.08.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

26.08.2024 у зв`язку з аварійним відключенням електроенергії, було знеструмлено Північно-західний апеляційний господарський суд, тому, судове засідання не відбулося. Про вказане складено акт від 27.08.2024.

Ухвалою від 28.08.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2024 об 15:30 год.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 23.09.2024 сторони не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

При цьому, представнику Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" було забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак останній не приєднався до засідання.

Згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Оскільки сторони у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Крім цього, позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

20.07.2022 між Приватним підприємством "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (Орендар) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 20.07.2022 №20072022 АІ (а.с.11-13), згідно п.1.1. якого Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове користування техніку, що визначена у цьому договорі (наділі іменується "об`єкт оренди"), та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору техніка повинна бути передана Орендодавцем та прийнята орендарем в термін до "21" липня 2022 року або в інший термін, додатково погоджений Сторонами.

Згідно п.3.2. Договору передача Техніки в оренду та із оренди здійснюється Сторонами за Актом приймання - передачі. Акт приймання - передачі підписується повноважними представниками Сторін та скріплюється печатками Орендаря та Орендодавця.

Як погоджено п.п.5.1., 5.2. Договору розмір орендної плати за користування об`єктом оренди визначається за домовленістю сторін, вказується у Додатках до цього Договору та може бути змінена в залежності від інтенсивності використання об`єкта оренди. Орендна плата сплачується Орендарем на умовах, узгоджених Сторонами, які наведено в Додатках до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунків, які надаються Орендарем.

Відповідно до п.5.6. Договору орендна плата сплачується протягом п`яти банківських днів, з моменту повернення орендованої техніки, а якщо термін оренди перевищує один місяць то оплата проводиться за кожні 15 (п`ятнадцять) днів оренди з обрахуванням строку сплати від 15 та останнього дня місяця.

Пунктом 9.2.3. Договору встановлено, що за прострочення оплати по Договору Орендар виплачує Орендодавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прос

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.1. Договору).

Згідно пункту 10.6 Договір діє до 31.12.2022, а у разі дострокового повернення техніки, договір припиняється з дати складання Акту прийому-передачі (повернення) орендованої техніки.

Додатком №1 до Договору (а.с.14) зазначені відомості про об`єкт оренди, а саме: 1) Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC24t-1; 2) Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1.

Згідно пункту 1 Додатку №1 до Договору керуючись ст.524 ЦКУ, сторони встановили, що: на момент підписання цього Договору оренди плата за кожен відпрацьований день одного екіпажу (John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1 та водієм) становить: 500 (п`ятсот доларів США) в тому числі ПДВ, що сплачуються за курсом Міністерства фінансів (середнього курсу в банках) на день розрахунків. Не зараховується до оплачуваних днів оренди, простій орендованої техніки, пов`язаний з погодно-кліматичними умовами.

Відповідно до пункту 2 Додатку №1 до Договору розрахунки здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків.

Згідно п.1 Акту прийому-передачі від 20.07.2022 (Додаток №2 до Договору, а.с.15) Орендодавець передав, а Орендар прийняв техніку відповідно до наведених даних: 1) Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1; 2) Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1.

09.12.2022 між Сторонами підписано Акт прийому-передачі (повернення) від 09.12.2022 (а.с.17), відповідно до п.1.1. якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв техніку відповідно до наведених даних: Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1 д.н.з. НОМЕР_1 .

28.12.2022 між Сторонами підписано Акт прийому-передачі (повернення) від 28.12.2022 (а.с.18), відповідно до п.1.1. якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв техніку відповідно до наведених даних: Трактор John Deere 8310 R з зерновим причепом JM GC241-1 д.н.з. НОМЕР_2 .

За результатами користування технікою сторонами були підписані наступні Акти надання послуг: Акт надання послуг №268 від 31.07.2022 на загальну суму 146274,40 грн з ПДВ (а.с.19); Акт надання послуг №316 від 25.08.2022 на загальну суму 713087,70 грн з ПДВ (а.с.21); Акт надання послуг №462 від 15.11.2022 на загальну суму 329117,40 грн з ПДВ (а.с.23); Акт надання послуг №491 від 01.12.2022 на загальну суму 36568,61 грн з ПДВ (а.с.25); Акт надання послуг №476 від 07.12.2022 на загальну суму 127990,10 грн з ПДВ (а.с.27); Акт надання послуг №492 від 15.12.2022 на загальну суму 201127,30 грн з ПДВ (а.с.29); Акт надання послуг №495 від 23.12.2022 на загальну суму 18284,30 грн з ПДВ (а.с.31).

Договір, Додатки до Договору-1,-2 та Акти підписані сторонами, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, будь-яких зауважень щодо їх недійсності не надано.

Загальна вартість орендної плати за Договором становить 1572449,81 грн.

Орендна плата відповідачем була сплачена частково на суму 959362,10 грн, а саме: згідно платіжних інструкцій (а.с.33-36): №681 від 18.08.2022 на суму 146274, 40 грн; №754 від 01.09.2022 на суму 500000,00 грн; №778 від 09.09.2022 на суму 213087,70 грн; №2030 від 13.12.2022 на суму 100000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 20.07.2022 №20072022 АІ, а саме зобов`язань щодо здійснення оплати в сумі 613087,71 грн в строки, встановлені умовами Договору. Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 152012,16 грн, 3% річних в розмірі 40452,08 грн та інфляційних втрат в розмірі 208280,47 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено до ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як погоджено сторонами у пункті 5.6. Договору, орендна плата сплачується протягом п`яти банківських днів, з моменту повернення орендованої техніки, а якщо термін оренди перевищує один місяць то оплата проводиться за кожні 15 (п`ятнадцять) днів оренди з обрахуванням строку сплати від 15 та останнього дня місяця.

Відповідачем повернуто, а позивачем прийнято з оренди техніку на підставі Договору, що підтверджується Актами прийому-передачі (повернення) техніки від 09.12.2022 та 28.12.2022.

Загальна вартість орендної плати за Договором становить 1572449,81 грн.

Орендна плата відповідачем була сплачена частково згідно платіжних інструкцій на суму 959362,10 грн.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо повного розрахунку за оренду техніки з екіпажем не виконав належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 613087,70 грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Щодо твердження відповідача про відсутність доказів виставлення рахунків позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до усталеної судової практики рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 цього Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити платежі згідно з умовами та у порядку виконання зобов`язань, визначених договором (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 та інші).

Зважаючи на викладене, договір (у сукупності з документами, які засвідчують факт його виконання) є первинним документом, на підставі якого між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо надання юридичних послуг та їх оплати, самостійною та достатньою підставою для проведення розрахунків, а відтак аргументи відповідача в цій частині суд визнає необґрунтованими.

Так як заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності доказів сплати вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 613087,70 грн.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 152012,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 208280,47 грн та 3% річних у розмірі 40452,08 грн.

Як встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Як погоджено сторонами у пункті 9.2.3. Договору, за прострочення оплати по Договору Орендар виплачує Орендодавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені за період з 13.01.2023 по 12.07.2023, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення пені в сумі 152012,16 грн.

При цьому, посилання апелянта про необхідність застосування строків позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно ч.3 ст267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак, відповідачем такої заяви до суду першої інстанції подано не було.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем невірно визначено період нарахування, оскільки згідно акту прийому-передачі (повернення) від 28.12.2022 передана відповідачу в оренду техніка була повернена саме 28.12.2022, та в порядку встановленому п.5.6. Договору мала бути сплачена до 12.01.2023, а тому вірним слід вважати період нарахування з 13.01.2023 по 25.03.2024.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, обґрунтований розмір 3% річних становить 22059,45 грн, при заявленому 40452,08 грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 38929,57 грн, при заявленому 208280,47 грн.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов`язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 29.04.2021 у справі №910/11077/20, від 29 січня 2019 року у справі №910/11249/17.

Твердження апелянта про неможливість стягнення інфляційних втрат колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки у даному випадку сума заборгованості у гривнях була визначена станом на 12.01.2023 та у подальшому не коригується, а нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 13.01.2023 по 25.03.2024, тобто, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів за заявлений період не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", а саме: в частині стягнення основного боргу в сумі 613087,70 грн, пені в розмірі 152012,16 грн, 3% річних в розмірі 22059,45 грн та інфляційних втрат в розмірі 38929,57 грн, та відмову у решті позовних вимог в частині стягнення 3% та інфляційних втрат.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2024 у справі №918/324/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.09.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.