ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" вересня 2024 р.Cправа № 902/586/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представника позивача - Покоєвича А.О.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" (вул. Сергія Зулінського, буд. 46, корп. 27, к. 2, м. Вінниця, 21022)
про стягнення 1216480,32 грн,
В С Т А Н О В И В :
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" 1216480,32 грн.
Ухвалою суду від 27.05.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/586/24 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 25.06.2024.
В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача (вх. №01-34/5588/24 від 29.05.2024) про розмежування складових та сум заявленої до стягнення заборгованості, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1105891,2 грн заборгованості за поставлений товар та 110589,12 грн пені за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки продукції № 6/2112-20 від 21.12.2020.
Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 27.06.2024 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №01-34/6544/24 від 24.06.2024). Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2024, про що 20.08.2024 постановлено відповідну ухвалу.
На визначений час у судове засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача. Повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 20.08.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався. Водночас у відзиві на позовну заяву Приватним акціонерним товариством "Вінницяпобутхім" заявлено про розгляд справи за відсутності відповідача.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки продукції №6/2112-20 від 21.12.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" 1216480,32 грн заборгованості.
У відзиві на позовну заяву Приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" підтвердило факт отримання товару за Договором загальною вартістю 1 105891,2 грн (згідно товарно-транспортних накладних від 14.02.2022, 15.02.2022, 18.02.2022, 23.02.2022) та відсутність будь-яких проплат в погашення заборгованості станом на 15.05.2024, а також про повідомлення позивача про неможливість проведення видаткових операцій та повернення товару.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Вінницяпобутхім" (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" (Постачальник, позивач) укладено Договір №6/2112-20 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати Товари (Продукцію), що поставляються на адресу Покупця окремими партіями в асортименті, кількості та в терміни згідно Специфікаціям (форма Додатки №3) Покупця.
Оплата кожної партії Товару здійснюється протягом 35 календарних днів з дати її отримання Покупцем, при наявності оригіналів: рахунка фактури, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, оформлених відповідно до вимог українського законодавства (п. 7.1. Договору).
Згідно із п. 8.2. Договору у разі недотримання Покупцем умов платежу за придбані Товари, Постачальник має право виставити, а Покупець зобов`язаний оплатити пеню в розмірі 0,1% від суми боргу, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від основного боргу.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01.05.2021 року, а в фінансових розрахунках - до повного їх завершення (п. 12.2. Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар - Флакон 500 мл (білий), Флакон 500 мл (жовтий) на загальну суму 1382364 грн з ПДВ, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін товарно-транспортними накладними, що містять посилання на відповідні видаткові накладні:
- товарно-транспортна накладна №Р9 від 14.02.2022 на суму 276472,8 грн з ПДВ;
- товарно-транспортна накладна №Р10 від 15.02.2022 на суму 276472,8 грн з ПДВ;
- товарно-транспортна накладна №Р12 від 18.02.2022 на суму 276472,8 грн з ПДВ;
- товарно-транспортна накладна №Р13 від 23.02.2022 на суму 276472,8 грн з ПДВ;
- товарно-транспортна накладна №Р14 від 23.02.2022 на суму 276472,8 грн з ПДВ.
Несплата відповідачем вартості поставленого Товару на суму 1105891,2 грн у передбачений строк і слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" з відповідним позовом до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" 1105891,2 грн основного боргу за поставлений товар та 110589,12 грн пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки продукції №6/2112-20 від 21.12.2020.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи та відповідачем підтверджено, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати повної вартості поставленого Товару, при цьому зобов`язання є простроченим, оскільки відповідно до п. 7.1. Договору Приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" зобов`язалося здійснити оплату протягом 35 календарних днів з дати отримання партії товару.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1105891,2 грн. Поряд з цим суд враховує, що факт поставки товару підтверджується на більшу суму, аніж заявлено позивачем, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" 110589,12 грн пені.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Поряд з цим відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Отже, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими на період дії карантину.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі недотримання Покупцем умов платежу за придбані Товари, Постачальник має право виставити, а Покупець зобов`язаний оплатити пеню в розмірі 0,1% від суми боргу, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від основного боргу.
Суд враховує, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду: від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 30.01.2018 у справі №910/10224/14 та від 23.05.2018 у справі №910/15492/17.
Судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснено перерахунок пені за період прострочення з 31.03.2022 до 30.06.2023 на суму основного боргу 1105891,2 грн (враховуючи продовження нарахування пені на період дії карантину) та встановлено обґрунтованість нарахування в розмірі 505392,28 грн.
Поряд з цим пунктом 8.2. Договору сторони погодили чітке обмеження пені - не більше 10% від основного боргу, що становить меншу суму, аніж визначено судом згідно проведеного розрахунку. Тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі 110589,12 грн пені (1105891,2 грн х 10% = 110589,12 грн).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 18247,2 грн.
Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Як слідує з матеріалів справи, 03.10.2023 між Адвокатським об`єднанням "Захист у криміналі" (Адвокатське об`єднання) в особі Покоєвича Артема Олексійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" (Замовник, позивач) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до предмету якого Адвокатське об`єднання, зокрема, надає консультаційні та юридичні послуги, представляє інтереси Замовника в судах з усіма правами, які надано законом позивачу.
Згідно із п. 3.1. Договору про надання правової допомоги вартість послуг за даним договором складає 2000 (дві тисячі) гривень - 1 година роботи або за домовленістю сторін.
Відповідно до Розрахунку витрат на правову допомогу вартість наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 03.10.2023 складає 30000 грн. Такий документ визначено як підставу для розрахунків за вказаним Договором про надання правової допомоги.
Оплата наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 03.10.2023 в сумі 30000 грн підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 03.10.2023.
Окрім того, матеріали справи містять ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1520413 від 15.05.2024 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" адвокатом Покоєвичем Андрієм Олексійовичем у складі Адвокатського об`єднання "Захист у криміналі".
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Наведений порядок обчислення гонорару адвоката викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21. Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Так, пунктом 3.1. Договору про надання правової допомоги сторони визначили вартість послуг Виконавця в розмірі 2000 грн - 1 година роботи або за домовленістю сторін.
Дослідивши Розрахунок витрат на правову допомогу, суд враховує, що послуга "Зустріч, консультація клієнта та узгодження правової позиції. Ознайомлення із документами, наданими ТОВ "Базис "2011", для надання йому правової допомоги. Підготовка та направлення претензії ПрАТ "Вінницяпобутхім"" вартістю 6 000 грн по своїй суті поглинається в межах послуги "Підготовка та подання позовної заяви в суді щодо повернення коштів з ПрАТ "Вінницяпобутхім" загальною вартістю 16 000 грн.
Крім того, адвокат Покоєвич А.О. брав участь лише в одному судовому засіданні 17.09.2024, тому правомірною є вартість затрат на таку послугу в сумі 2000 грн, враховуючи, що в розрахунку вказано про участь у 4-х засіданнях загальною вартістю 8000 грн.
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 18 000 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, визнані судом обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000 грн підлягають стягненню з відповідача, оскільки позов задоволено повністю.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 30684913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 2011" (вул. Сергія Зулінського, буд. 46, корп. 27, к. 2, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38054969) 1105891,2 грн - основного боргу; 110589,12 грн - пені; 18247,2 грн - витрат на сплату судового збору та 18 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 25 вересня 2024 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 26.09.2024 |
Номер документу | 121857292 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Тварковський А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні