Ухвала

від 23.09.2024 по справі 902/440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23 вересня 2024 р. Справа № 902/440/24

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - відсутній)

про неплатоспроможність

за участю :

від АТ "Державний ощадний банк України" : Лобанов О.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/440/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі №902/440/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Бобрука Т.В..

24.06.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

10.07.2024 року до суду від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява №55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 1 138 549,44 грн у справі № 902/440/24.

У зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.07.2024 року було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24, за результатами якого вказану заяву передано на розгляд судді Лабунської Т.І ..

Ухвалою суду від 11.07.2024 року (суддя Лабунська Т.І.) призначено заяву АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24, до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2024 року.

05.08.2024 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

При цьому, 05.08.2024 року на підставі заяви судді Лабунської Т.І., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву АТ "Державний ощадний банк України" №55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/440/24 передано на розгляд судді Тісецькому С.С ..

Ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято заяву АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24, до свого провадження. Призначено вказану кредиторську заяву у цій справі, до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2024 року.

На визначену - 23.09.2024 року в судове засідання з`явився представник АТ "Державний ощадний банк України".

Крім цього, судом встановлено, що 16.07.2024 року до суду від арбітражного керуючого Бобрука Т.В. надійшло повідомлення № 07/07 від 16.07.2024 року про розгляд вимог кредиторів у справі № 902/440/24, зокрема, вимог АТ "Державний ощадний банк України".

Також, 23.09.2024 року до суду від представника Боржника надійшло клопотання б/н від 22.09.2024 року про проведення судового засідання 23.09.2024 року без участі Боржника та його представника.

В судовому засіданні представник Заявника повідомив про можливість розгляду поданої кредиторської заяви.

Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відтак, суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду кредиторської заяви АТ "Державний ощадний банк України" за відсутності інших представників учасників цієї справи та за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник Заявника надав пояснення по суті згаданої вище кредиторської заяви.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши представника Заявника та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом заяви АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 року, 21.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", надалі - Банк) та Боржником укладено кредитний договір № 111 (надалі - кредитний договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору, Позичальнику Банком надано кредит в сумі 47 936,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21.11.2014 р..

Також, 21.11.2007 р. в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та Боржником укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений Рудик В.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4216 (далі - договір іпотеки).

Згідно п. 1.2. договору застави транспортного засобу, предметом застави є транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель WAGON 3.8 AT, випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3828, Тип ТЗ легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Могилів-Подільським МРЕВ ВДАІ УМВС у Вінницькій області 20.11.2007 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане Могилів-Подільським МРЕВ ВДАІ УМВС у Вінницькій області 20.11.2007 року.

У зв`язку із невиконання Боржником зобов`язань по кредитному договору, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 23.01.2012 року у справі № 2-7512 позовні вимоги Банку задоволено в повному обсязі, звернуто стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель WAGON 3.8 AT, випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3828, Тип ТЗ легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Могилів-Подільським МРЕВ ВДАІ УМВС у Вінницькій області 20.11.2007 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане Могилів-Подільським МРЕВ ВДАІ УМВС у Вінницькій області 20.11.2007 року, шляхом продажу його Банком від імені Боржника.

Предмет застави, а саме зазначений вище транспортний засіб було реалізовано 29.02.2012 року.

В подальшому, 20.03.2012 року Банком до Могилів-Подільського міськрайонного суду подана заява про стягнення боргу з Боржника за кредитним договором № 111 від 21.11.2007 року в сумі 33 171,41 дол. США, з яких: основний борг 27 177,20 дол. США, проценти 177,42 дол. США, пеня 5 816,76 дол. США.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.04.2012 у справі №2-341/2012 стягнуто із ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 33171,41 дол. США, з яких: основний борг 27 177,20 дол. США, проценти 177,42 дол. США, пеня 5 816,76 дол. США.

Отже, вимогами AT "Ощадбанк" є грошові вимоги на суму : 1 132 493,44 грн, з яких :

- 1 107 739,95 грн (еквівалент станом на 04.07.2024 за курсом НБУ 27 177,20 дол. США) - вимоги за тілом кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 (по рішенню суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012);

- 7 231,62 грн (еквівалент станом на 04.07.2024 за курсом НБУ 177,42 дол. США) - вимоги за процентами по кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 (по рішенню суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012);

- 17 521,87 грн (еквівалент станом на 04.07.2024 за курсом НБУ 429,88 дол. США) - вимоги за процентами по кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 року.

При цьому, грошові вимоги на суму 1 132 493,44 грн є незабезпеченими вимогами.

Також, у заяві повідомлено, що 18.07.2019 року відбулась зміна типу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з публічного на приватне та перейменування його на акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом Банку в новій редакції.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги Кредитора - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Боржника - ОСОБА_1 у справі № 902/440/24 у розмірі 1 138 549,44 грн, з яких : 1 132 493,44 грн - незабезпечені вимоги, 6 056,00 грн - судовий збір; відповідні грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів в черговості встановленій ст. 133 Кодексу.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Бобрука Т.В. № 07/07 від 16.07.2024 року про розгляд вимог кредиторів у справі № 902/440/24, ознайомившись із заявою AT "Державний ощадний банк України" та враховуючи відсутність заперечень з боку боржника, керуючий реструктуризацією повідомляє, що в нього немає заперечень щодо заявлених AT "Державний ощадний банк України" грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 в такому рахунку : 1 132 493,44 грн - вимоги, що не забезпечені майном боржника - друга черга задоволення вимог кредиторів; 6 056,00 грн відшкодування судового збору (відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 24.06.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Державний ощадний банк України" №55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24, надійшла до суду 10.07.2024 року за вх. № 01-36/723/24, тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012р. вирішено : стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10001/0151 філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 111 від 21.11.2007 року в сумі 33 171,41 дол. США, з яких: 27 177,20 дол. США - основний борг, 177,42 дол. США - проценти, 5 816,76 дол. США. - пеня.

На вказаному рішенні суду наявна відмітка, що останнє набрало законної сили 23.04.2012 року і підлягає виконанню.

Водночас, із змісту рішення суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012 вбачається, що кредитна заборгованість виникла на підставі кредитного договору № 111 від 21.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та філією - Молилів-Подільське відділення № 263 ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якої є територіально відокремлене безбалансове відділення № 10001/0151 філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (копія наявна у справі).

Разом з тим, судом встановлено, що у кредиторській заяві повідомлено про те, що 18.07.2019 року відбулась зміна типу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з публічного на приватне та перейменування його на акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом Банку в новій редакції (копія наявна у справі).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 11.04.2012 у справі №2-341/2012р. обставини щодо наявної кредитної заборгованості Боржника - ОСОБА_1 перед АТ "Державний ощадний банк України" за кредитним договором № 111 від 21.11.2007 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 111 від 21.11.2007 року, станом на 20.06.2024 року заборгованість Боржника перед АТ "Державний ощадний банк України" по кредиту та відсоткам становить 27784,50 дол. США, а сума пені становить 0,00 грн.

Слід зазначити, що визначені у кредиторській заяві суми коштів, а саме : 27 177,20 дол. США - вимоги за тілом кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 (по рішенню суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012), 177,42 дол. США - вимоги за процентами по кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 (по рішенню суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012) та 429,88 дол. США - вимоги за процентами по кредиту згідно кредитного договору № 111 від 21.11.2007 року, в загальній сумі складають 27 784,50 дол. США, що відповідає згаданому вище розрахунку.

При цьому, в матеріалах справи наявні копії банківської виписки по кредитному договору № 111 від 21.11.2007 року за період з 01.11.2007 року по 31.12.2017 року.

Принагідно, суд зважає на те, що згідно абз. 4 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту Національного банку України, курс долара США відносно гривні станом на 04.07.2024 року становив 40,7599 грн, про що також вказано Заявником у кредиторській заяві.

Відтак, заборгованість Боржника перед АТ "Державний ощадний банк України", яка підтверджена рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.04.2012 у справі № 2-341/2012р., а саме : 27 177,20 дол. США - основний борг (у еквіваленті до вказаного курсу долара США становить 1 107 739,95 грн), 177,42 дол. США - проценти (у еквіваленті до вказаного курсу долара США становить 7 231,62 грн), та 429,88 дол. США - проценти (у еквіваленті до вказаного курсу долара США становить 17 521,87 грн).

Таким чином, суд перевіривши заявлену до визнання загальну суму заборгованості, дійшов висновку, що Заявником вірно визначено суму боргу за вказаним вище кредитним договором в розмірі 1 132 493,44 грн (1 107 739,95 грн + 7 231,62 грн + 17 521,87 грн), яка підтверджена матеріалами справи.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Державний ощадний банк України" в загальній сумі 1 132 493,44 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 року (вх. № 01-36/723/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24 у повному обсязі, та визнання заявлених вимог в розмірі 1 132 493,44 грн, як такі, що підтверджені наданими доказами, з віднесенням їх до другої черги задоволення вимог кредиторів.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ "Державний ощадний банк України" № 55/5.8-03/77175/2024 від 04.07.2024 року (вх. № 01-36/723/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/440/24, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00032129) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - відсутній) в розмірі 1 132 493,44 грн - незабезпечені вимоги (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/440/24.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Бобруку Т.В. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/440/24.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС, а також на відомі суду електронні адреси: представнику боржника - адвокату Гринькову Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику АТ "Державний ощадний банк України" адвокату Лобанову О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.