Рішення

від 11.09.2024 по справі 905/799/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2024 Справа №905/799/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Бель» (місцезнаходження: 04210, Київ, Оболонська набережна, будинок 19, корпус 1; ідентифікаційний код 24067799; електронна пошта: orestbumba@gmail.com, buh@bel.dn.ua)

до відповідача: Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: info@minjust.gov.ru)

предмет позову: про відшкодування збитків у розмірі 41 908 241,79 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Встановив

Приватне підприємство «Бель» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 44 005 217,77 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь було знищено та викрадено майно позивача, а саме основні засоби підприємства та товар (алкогольні напої, продукти харчування та ін.) у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на загальну суму 44 005 217,77 грн.

Нормативно вимоги обґрунтовані приписами Конституції України, нормами ст.ст. 22, 1166, п.1 ч.2 ст.1167, ст. 1177 Цивільного кодексу України, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву Приватного підприємства «Бель» залишено без руху.

24.10.2022 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про зменшення позовних вимог в якому позивач просив стягнути з держави російська федерація на користь ПП «Бель» суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 41 908 241,79 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2022 відкрито провадження у справі № 905/799/22. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження з урахуванням зменшеної суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.02.2023 позивач надав клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи (а.с.99 Т.1), а саме надав докази відправлення до посольства Російської Федерації у Республіці Польща за адресою вул.Бельведерська, 49, Варшава, 00-761 копії позовної заяви з додатками та ухвал господарського суду та копію електронного листа про направлення на офіційну електронну адресу відповідача позовної заяви з додатками та ухвали суду.

07.02.2023 позивач надав письмові пояснення в яких зазначив, що проводив інвентаризаційний опис на основі даних первинних документів бухгалтерського обліку, які зберігались в програмному забезпеченні «Альфа+склад», яка ведеться позивачем на основі інформації із первинних бухгалтерських документів (а.с.108 Т.1).

Ухвалами суду від 07.09.2023, 11.10.2023, 08.11.2023 позивачу запропоновано надати суду письмово викладену думку щодо можливості призначення судової експертизи по справі.

18.12.2023 позивачем до суду надані пояснення в яких останній зазначив, що в межах справи відсутні підстави та потреба для призначення експертизи, а наявні докази в матеріалах справи є достатніми для вирішення справи.

27.02.2024 позивачем надана заява про продовження процесуального строку для надання документів до матеріалів справи. Ухвалою від 27.02.2024 дана заява судом розглянута та задоволена.

20.03.2024 позивач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням позивачем судової економічної експертизи на власне замовлення на підтвердження чого надав Договір на проведення судової експертизи №2168 від 14.03.2024 та заяву про проведення судової економічної експертизи в господарській справі №905/799/22.

25.04.2024 позивач надав заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, висновок експерта №2168 за результатом проведення судової економічної експертизи від 18.04.2024 з додатками. Вказані документи надійшли на адресу суду 03.06.2024 в паперовому вигляді.

02.08.2024 позивач надав заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, додаток 1 до висновку експерта №02/09/2022 від 14.09.2022, а також розрахунок позовних вимог у справі №905/799/22.

Підготовчі засідання неодноразово відкладались.

Ухвалою суду від 02.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2024.

В судове засідання 11.09.2024 представник позивача не з`явився та надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Щодо строку розгляду справи

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо підсудності

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи

Відповідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Проте у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/799/22 для відповідача.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також, в підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви разом із додатками, а також копій ухвал суду у справі №905/799/22, позивач надав суду квитанцію про оплату послуг міжнародного поштового відправлення та акт про направлення документів 03.02.2023 до Посольства Росії у Республіці Польща.

Крім того позивач здійснив направлення копії позовної заяви з додатками та ухвал суду на офіційну електронну адресу міністерства юстиції РФ, що підтверджується відповідною копією листа, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, судом було вжито всі допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/799/22.

Обставини справи

Позивач, Приватне підприємство «Бель», є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 24067799, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 29.12.1995.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи наразі є 04210, місто Київ, Оболонська набережна, будинок 19, корпус 1.

Види діяльності: 46.34 оптова торгівля напоям; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 82.92 Пакування.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, він проводив свою господарську діяльність на території м.Маріуполь та до 24.02.2022 використовував у своїй діяльності орендовані приміщення: нежитлове офісне приміщення за адресою м.Маріуполь, пр. Миру, 46 (офіс) та нежитлові складські приміщення за адресою м.Маріуполь, вул.Уральська 84 на підтвердження чого до матеріалів справи надані Договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.01.2022 та акт приймання-передачі оренди від 01.01.2022 до Договору оренди №5; Договір оренди №1 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021 до Договору) та акт приймання-передачі до нього; Договір оренди №2 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021) та акт приймання-передачі до нього від 01.12.2020; Договір оренди №3 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021) та акт приймання-передачі до нього.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.01.2022 Орендодавець (ФОП Дмитрієнко В.П.) передає, а Орендатор (ПП «Бель») приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Маріуполь, проспект Миру 46, площею 89,7 м.кв під офіс.

За змістом п.7.1,7.2 Договору термін дії цього договору з 01 січня 2022 по 31.12.2024. Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та оформлення акту приймання-передачі.

Відповідно до п.1.1. Договору оренди №1 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021 до Договору) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за даним Договором складське приміщення №6 внутрішньою площею 882,7 кв.м та складське приміщення №5 внутрішньою площею 361,4 кв.м, що розташовані за адресою м.Маріуполь, вул.Уральська 84.

Термін оренди приміщення за даним Договором установлюється з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення і діє до 31.12.2022 включно.

Відповідно до п.1.1. Договору оренди №2 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за даним Договором офісні приміщення площею 109,0 кв.м, що є складовою частиною капітальної двоповерхової адміністративної будівлі із цегли та приміщення для розташування магазину площею 22,0 кв.м розташовані за адресою Донецька область, м.Маріуполь, вул. Уральська б.84.

Термін оренди приміщення за даним Договором установлюється з моменту підписання Акту-прийому-передачі приміщення і діє до 31.12.2022 включно (п.7.1.Договору).

Відповідно до Договору оренди №3 від 01.12.2020 (з додатковою угодою №1 від 27.12.2021) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за даним Договором приміщення площею 40,4 кв.м, що є складовою частиною капітальної двоповерхової адміністративної будівлі із цегли розташоване за адресою Донецька область, м.Маріуполь, вул. Уральська б.84.

Термін оренди приміщення за даним Договором установлюється з моменту підписання Акту-прийому-передачі приміщення і діє до 31.12.2022 включно (п.7.1.Договору).

Отже матеріалами справи встановлено, що позивач здійснював свою господарську діяльність у м. Маріуполь та користувався вищезазначеними приміщеннями на праві оренди станом на 24.02.2022.

Позивач зазначає, що станом на 24.02.2022 в орендованих приміщеннях знаходилась частина первинних документів бухгалтерського обліку позивача, товарні залишки, основні засоби та інше майно, яке належало позивачу.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Позивач зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, майно позивача було знищено або викрадено збройними силами Російської Федерації та підконтрольними їй збройними формуваннями під час збройного вторгнення на територію України у 2022 році та проведення бойових дій на території Донецької області, зокрема у місті Маріуполь.

На підтвердження обставин проведення активних бойових дій на території міста Маріуполя та їх наслідків позивач надав роздруківки публікацій у засобах масової інформації (том 1, арк.справи 26-30).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована з 05.03.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.

03.08.2022 позивач звернувся до Державної служби з надзвичайних ситуацій України із заявою №02-03/08-22 від 03.08.2022, в якій просив, зокрема, надати відповідні Акти щодо втрати ПП «Бель» майна та товарів за адресами м.Маріуполь, пр. Миру, б.46 та вул. Уральська, б.2К із зазначенням причин втрати майна.

Листом від 11.08.2022 ГУ ДСНС України у Донецькій області ПП «Бель» було рекомендовано звернутись до Національної поліції або інших уповноважених на те органів (Т.1 а.с.44-45).

У зв`язку з вищенаведеними обставинами позивачем було подано заяву про вчинення злочину, який має ознаки ст.ст. 185,186,194 КК України до Головного Управління національної поліції України в м. Києві. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12022100050001463 від 12.08.2022 за ч.1 ст.438 КК України (Т.1 а.с.47-49).

20.06.2022 позивач звернувся до Східного межрегіонального управління ДПМ по роботі з ВПП з повідомленням-заявою за №01-20/06-22 про неможливість вивезення документів первинного бухгалтерського обліку підприємства, печаток та інших документів підприємства, в якому повідомив, що через окупацію м. Маріуполь, руйнування та пошкодження офісних приміщень, майна та документації (поточної та архівної) неможливе вивезення з м. Маріуполь документів первинного бухгалтерського обліку підприємства за податкові (звітні) періоди починаючи з 01 січня 2016 до 24.02.2022, всіх документів кадрової роботи та обліку підприємства за податкові (звітні) періоди починаючи з 20.02.2014 по 24.02.2022, майна та печаток підприємства у зв`язку з чим просив застосувати до підприємства відповідні положення п.69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПКУ».

Відповідно до наказу директора ПП «Бель» від 01.06.2022 за №01-06/22 «Про проведення інвентаризації товарів та майна (в т.ч. основних засобів) та створення комісії для ії проведення» було вирішено провести повну інвентаризацію товарних залишків, товарно-матеріальних цінностей, коштів іншого майна, основних засобів, які обліковуються в приміщеннях за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул. Уральська, б.84.

На підставі наказу від 01.06.2022 за №01-06/22 проведено інвентаризацію та складено Акт інвентаризації цінностей ПП «Бель» станом на 06.06.2022, що знаходились за адресою м.Маріуполь, вул. Уральська, б.84 за результатами якої встановлена нестача в загальній кількості 678 908 шт ТМЦ.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Перелік товарів та майна які викрадено або знищено на складі в м.Маріуполі (т.1 а.с.31-34) та Перелік майна (основних засобів), які викрадені або знищено в м. Маріуполь (Т.1 а.с.34-36), які складено на підставі вихідної інформації з програмного продукту для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку «Альфа+склад», який ведеться на основі інформації первинних бухгалтерських документів.

Також позивачем долучено до матеріалів справи Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Бель» від 13.08.2021, яка була проведена за адресою м.Маріуполь, пр. Миру буд.46.

До матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, видаткові накладні, митні декларації, звіт про фінансові результати ПП «Бель» за 2021 рік, за перше півріччя 2022, звіт про рух коштів за 2021, Договір поставки №01/05-БПП від 01.05.2021, Договір №Д/14-11 про діяльність в якості дистриб`ютора від 15.12.2014, Договір поставки №20/12-01 від 20.12.2011 з додатковими угодами до договору, Договір купівлі-продажу №113 від 18.09.2018, Договір поставки №7/8-18 від 07.08.2018, Договір поставки №3/05/19 від 03.05.2019, Контракт №001 від 11.06.2016, Договір поставки №110-18 від 30.03.2018 (Т. 3,4).

Для визначення розміру матеріальної шкоди майна (товару) в Україні, яке було викрадене або знищене під час проведення бойових дій та тимчасової окупації за адресою м.Маріуполь, пр. Миру, б.46 та вул.Уральська, б.84 позивач звернувся із запитом на проведення товарознавчої експертизи до судового експерта Гаврилової К.В.

Відповідно до висновку експерта №02/09/2022 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 14.09.2022 загальний розмір матеріальної шкоди майна (товару) в Україні, яке було викрадене або знищене під час проведення бойових дій та тимчасової окупації орендованих офісних та складських приміщень за адресою Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, буд.46 та Донецька область, м.Маріуполь, вул.Уральська, б.84 складає: споживчих товарів 41 307 986,25 грн., основних засобів 600 255,54 грн.

Крім того, позивач 11.03.2024 звернувся із заявою до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса» про проведення економічної експертизи.

На вищезазначений запит судовим експертом Чумаченко Н.Л. зроблено судову економічну експертизу та надано висновок експерта №2168 від 18.04.2024. В зазначеному висновку викладено наступне: згідно наданих на дослідження документів, даними бухгалтерського обліку ПП «Бель» підтверджується відображення (перебування) в обліку ПП «Бель» на складі та в офісних приміщеннях за адресами Донецька область м.Маріуполь, вул. Уральська, 84 і пр.т Миру 46 станом на 25.02.2022 та відповідно відображення в балансі ПП «Бель» майна, що зазначене в переліках товарів та майна (перелік товарів та майна ПП «Бель», які викрадено або знищено на складі в м. Маріуполь) та Перелік майна (основних засобів) ПП «Бель», які викрадено або знищено в м.Маріуполь. Станом на 24.02.2022 обліковуються товарно-матеріальні цінності за місцем зберігання «Склади Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Уральська 84» в загальній кількості 678 890 шт. на загальну суму 211 54222,65 грн. без ПДВ та основні засоби за місцем зберігання «Склади Донецька обл. м. Маріуполь, вул. Уральська 84, Донецька обл., м.Маріуполь, пр. Миру 46» в загальній кількості 87 од. за первісною вартістю на загальну суму 583 039,40грн. без ПДВ.

Позивач зазначає, що своїми діями військові рф порушили право позивача на мирне володіння належним йому майном, завдали позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 41 908 241,79 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

В розглядуваній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога Приватного підприємства «Бель» про відшкодування збитків, спричинених внаслідок збройної військової агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підтвердження права власності на спірне майно та знаходження цього майна на складах в м.Маріуполі позивачем до матеріалів справи були надані наступні докази: перелік товарів та майна ПП «Бель», які викрадено або знищено на складі в м. Маріуполь, Перелік майна (основних засобів) ПП «Бель», які викрадено або знищено в м. Маріуполь, Акти інвентаризації цінностей ПП «Бель» станом на 06.06.2022 (за адресою складу та офісного приміщення), Акт інвентаризації товарних запасів від 06.06.2022, Акт інвентаризації необоротних активів від 06.06.2022, Картки бухгалтерських рахунків (дані по вартості та кількості майна) ПП «Бель», Картки складського обліку ПП «Бель» за період з 01.01.2021 по 22.02.2022 та Інвентарні картки обліку основних засобів ПП «Бель», Договори оренди приміщень (складу та офісу), Баланс за 1 квартал 2022 року та 2022 рік, Договори та первинні документи щодо поставки товару, Бухгалтерська довідка №01-06/06-22 від 06.06.2022, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 станом на 25.02.2022, Оборотно-сальдова відомість по рахунках 104, 106 станом на 25.02.2022.

Також в матеріалах справи містися висновок експерта №2168 від 18.04.2024 Чумаченко Н.Л. (свідоцтво №177-24/Д) за результатами проведення судової економічної експертизи. Згідно експертного висновку підтверджується відображення (перебування) в обліку ПП «Бель» на складі та в офісних приміщеннях за адресами Донецька область м.Маріуполь, вул. Уральська, 84 і пр.т Миру 46 станом на 25.02.2022 та відповідно відображення в балансі ПП «Бель» майна, що зазначене в переліках товарів та майна (перелік товарів та майна ПП «Бель», які викрадено або знищено на складі в м. Маріуполь) та Перелік майна (основних засобів) ПП «Бель», які викрадено або знищено в м.Маріуполі. Станом на 24.02.2022 обліковуються товарно-матеріальні цінності за місцем зберігання «СкладиДонецька обл., м.Маріуполь, вул.Уральська 84» в загальній кількості 678 890 шт. на загальну суму 21 154 222,65 грн. без ПДВ та основні засоби за місцем зберігання «Склади Донецька обл. м. Маріуполь, вул. Уральська 84, Донецька обл., м.Маріуполь, пр. Миру 46» в загальній кількості 87 од. за первісною вартістю на загальну суму 583 039,40грн. без ПДВ.

Дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачу на праві власності належали товарні залишки та основні засоби на загальну суму 41 908 241,79грн., які знаходились станом на 24.02.2022 в приміщеннях, які позивач орендував в м. Маріуполі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія Маріупольського району Донецької області включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані з 05.03.2022.

Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Як підтверджено матеріалами справи, починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України, майно позивача було знищено та викрадено.

Ведення активних бойових дій на території міста Маріуполь підтверджується численними матеріалами засобів масової інформації.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як встановлено матеріалами справи, з метою здійснення своєї господарської діяльності позивачем було укладено договори оренди офісного приміщення за адресою м.Маріуполь, пр. Миру, 46 та складських приміщень за адресою м.Маріуполь, вул.Уральська 84. На вказаних об`єктах оренди зберігалось майно позивача, а саме, споживчі товари на загальну суму 21 154 222,65грн (без ПДВ) та основні засоби за первісною вартістю на суму 583 039,40грн., що підтверджується висновком експерта №2168 від 18.04.2024.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, загальновідомих фактів, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача (військової збройної агресії РФ), починаючи з 24.02.2022 майно позивача було пошкоджено та викрадено.

Відповідно до п.1 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Для визначення суми спричинених відповідачем збитків, позивачем надано до суду Висновок експерта №02/09/2022 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 14.09.2022, проведений судовим експертом Гаврилової К.В. (свідоцтво №1917 від 17.12.2017). Зазначеним експертним висновком встановлено, що загальний розмір матеріальної шкоди майна (товару), що нанесена позивачу складає: споживчих товарів 41 307 986,25 грн., основних засобів 600 255,54 грн.

Суд зауважує, що доказів, які б спростовували надані висновки експертів, суду не надано, а відтак, суд оцінивши зазначені експертні висновки, вважає їх належними та достовірними доказами у справі.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, на переконання суду, позивачем у даній справі доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди (збитків).

Надаючи правову оцінку належності обраного юридичною особою способу захисту, суд виходить з того, що згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір як звільнений від його сплати.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 481грн.

Відтак, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 628 623,62 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Бель» до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування збитків у розмірі 41 908 241,79 грн., задовольнити.

Стягнути з Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119049, Російська федерація, м.Москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) на користь Приватного підприємства «Бель» (місцезнаходження: 04210, Київ, Оболонська набережна, будинок 19, корпус 1; ідентифікаційний код 24067799) суму збитків в розмірі у розмірі 41 908 241,79 грн.

Стягнути з Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119049, Російська федерація, м.Москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 628 623,62 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 11.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2024.

Суддя Ю.С. Зельман