Рішення

від 12.09.2024 по справі 906/657/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/657/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищук В.В. - керівник, діє на підставі наказу № 3/к від 16.12.2010 та витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 14.02.2023;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бетон-Цемент"

до Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун"

про стягнення 895 418,95 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 843 930,00 грн. основного боргу, 51 488,95 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано умов договору поставки № 0107/23 від 01.07.2023 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В послідуючому господарський суд Житомирської області ухвалою від 15.07.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвали суду від 21.06.2024 та 15.07.2024 направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун" (10004, м. Житомир, вул. Богунська, буд. 37) та були повернуті до суду без вручення адресату з зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвал від 21.06.2024 та 15.07.2024) відповідачем та повернення їх до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння відповідача щодо належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, процесуальні документи суду надсилалися відповідачу за належною адресою.

Не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018р. та від 15.03.2018 у справах №911/1163/17 та №910/32340/15 відповідно.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем не подано ні відзиву, ні клопотань, заяв, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За наведених обставин, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2023 між Приватним підприємством "Бетон-Цемент" (постачальник/позивач) та Обслуговуючим кооперативом "Житловий комплекс "Грін-Таун" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 0107/23, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця - продукцію, а саме бетон, бетонні суміші, інші будівельні матеріали, надалі за текстом договору товар, згідно письмової або усної попередньої заявки, в якій повинно бути вказано: найменування товару, марка, кількість, дата, час і місце поставки, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його загальну вартість, визначену в цьому договорі (п.п. 1.1. договору).

Доставка товару здійснюється транспортом постачальника (п.п. 3.3. договору).

Згідно п.п. 3.4. договору датою приймання-передачі товару покупцем, або уповноваженим представником покупця, вважається дата поставки товару на об`єкт будівництва покупця з моменту підписання сторонами товаросупровідних документів, в тому числі видаткової накладної та інших документів, що мають бути надані покупцеві.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що розрахунок за даним договором здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах, обумовлених сторонами, але в термін не пізніше 10 календарних днів з дати поставки/отримання товару. Підтвердженням поставки/отримання товару від постачальника до покупця є підписи представників сторін на накладних на поставку товару/партії товару.

Постачальник має право направляти покупцю рахунки на оплату поштою та/або електронною поштою. Відсутність у покупця рахунка на оплату не звільняє покупця від обов`язку сплати за товари. Зобов`язання покупця з оплати товару (партії товару) вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 5.3. договору).

Відповідно до п.п. 6.1. договору своєчасно і в повному обсязі оплатити загальну вартість товару.

Згідно п.п. 7.1. договору при невиконанні чи неналежному виконанні зобов`язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Забезпеченням виконання зобов`язань покупця по своєчасному здійсненню передбачених Договором платежів, є неустойка, що сплачується покупцем за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.3. договору).

Також сторони погодили, що сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за договором в натурі (п.п. 7.4. договору).

Згідно п.п. 10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно договору поставки № 0107/23 від 07.07.2023 в повному обсязі.

Проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становила 843 930,00 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним між сторонами (а.с. 62).

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 51 488,95 грн. - пені (неустойки).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За умовами статті 704 ЦК України якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 843 930,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, наведений в тексті позовної заяви, суд зауважує, що вірним є нарахування пені в сумі 48 115,57 грн. за період з 28.03.2024 по 12.06.2024 на суму основного боргу 843 930,00 грн.

В стягненні 3 373,38 грн. пені господарський суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 843 930,00 грн. основного боргу, 48 115,57 грн. пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун" (10004, м. Житомир, вул. Богунська, 37, код ЄДРПОУ 43831094)

- на користь Приватного підприємства "Бетон-Цемент" (10029, м. Житомир, просп. Незалежності, буд. 55-Б, код ЄДРПОУ 35169712) 843 930,00 грн. основного боргу, 48 115,57 грн. пені, а також 13 380,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.09.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу (рек.)