Рішення

від 24.09.2024 по справі 906/733/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/733/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербина А. П. - дов. від 14.08.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб"

про стягнення 1473244,88грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Груп" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" 2173333,21грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов договору поставки товару №15/03 від 15.03.2024 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач посилається, зокрема, на ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено в задоволенні клопотання позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.08.2024 об 11:30.

19.08.2024 за вх. №01-44/2385/24 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Груп" 1473244,88грн основного боргу, у зв`язку із частковим погашенням боргу відповідачем.

Ухвалою суду від 20.08.2024 постановлено прийняти до розгляду заяву позивача від 19.08.2024 за вх. №01-44/2385/24 про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 1473244,88грн; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/733/24 до судового розгляду по суті на 24.09.2024 о 14:30.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2024 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив суд, що 16.09.2024 відповідач додатково сплатив 100000,00грн, на підтвердження чого надав суду довідку про стан заборгованості відповідача станом на 22.09.2024. Заперечив проти відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.2024 не прибув, через систему "Електронний суд" направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в слідчих діях.

Згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приписами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України встановлено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як передбачено ч.3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За ст.194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та відсутність доказів на підтвердження поважності причин неявки, а також те, що сторони не позбавлені права надати повноваження для участі в судовому засіданні іншому представникові, і той факт, що неявка сторін не визнавалася обов`язковою, тому не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

15.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №15/03 (далі - Договір) (а.с. 8-6 т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом усього строку дії даного договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати на умовах даного договору. Товар поставлений за даним договором використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік, укладених між покупцем та Міністерством оборони України (кінцевий споживач).

Згідно з п.4.1-4.3 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.

Загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару.

Оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п.2.3. договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі (п.4.5 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику.

Перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням даного договору покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки) покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо (п.5.5 Договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п.9.1 Договору).

Позивачем у матеріали справи подано копії видаткових накладних, податкових накладних, декларацій виробника та товарно-транспортних накладних від 27.03.2024, від 28.03.2024, від 29.03.2024, від 31.03.2024 на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 3974568,61грн. Разом з товаром позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату на суму загальну суму 3974568,61грн (а.с. 14-249, т.1; 1-213, т. 2).

Посилаючись на те, що відповідачем не здійснено в повній мірі оплати вартості поставленого йому товару, позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 1473244,88грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки товару №15/03 від 15.03.2024.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, ч.1 ст.662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як суд зазначав вище, позивач умови договору поставки №15/03 від 15.03.2024 виконав належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні від 27.03.2024, від 28.03.2024, від 29.03.2024, від 31.03.2024 на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 3974568,61грн (а.с. 14-249, т.1; 1-213, т. 2).

Водночас, відповідач своїх обов`язків щодо оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними згідно умов договору виконав частково, оплативши отриманий товар на суму 2500088,33грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів АТ "Перший український міжнародний банк" №30 від 19.04.2024, №6972 від 24.06.2024, №6975 від 25.06.2024, №7010 від 09.07.2024, №7068 від 10.07.2024, №7082 від 11.07.2024, №7086 від 16.07.2024, №7103 від 22.07.2024, №7150 від 29.07.2024, №7205 від 02.08.2024. Крім того, відповідачем було здійснено повернення позивачу товару на суму 1235,40грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця №1 від 01.05.2024 (а.с. 26-28, т.1; 7-13, т.3).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними видатковими накладними склала 1473244,88грн (3974568,61- 2500088,33 -1235,40).

16.09.2024, під час розгляду справи в суді, відповідач додатково сплатив 100000,00грн, про що позивач надав суду довідку про заборгованість ТОВ "Твій Хліб" від 22.09.2024 (а.с.24-25, т.3).

Як визначено п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з ним не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, суд закриває провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1373244,88грн боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 1373244,88грн основного боргу. Крім того, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 100000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100000,00грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, буд. 62; ідентифікаційний код 39147619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Груп" (18000, м.Черкаси, вул. Святотроїцька, буд.73/1, офіс 215; ідентифікаційний код 41696994):

- 1373244,88грн боргу;

- 22 098,68грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.09.24

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет