Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/8827/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/8827/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка-Прод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові страви" про стягнення 39 492,12 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віка-Прод" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові страви" (далі - Підприємство) про стягнення 39 492,12 грн заборгованості за договором поставки від 5 вересня 2023 року № 305, зокрема: 33 104,16 грн основної заборгованості, 3 077,96 грн пені та 3 310,00 грн штрафу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, зокрема, 3 028,00 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

26 липня 2024 через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8827/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, вказаною ухвалою суду було визначено строк відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 31 липня 2024 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 31 липня 2024 року (21 година 09 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Проте, Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2023 року між Підприємством та Товариством був укладений договір поставки № 305, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити й передати у власність відповідача товар, а Підприємство - прийняти та оплатити поставлену продукцію у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим правочином.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 1.2.- 1.4. вказаної угоди постачальник зобов`язався поставляти товар окремими партіями в кількості й асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях, переданих позивачу усно або письмово. Ціна товару зазначається у видаткових накладних. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом його дії згідно накладних, що є невід`ємними частинами цього правочину. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу силами покупця.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються у видаткових накладних або специфікації. Специфікація має таку ж юридичну силу, як і договір поставки, підписується та скріплюється печатками (у разі наявності) з обох сторін (пункт 2.1. вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.3. договору поставка товарів здійснюється постачальником у межах наявного в нього асортименту протягом строку дії цього правочину відповідно до попереднього замовлення покупця, у якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару й інші умови. Поставка замовленого товару здійснюється протягом не більше ніж 1-го дня з моменту отримання відповідного замовлення або протягом іншого строку, визначеного в замовленні.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання його відповідальною особою видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання постачальником умов договору. Підписання представником покупця видаткової накладної та скріплення її печаткою або штампом (у разі наявності) покупця засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) продукції, зазначеної у видатковій накладній (пункт 4.5. вказаного правочину).

Згідно з пунктами 5.2.- 5.4. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом передоплати відповідно до виставленого рахунку, або протягом 1-го календарного дня з моменту поставки товару, або в інший строк, попередньо визначений сторонами, про що укладається додаткова угода. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 8.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що повідомляється письмово під розпис або рекомендованим повідомленням, то дія цього правочину автоматично продовжується на 1 рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій (пункт 8.2. договору).

На виконання умов договору Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 33 104,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 13 березня 2024 року: № 18414 - на суму 6 484,32 грн, № 18387 - на суму 26 619,84 грн. Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками наведених юридичних осіб. Жодних заперечень щодо кількості, асортименту, якості товару не містять. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача відносно поставленої продукції.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу за договором, яка складає 33 104,16 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 310,00 грн штрафу та 3 077,96 грн пені, нарахованої на відповідну суму основного боргу за період з 14 березня 2024 року по 15 липня 2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2 та 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.3. вказаного правочину визначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару понад 10 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Разом із цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивач неправильно визначив момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченими.

Зокрема, за приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням пункту 5.2. договору, яким визначено, що товар має бути оплачений протягом 1-го календарного дня з моменту поставки, останнім днем строку оплати товару, поставленого відповідно до видаткових накладних від 13 березня 2024 року №№ 18414, 18387, було 14 березня 2024 року. Відповідно грошові зобов`язання відповідача стали простроченими з 15 березня 2024 року і саме з цієї дати слід нараховувати штрафні санкції.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені, нарахованої на суму основної заборгованості за період з 15 березня 2024 року по 15 липня 2024 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 050,83 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі.

Вимога Товариства про стягнення з Підприємства 27,13 грн пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 4 липня 2024 року № 60391482 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 420,74 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із цим, у порушення вищевказаним приписів чинного законодавства, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У свою чергу, наявна в матеріалах справи копія ордеру від 11 липня 2024 року серії АА № 1464281 не є належним та допустимим доказом реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх необґрунтованість.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудові страви" (02000, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 1А; ідентифікаційний код 44472726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка-Прод" (03124, місто Київ, провулок Юрія Матущака, будинок 19; ідентифікаційний код 43092147) 33 104 (тридцять три тисячі сто чотири) грн 16 коп. основної заборгованості, 3 050 (три тисячі п`ятдесят) грн 83 коп. пені, 3 310 (три тисячі триста десять) грн 00 коп. штрафу, а також 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 74 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 вересня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко