Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/6100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/6100/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вайтерра колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша приватна експертиза"

про розірвання договору та стягнення 49 900,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Вайтерра колос» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза» про розірвання договору та стягнення 49 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані зміною істотної обставини, якою сторони керувались при укладенні Договору на виконання експертизи проєкту будівництва № 466/144К від 23.06.2021, у зв`язку з виключенням з 01.07.2021 відповідача з переліку експертних організацій, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.07.2024.

У судове засідання 01.07.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 29.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 29.07.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024.

13.09.2024 представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 13.09.2024 представники сторін не з`явились.

В свою чергу, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останні вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідачі у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвал Господарського суду міста Києва, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, з огляду на подане позивачем клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза» (далі - відповідач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Вайтерра колос» (далі - позивач, замовник) укладено Договір на виконання експертизи проєкту будівництва (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає виконавцю надання послуг з проведення комплексної експертизи проєкту будівництва (далі експертиза). Назва проекту будівництва: «Реконструкція будівлі міні ТЕЦ та пресової ділянки літ. Г-3 із встановленням додаткового парового котла Vynce паропродуктивністю 16 м/год. ПрАТ «Вайтерра Колос» за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пепесічне, вул. Центральна, 1».

Виконавець є експертною організацією, що включена до переліку експертних організацій, які відповідають критеріям, установленим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №204 від 15.08.2017 в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Результати послуг надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до Постанови КМУ від 11.05.2011 № 560 та ДСТУ-НБА.2.2-10:2012 «Настанова з організації проведення експертизи проєктної документації на будівництво» (п. 2 та п. 3 розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1 розділу 2 Договору вартість експертизи складає 83 166,67 грн., крім того ПДВ 16 633,33 грн., що разом складає 99 800,00 грн.

За умовами п. 2 розділу 1 Договору замовник у строк не більше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору та наданого виконавцем рахунку зобов`язується здійснити на користь виконавця передоплату у розмірі 50%. Кінцевий розрахунок здійснюється замовником після отримання письмового звіту за результатами проведеної експертизи та підписаного сторонами акту наданих послуг.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу 3 Договору визначено, що виконавець зобов`язаний в строк, що не перевищує 7 банківських днів з моменту отримання оплати від замовника якісно та в повному обсязі провести експертизу.

Згідно з п. 3 розділу 5 Договору приймання замовником виконаних робіт за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов`язань, але не пізніше 31.12.2021, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов`язань

Договір може бути припинено та розірвано виключно за домовленістю сторін (п. 1 та п. 2 розділу 10 Договору).

На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок № 466 на суму 99 800,00 грн., який позивачем у відповідності до п. 2 розділу 1 Договору оплачено у розмірі 50% згідно платіжної інструкції № 1146 від 24.06.2021 на суму 49 900,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що після перерахування передоплати за Договором, позивачу стало відомо, що за наслідками проведеного аналізу відповідності експертних організацій на засіданні робочої групи з формування Переліку експертних організацій, які відповідають Критеріям, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проєктів будівництва, затвердженим наказом Мінрегіону від 15.08.2017 №204, зареєстрованим у Мін`юсті 18.09.2017 за № 1140/31008, та можуть здійснювати експертизу проєктів будівництва, з 1 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза» виключено з переліку експертних організацій, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва.

Позивач зазначає, що вказана вище інформація є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а отже дає підстави для його розірвання відповідно до положень частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність відповідача в переліку експертних організації, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва (його виключення з переліку вже після укладення Договору) підкреслює факт неможливості належного надання послуг з проведення комплексної експертної оцінки проєкту будівництва, а отже і факт неможливості припинення зобов`язання його виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до позивача із Повідомленнями про розірвання договору та повернення суми перерахованої попередньої оплати вих. № 14-11/2023/01К від 14.11.2023 та вих. № 26-01/2024/01К від 26.01.2024, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`зана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

При цьому, у п. 2 розділу 1 Договору визначено, що виконавець є експертною організацією, що включена до переліку експертних організацій, які відповідають критеріям, установленим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №204 від 15.08.2017 в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2 розділу І Договору результати робіт надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до постанови КМУ від 11.05.2011 року № 560 та ДСТУ - НБА.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проєктної документації на будівництво".

Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експертиза проєктів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. Орган (організація), що формує перелік експертних організацій, оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті у вільному безоплатному доступі та підтримує в актуальному стані на підставі інформації, яка щоквартально подається експертними організаціями.

За умовами п. 7 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 11.05.2011, експертизу проводять експертні організації незалежно від форми власності, що відповідають визначеним Мінрегіоном критеріям і відомості про які внесені Мінрегіоном до Реєстру будівельної діяльності.

Водночас, за наслідками проведеного аналізу відповідності експертних організацій на засіданні робочої групи з формування Переліку експертних організацій, які відповідають Критеріям, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проєктів будівництва, затвердженим наказом Мінрегіону від 15.08.2017 №204, зареєстрованим у Мін`юсті 18.09.2017 за № 1140/31008, та можуть здійснювати експертизу проєктів будівництва, з 1 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза» виключено з переліку експертних організацій, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, після укладення Договору та здійснення позивачем передоплати, відповідача було виключено з переліку експертних організацій, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва, що в свою чергу свідчить про неможливість виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за Договором.

Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Отже закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладаючи 23.06.2011 Договір, позивач розраховував на отримання письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до постанови КМУ від 11.05.2011 року № 560 та ДСТУ - НБА.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проєктної документації на будівництво" та на виконання такого звіту експертною організацією, що включена до переліку експертних організацій, які відповідають критеріям, установленим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №204 від 15.08.2017, натомість в подальшому, з 1 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша приватна експертиза» виключено з переліку експертних організацій, що мають право здійснювати експертизу проєктів будівництва, а отже вимоги позивача про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України є обґрунтованими та відповідно Договір підлягає розірванню за рішенням суду.

Щодо вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 49 900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2019 року в справі № 910/21154/17.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що розірвання договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 49 900,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для розірвання Договору та повернення сплачених на виконання умов такого Договору сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір на виконання експертизи проекту будівництва від 23 червня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша приватна експертиза" (01034, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 24; ідентифікаційний код: 42111582) та Приватним акціонерним товариством "Вайтерра колос" (62364, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Пересічне, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код: 30753688).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша приватна експертиза" (01034, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 24; ідентифікаційний код: 42111582) на користь Приватного акціонерного товариства "Вайтерра колос" (62364, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Пересічне, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код: 30753688) грошові кошти в розмірі 49 900 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 25.06.2024.

Суддя О.А. Грєхова