Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/5458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/5458/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Торговельно-промислової асоціації "Торговельний будинок "Кераміст"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин.

Представники сторін:

від позивача: Корнієнко Г.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Торговельно-промислова асоціація «Торговельний будинок «Кераміст» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину, про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні, шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про розірвання договору та закриття поточного рахунку в односторонньому порядку не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.06.2024.

21.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

29.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

04.06.2024 представником відповідача подано заперечення.

У судове засідання 10.06.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 08.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 підготовче засідання призначено на 05.08.2024.

05.08.2024 представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.08.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання 05.08.2024, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 16.09.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2002 року між Торговельно-промисловою асоціацією «Торговельний будинок «Кераміст» (далі - клієнт, позивач) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк, відповідач) укладено Договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 355271, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахункове-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Цей Договір укладено на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами.

В подальшому, 13 жовтня 2008 року сторонами укладено Договір банківського рахунку № 355271 (далі - Договір 2), за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів НБУ України та умов цього Договору.

Цей Договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

З моменту укладення цього Договору Договір № 355271 від 09.07.2002 є нечинним (п. 6.1 та п. 6.9 Договору).

Повідомленням № 20.1.0.0.0/7-221109/4 від 09-11-2022 відповідач повідомив позивача про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову у підтриманні ділових відносин.

Позивач зазначає, що про підстави встановлення неприйнятно високого ризику та розірвання Договору відповідач в повідомлені жодної інформації не надав, обмежившись посиланням на відповідні статті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів), одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового ураження» та цитуванням змісту цих норм Закону.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови від підтримання ділових відносин та закриття банківського рахунку неправомірними, позивач звернувся до відповідача з листом № 25/11-22 від 10.11.2022, у якому просив переглянути рішення про припинення ділових відносин та закриття рахунку.

Листом № 20.1.0.0.0/7-221115/14506 від 16-11-2022 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відновлення ділових відносин та розблокування рахунку.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що дії відповідача щодо встановлення неприйнятно високого ризику, відмови від підтримання ділових відносин, блокування, а потім закриття рахунків, а також повідомлення про це рішення (односторонній правочин про припинення договору банківського обслуговування) є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та такими, що порушують права позивача, в зв`язку з чим, просить визнати недійсним односторонній правочин про відмову у встановлені (підтримані) ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, оформлений повідомленням №20.1.0.0.0/7-

221109/4 від 09-11-2022.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що спірний правочин відповідає ст. 203, 215 ЦК України та вчинений АТ КБ "ПриватБанк" в дотримання вимог законодавства та внутрішніх документів банку про фінансовий моніторинг, оскільки рішенням Ради національної безпеки і оборони України персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 , який є КБВ Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 т. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч.1, 2 ст. 1068 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені (абз. другий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ);

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. третій ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ);

подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу (абз. четвертий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено (абз. восьмий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).

Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ (п. 1 Додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №65 від 19.05.2020 (надалі - Положення НБУ №65).

Таким чином, в силу вимог ЦК України, з урахуванням приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк зобов`язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

При цьому, обов`язок банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.

В матеріалах справи наявне повідомлення банку про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, що оформлене листом №20.1.0.0.0/7-221109/4 від 09.11.2022.

У повідомленні банк зазначив, що керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням НБУ №65, внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, банк повідомляє позивача про прийняте 08.11.2022 рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановлювати кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення (п. 11 Додатку 1 до Положення №65).

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (п. 12 Додатку 1 до Положення №65).

Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП (п. 5 Додатку 6 до Положення №65).

Банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним (п. 6 Додатку 6 до Положення №65).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ).

Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (п. 61 розділу IV Положення №65).

Неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Таким чином, виходячи з аналізу норм ЦК України у взаємозв`язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, вбачається, що банк зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк в тому числі у порядку статті 15 Закону про ПВК/ФТ зобов`язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами.

Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пп. 8 п. 26 Положення №65)

Таким чином, з травня 2020 банк уповноважений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі, і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.

10.10.2022 рішенням Наглядової ради АТ КБ "ПриватБанк", протокол № 55/22 від 10.10.2022, затверджено Санкційну політику, реєстраційний номер: 2022/7333870.

Відповідно до п. 2.4. Санкційної політики АТ КБ "ПриватБанк" були встановлені наступні заборони та обмеження: Банк відмовляється від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин / відкриття рахунка (обслуговування) / проведення разових фінансових операцій (без встановлення ділових відносин) / проведення фінансових операцій, що мають на меті або сприяють уникненню санкційних обмежень особами, які включені до Переліків санкційних осіб, та/або пов`язані з Державами (юрисдикціями/територіями) неприйнятно високого рівня ризику.

Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТПА "Торговельний будинок "Кераміст" (ідентифікаційний код: 30293920), є ОСОБА_1.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, до фізичної особи ОСОБА_1 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення.

З наявного в матеріалах справи Висновку у вигляді службової записки Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" № E.17.U.0.0/4-7712745 від 08.11.2022 «Розірвання ділових відносин, з особами, відповідно до вимог внутрішніх нормативних документів банку (Управління КСВ)», підставою для встановлення неприйнятно високого ризику є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, а саме - встановлення обставин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».

Висновок у вигляді службової записки від 08.11.2022 погоджений відповідною резолюцією Головного комплаєнс менеджера банку.

Таким чином, відповідач здійснивши належну перевірку позивача та, зважаючи на застосовані за рішенням Ради національної безпеки і оборони України персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником позивача - Торговельно-промислової асоціації «Торговельний будинок «Кераміст», та Санкційну політику АТ КБ "ПриватБанк", відповідачем було правомірно прийнято рішення про встановлення ТПА "Торговельний будинок "Кераміст" (ідентифікаційний код: 30293920), неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що односторонній правочин банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положенню №65, які прямо наділяють банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, в зв`язку з чим, доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України є безпідставними.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.09.2024.

Суддя О.А. Грєхова