Ухвала

від 25.09.2024 по справі 911/2270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" вересня 2024 р. Справа № 911/2270/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна

до Комунального підприємства Аптека №113

про стягнення 15 065,50 гривень

установив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна до Комунального підприємства Аптека №113 про стягнення 15 065,50 гривень, з яких: 14 350,30 грн основного боргу та 715,20 грн 30% річних.

Заявлені вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем грошового обов`язку за договором поставки №99/К від 27.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

В розрізі відповідних обставин у позові зазначено, зокрема про таке:

- на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 212 494,27 грн, тоді як відповідач здійснив оплату на суму 198 598,97 грн;

- на сьогодні решта вартості товару залишається неоплаченою, а сума заборгованості складає 14 350,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2024 у справі №911/2270/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна залишено без руху та надано строк для усунення відповідних недоліків десять днів з дня вручення зазначеної ухвали, шляхом подання до суду письмових пояснень із зазначенням:

- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених у позові обставин поставки відповідачу товару на загальну суму 212 494,27 грн, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених у позові обставин проведення відповідачем платежів на суму 198 598,97 грн, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених у позові обставин несплати відповідачем на рахунок позивача 14 350,30 грн, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

- письмових пояснень з викладом відомостей про вжиття/невжиття заходів досудового врегулювання спору та забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Згідно ч.ч. 5-7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є, зокрема: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З наявних в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відомостей сліду, що ухвалу Господарського суду Київської області від 10.09.2024 у справі №911/2270/24 доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) як Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна, так і його представниці ОСОБА_1 10.09.2024 о 18:56.

Водночас вказану вище ухвалу судом офіційно оприлюднено 11.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та 12.09.2024 забезпечено надання загального доступу до вказаної ухвали.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що днем вручення позивачу ухвали про залишення позову без руху є 11.09.2024, а тому останнім днем строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви є 23.09.2024.

19.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, шляхом формування у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна, в особі його представниці ОСОБА_1 надійшла заява, згідно змісту якої повідомлено про те, що товариством має в наявності докази щодо поставки товару та його часткової оплати, попри те на даний час представниця не має можливості їх надати, оскільки перебуває у відпустці.

Водночас у вказаній заяві зазначено, що:

- керуючись принципами змагальності та рівності сторін, представниця може надати такі докази до початку розгляду справи;

- відповідні докази не були подані одночасно з позовом, оскільки до нього долучено лише ті видаткові накладні, за якими рахується заборгованість;

- докази часткової оплати мав би надати відповідач, попри це позивач не заперечує стосовно таких оплат і готовий надати їх пізніше.

Аналізуючи та оцінюючи зміст наданих позивачем пояснень, судом встановлено, що попри усе зазначене у відповідній заяві недоліки позовної не усунуто в частині подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин поставки відповідачу товару на загальну суму 212 494,27 грн та обставин проведення відповідачем платежів на суму 198 598,97 грн.

До того ж у відповідній заяві позивачем не наведено пояснень стосовно доказів на підтвердження викладених у позові обставин несплати відповідачем на рахунок позивача 14 350,30 грн, як і не вказано позивачем неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою.

Зазначення представницею позивача про те, що такі докази не може бути подано з огляду на перебування її у відпустці, а також про можливість подати ці докази до розгляду справи, не усуває виявлених судом недоліків, оскільки вказане не відповідає встановленому процесуальними нормами порядку доказування, про що також наголошено позивачу в ухвалі про залишення позову без руху.

Так, в ухвалі про залишення позову без руху суд звернув увагу позивача, зокрема, на те, що:

- в силу ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;

- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс;

З огляду наведеного суд зауважує, що неможливість подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин та суб`єктивно мотивоване неподання позивачем таких доказів не є тотожними категоріями, тоді як перебування представника позивача у відпустці не є тими поважними причинами, які б свідчили про неможливість подання доказів.

Саме ж лише посилання позивача на певну подію та обставини несплати йому коштів, у тому числі і суб`єктивне бачення того, хто має подавати докази на підтвердження таких обставин, не усувають відповідного недоліку, позаяк:

- судове пізнання спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому завжди опосередковане, як наслідок повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;

- обов`язок доказування, який в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання, а відсутність у особи певних доказів не звільняє її від дотримання процедури отримання таких доказів та подання їх разом із тією заявою по суті, з якою звертається саме ця особа, а не інший учасник справи, який може і не реалізувати власне, відповідне право.

В розрізі наведеного суд зазначає, що саме особа, яка вказує про певні обставини, оперує відповідними джерелами такої інформації, а тому володіє відповідними доказами або наділена можливістю їх отримати та подати до суду, як наслідок посилання позивача не обов`язок відповідача подати докази часткової оплати є неспроможними, з урахуванням також встановленого договором безготівкового порядку розрахунків - на банківський рахунок позивача, розпорядником інформації по якому є власне сам позивач, а не відповідач.

Стосовно ж повідомлення позивача про те, що докази на підтвердження викладених у позові обставин можуть бути подані пізніше, суд додатково вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до приписів частини 5 статті 252, пункту 13 статті 8 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Приписами ч. ч. 2, 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив).

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду наведеного слідує, що суб`єктивне бажання учасника справи подати докази на підтвердження викладених у позові обставин пізніше не разом із заявою по суті та/або уже під час розгляду справи по суті не є поважними причинами для їх прийняття судом, оскільки усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, чому також сприяє інститут залишення позову без розгляду.

Необізнаність учасника справи із процесуальними обов`язками, у тому числі і в частині доказування, особливостями розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, зокрема і щодо розгляду справи в порядку письмового провадження та прийняття рішення на підставі поданих разом із заявами по суті доказами, не звільняє сторін від виконання таких обов`язків і не свідчить про надмірний формалізм суду у відповідному питанні.

Вказаний вище порядок побудовано такого з урахуванням впровадження та розвитку у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

Ураховуючи вказане, оскільки подана позивачем в особі його представниці адвоката Горець О.А., заява не спрямована на усунення усіх виявлених судом недоліків позовної заяви, а інших заяв, пояснень та/або клопотань з метою усунення недоліків від позивача не надійшло, суд дійшов висновку, що усі виявлені судом недоліки заявником у встановлений строк не усунуто.

Частинами 4, 6, 7 ст. 174 ГПК України унормовано, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Аналіз наведених норм процесуального права та позиції позивача щодо виявлених судом недоліків дає підстави для висновку, що:

- усунення недоліків позовної заяви спрямовано як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, з урахуванням особливостей розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження;

- неусунення будь-якого з недоліків позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху, має наслідком повернення вказаної позовної заяви і зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне ставлення до підготовки документів, що надаються суду.

Отже, враховуючи усе наведене вище, а також ухилення позивача від вчинення дій по усуненню усіх недоліків позовної заяви, що перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом у передбаченому процесуальними норами порядку, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна до Комунального підприємства Аптека №113 про стягнення 15 065,50 гривень разом з доданими до неї документами.

В розрізі зроблених вище висновків судом враховано, що:

- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов`язків щодо форми та змісту позовної заяви;

- наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права на розпорядження своїми процесуальними правами на власний розсуд, не звільняє заявника від обов`язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил подання позову;

- стадія залишення позову без руху/відкриття провадження у справі не є формальною не може зводитись лише до декларативного зазначення у позові про певні обставини та або бажання особи подати докази на підтвердження цих обставин пізніше;

- доступ особи до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.

Також суд вважає за необхідне наголосити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення відповідно вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна до Комунального підприємства Аптека №113 про стягнення 15 065,50 гривень з доданими до неї документами повернути.

Ухвала складена та підписана 25.09.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема