Ухвала

від 25.09.2024 по справі 913/372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25 вересня 2024 року м.Харків Справа № 913/372/24

Провадження №16/913/372/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», смт Мілове, Старобільського району Луганської області

про стягнення 4 513 082,72 грн

Суддя Шеліхіна Р.М.

без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про стягнення збитків, понесених у зв`язку з не поставленням товару, у розмірі 4 513 082,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.07.2020 між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (постачальником за договором) було укладено договір поставки № Р90029, відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі товар, продукція) у кількості 1 000,00 тонн +/-5% за вибором покупця.

Однак, постачання всього обсягу законтрактованого товару у кількості 1 000,00 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.

А тому з метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва, та, зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит», за для заміщення непоставлених відповідачем 1 000,00 тонн товару, позивач уклав договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами за більш високою ціною, у зв`язку з чим позивач вважає, що він поніс збитки, купуючи товар за більш високою ціною.

Відтак, позивач впевнений, що в силу п. 8.5. договору поставки відповідач зобов`язаний відшкодувати йому різницю між сплаченою ціною за товар, який було придбано позивачем на заміщення непоставленого товару згідно договорами поставки № P90361-PREP від 26.10.2020 та № Р90372 від 28.10.2020, та ціною, визначеною у договорі поставки № Р90029 від 30.07.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р. М.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30 вересня 2024 року о 10 год 30 хв.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 17.09.2024 з клопотанням про витребування доказів.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступне: за договором сторонами домовлено про безпосереднє виробництво саме відповідачем особисто (безпосередньо) товару, що має бути поставлений по договору, і вказаний товар має бути поставлений «вперше» - тобто безпосередньо після його виробництва (зібрання), виключаючи можливість перепродажу куплених товарів у інших постачальників, що призвело б до неналежного виконання умов договору відповідачем, так як поставлений товар не був би поставлений «вперше». Позивач умисно був заінтересований виключно у штрафних санкціях та не бажав отримання виконання договору, а тому одразу відмовився від самого договору, використавши інститут штрафу як наживу, що не допускається.

З метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року відповідачем були укладені договори із філіями Державного підприємства «Конярство України», а саме: філією «Деркульський кінний завод № 63» Державного підприємства «Конярство України» Договір виконання сільськогосподарських робіт №11 від 29.04.2020, Договір застави майбутнього врожаю № 17 від 29.04.2020 та Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 16 від 29.04.2020.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20 було накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, у т.ч. і на врожай соняшника, розташованого на земельних ділянках філій «Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 у справі №428/6540/20 та від 18.08.2020 у справі №428/6600/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку, яка належить голові ФГ «Криничне» Батирсултанову Махачу Далгатовичу.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №759/15457/20 було накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №428/6599/20 було задоволено апеляційну скаргу ФГ «Криничне» та скасовано арешт, накладений на частину майна господарства.

Відповідач стверджує, що спроби зняти арешт із арештованого врожаю соняшника 2020 року та доступу до земельних ділянок, на яких він знаходився, виявилися безрезультатними. Так, ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2020 у справі №428/4589/20 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з врожаю сільськогосподарських культур, накладеного 11.08.2020.

10.10.2020 Міловським відділом поліції ГУ НП у Луганській області було затримано сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для здійснення збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України». Вилучена техніка господарства перебувала у полях під охороною до моменту винесення ухвали слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №418/3554/20 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі №757/45201/20 було скасовано арешт врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, накладений ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20.

У подальшому ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справах №757/47116/20 та №757/47119/20 був знову накладений арешт на земельні ділянки, на яких знаходився незібраний врожай соняшника 2020 року.

30.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47216/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі №759/19782/20 було задоволено клопотання ФГ «Криничне» та скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №757/47119/20 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», на яких знаходиться урожай сільськогосподарських культур 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №759/4673/21 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, зокрема, врожаю соняшника 2020 року, що знаходиться на території філій Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №759/20451/20 було скасовано арешт, накладений на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне» ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач стверджує, що не мав об`єктивної можливості виконати умови договору саме через незалежні від його волі обставини, а саме саму конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача та унеможливлювало збирати його врожай. В свою чергу, відповідач добросовісно вживав усіх належних заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020 тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Також відповідач зазначає, що з метою засвідчення дії обставин непереборної сили, ФГ «Криничне», в установленому порядку, звернулося до Торгово-промислової палати України із відповідною заявою. Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ «Криничне» зобов`язань перед ТОВ «Сателлит» за Договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Окрім цього, самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тобто мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.

Отже відповідач зазначає, що порушення зобов`язання відповідача перед позивачем за договором поставки сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку. Посуха як природне явище, є тривалою за часом, обсяги збитків від якої неможливо оцінити одразу.

Оскільки, як зазначає відповідач, порушення за договором поставки сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності його вини - це є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.

В той же час, позивач 22.10.2020 звернувся із заявою про односторонню відмову від виконання договору, внаслідок чого договір було розірвано, та у 2021 році звернувся із позовом про стягнення штрафу у 20% розмірі у зв`язку із розірванням договору (справа № 913/768/21).

Відповідач також вважає безпідставними посилання позивача на п. 8.5 розірваного з 22.10.2020 в односторонньому порядку договору поставки, яким передбачається, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов`язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою. Вказаний пункт припинив свою дію для сторін з моменту розірвання договору, тобто з 22.10.2020, а розірваний договір не створює правових наслідків після його розірвання окрім виконання вже існуючих між сторонами прав та обов`язків, а не тих обов`язків, які ще не виникли на момент дії договору з такого договору.

Також вказує на те, що товар, що поставлявся за договором поставки № Р90029 від 30.07.2020, так і умови такої поставки повністю відрізняються від того товару та відповідних умов поставки, що були узгоджені позивачем за його договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» № Р90361 від 26.10.2020 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» № Р90372 від 28.10.2020, а тому навіть якщо б п. 8.5 Договору поставки № Р90028 від 30.07.2020 не припинив свою дію, то і тоді він не міг бути застосований, адже позивач відступив від його умов та придбав інший товар за іншими умовами, що відповідно істотно вплинуло на ціну товару і не може відбуватися за рахунок відповідача та від його дій в жодному разі не залежить.

Окрім того самостійним доказом того, що договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» № Р90361 від 26.10.2020 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» № Р90372 від 28.10.2020 позивачем укладались у жодному разі не у зв`язку із не поставкою товару відповідачем, а в рамках його звичайної планової господарської діяльності є кількість насіння соняшника за відповідними договорами, а саме 1 193, 34 тонн насіння соняшника, оскільки у разі укладання договорів не в рамках господарської діяльності, а саме на заміщення, позивачу було б не розумно купляти на 193,34 тони більше соняшника по більшій вартості.

Також відповідач посилається на не доведення позивачем складу цивільного правопорушення - ані розміру заподіяної шкоди, ані причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та вказаною шкодою.

Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством України чітко визначаються випадки, коли особа має право на відшкодування збитків і що до їх складу включається, і жодна із вказаних обставин не наведена позивачем у позовній заяві. У якості шкоди позивач вказує свою звичайну господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено у договорі із відповідачем, однак вказане не є ані прямими збитками, ані упущеною вигодою.

Також відповідач зазначає щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю позивача та діями відповідача.

Відповідач посилається на те, що договір поставки було розірвано 22.10.2020, що є наслідком припинення прав та обов`язків між його сторонами, що ними передбачались, у тому числі п. 8.5. цього договору з 22.10.2020.

Відповідач також наголошує, що за договорами, які було укладено задля компенсації поставки не отриманого товару позивачем було набуто зовсім інший за своїми характеристиками та умовами товар, аніж той, що мав бути поставлений за умовами договору поставки № Р90029 від 30.07.2020, а тому навіть за умови чинності п. 8.5 останнього на момент укладення відповідних договорів вони не підпадали б під його дію через те, що це є договори купівлі-продажу зовсім іншого «товару» і під п. 8.5 договору поставки № Р90029 від 30.07.2020 не підпадають.

Позивач не намагався узгодити із відповідачем питання допоставки відповідного товару коли б відпали непереборні для відповідача обставини, або ж можливість поставити позивачу товар іншим чином, аніж його виробництво (вирощування), у тому числі шляхом надання відповідачу можливості підшукування контрагентів для позивача, які б поставили товар за більш сприятливими цінами.

Щодо посилання позивачем на аналітичні дані ДП «Держзовнішінформ» відповідач зазначає, що вони носять довідковий характер, не зрозуміло за якою методикою отримані та жодні обставини справи не підтверджують.

У відзиві відповідач вказав, що у зв`язку з розглядом справи сума витрат його на правову допомогу (попередньо) складає 250 000,00 грн.

У відзиві відповідачем заявлено заяву про продовження строку на подання доказів, про які зазначені у відзиві, на розумний строк в межах підготовчого судового провадження. Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку із військовим станом та окупацією його місцезнаходження потрібен певний додатковий час для збирання та подання вказаних документів; усі копії вказаних документів вже подавалися до судів в межах справи № 913/768/21, однак у зв`язку із витребуванням справи для розгляду касаційної скарги до Верховного Суду та знаходженням справи в стані поштового пересилання, неможливо ознайомитись з матеріалами справи та зробити відповідні фотокопії; згідно з інформацією представника Відповідача станом на 17.09.2024 матеріали справи № 913/768/21 ще не були зареєстровані у Верховному Суді, однак 16.08.2024 вони були отримані згідно з даними Укрпошти.

Щодо заяви про продовження строку на подання доказів суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд, розглянувши заяву відповідача про продовження строку для подавання доказів, які зазначені у відзиві на позовну заяву по справі № 913/372/24, приходить до висновку про її задоволення.

До відзиву відповідачем також подано клопотання про витребування доказів б/н б/д.

В заявленому клопотанні відповідач на підставі ст. 81 ГПК України просить суд витребувати у ТОВ «Сателлит» інформацію щодо усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року за період з 22.10.2020 по 31.12.2020, а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тон що має бути поставлено; а також строки поставки; копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 по 31.12.2020.

В обґрунтування зазначеної вимоги відповідач зазначає, що в якості завданої шкоди позивач посилається на свою господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено у договорі із відповідачем. При цьому, відповідач допускає, що будучі великим сільськогосподарським підприємством з безперебійним режимом роботи, позивач міг укладати вказані договори не на компенсацію недопоставленого соняшника відповідачем, а в рамках своєї звичайної господарської діяльності. Окрім того, укладаючи таким чином договори на власний розсуд, відповідач допускає, що позивач міг умисно відібрати найбільш вартісні договори (з найвищою ціною соняшнику) з метою протиправного збагачення за рахунок відповідача. Тобто у позивача можливо наявні інші договори купівлі-продажу соняшника українського походження врожаю 2020 року з значно меншою ціною за тонну соняшника, що істотно впливає на доведення розміру заявлених вимог позивача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» Колісниченка А. С. без номеру від 17.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь відзив без номеру від 25.09.2024, в якій позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, зокрема з тим, що позивач був заінтересований виключно у штрафних санкціях та використав інститут штрафу як наживу, оскільки це твердження відповідача абсолютно не підкріплене жодними належними та допустимими доказами чи реальними фактичними обставинами, які б могли їх підтвердити, та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Позивач також зазначає, що відповідач ототожнює штрафні санкції та збитки, які є різними інститутами за свою правовою природою та змістом. Правова природа збитків має певні особливості, серед яких, зокрема і те, що відшкодування збитків не є відповідальністю.

Таким чином, поданням позивачем позовної заяви має на меті не наживитися над відповідачем, а лише є наміром ефективного захисту свого порушеного права внаслідок недобросовісних та протиправних дій відповідача.

Позивач зазначає, що уклавши форвардний контракт на поставку певної кількості товару за фіксованою ціною, мав право очікувати належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме отримання партії товару за фіксованою ціною. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач мав право на відшкодування збитків, які полягають в тому, що позивачу довелось купувати непоставлений товар за вищою ціною.

Укладаючи договір, сторони домовились саме про такий порядок компенсації втрат позивача, котрі викликані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Тому звинувачення відповідача про небажання позивача прийняти товар є повністю необґрунтованими, оскільки відповідач не довів належними доказами, що він вчиняв спроби поставити позивачу товар, однак останній відмовився його приймати.

Щодо наявності форс-мажорних обставин позивач зазначив, що на розгляді в Господарському суді Луганської області та в Східному апеляційному господарському суді перебувала справа № 913/768/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про стягнення штрафу у зв`язку з не виконанням договору поставки № Р90029 від 30.07.2020.

У межах розгляду справи № 913/768/21 питання щодо вставлення факту наявності чи відсутності форс-мажорних обставин, які могли б мати місце та вплинути на виконання відповідачем зобов`язання, передбаченого спірним договором № Р90029 вже було предметом розгляду.

Так, в мотивувальних частинах рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022, Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 913/768/21, суди дійшли висновків про безумовне порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором поставки, а також що таке порушення умов його виконання безпосередньо пов`язано із самостійною господарською діяльністю відповідача.

Щодо односторонньої відмови від договору поставки позивач зазначає, що відмовляючись від виконання договору згідно п. 8.2. договору, позивач здійснив це зі свого боку, лише у частині дії п. 5.2. договору № Р90029, який зобов`язував позивача прийняти і оплатити поставку. В іншій частині, договір № Р90029 залишається чинним, оскільки ні повідомлення з вих. № 22102020.5/010 від 22.10.2020, ні претензія з вих. № 22102020.4/010 від 22.10.2020 не містила вимоги (повідомлення) позивача про одностороннє повне розірвання договору № Р90029.

Щодо укладення договорів з іншими контрагентами на заміщення не поставленого відповідачем товару позивач наголошує, що відповідач мав належно виконати обов`язкові умови договору щодо поставки соняшника позивачу, чого ним зроблено не було, що і зумовило екстрену виробничу необхідність позивача укласти договори з іншими контрагентами за для заміщення непоставленої продукції аби унеможливити зупинення циклу виробництва на підприємстві, простій виробничих потужностей та накладення штрафних санкцій на позивача з боку інших контрагентів

Також позивач зазначає, що розглядається не та ситуація, коли позивач вимушено придбав товар за невиправдано завищеною ціною і тому він має доводити критичну необхідність такого придбання, а йдеться про те, що позивач придбав товар для здійснення своєї господарської діяльності за ринковою на той час ціною. Тобто, навіть якщо б позивач придбав товар у третіх осіб в межах своєї звичайної господарської діяльності, він придбав цей товар дорожче, ніж мав би придбати у відповідача в разі належного виконання останнім своїх зобов`язань, внаслідок чого у позивача створилися збитки, які згідно умов договору відповідач має відшкодувати.

Також позивач вказав, що відповідач, ставлячи під сумнів відомості надані офіційного аналітичного центру, уповноваженого Мінекономіки України на проведення таких досліджень, вчергове жодним чином не надає докази, що містили б підтвердження тез відповідача про нібито навмисну закупівлю товару позивачем за завищеними цінами, нібито з метою «наживи» на ТОВ «Діброва».

У відповіді на відзив позивач також зазначив і щодо співвідношення визначених якісних показників товару у договорі поставки № Р90029 від 30.07.2020 та договорах, якими була заміщена не поставлена відповідачем кількість товару. Різниця у показнику олійності є незначною, адже вона може мінімально коливатись в залежності від періоду збирання сировини. У контексті цього слід також звернути увагу і на те, що поставки за договорами на заміщення, з огляду на порушення зобов`язань відповідачем, вимушено відбувалась пізніше, що теж має вплив на такий показник.

Відтак, вказана мінімальна різниця лише в одному показнику не впливає на те, що заміщений товар є аналогічним до того, який не поставив позивачу відповідач.

Позивач також вказав на неправильне посилання відповідачем на наведену практику Верховного Суду стосовно стягнення збитків у вигляді понесених додаткових витрат.

У зв`язку з зазначеним позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів без номеру від 25.09.2024, в яких просить відмовити у його задоволенні у зв`язку з тим, що витребування договорів аж по 31.12.2020, тобто за період у два місяці після укладення договорів на заміщення, позбавлено будь-якого доказового сенсу та виходить за межі розгляду предмету позову.

Також зазначив, що твердження відповідача про нібито «відібрання найбільш вартісних договорів» або про «умисне укладання договір за завищеними цінами» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач також вказав, що відповідач маючи намір витребувати зазначені у клопотанні докази, жодним чином не стверджує у свої заявах про наявність конкретних індивідуально визначених договорів, які на його думку могли б укладатись між позивачем та іншими контрагентами, а лише припускає можливість їх існування в природі. Так само відповідач не наводить конкретні відомі йому фактичні обставини, або інші належно обґрунтовані доводи, які б з належною вірогідністю могли б свідчити про дійсність тих обставин, про які він суб`єктивно стверджує.

Зазначив, що відповідач поданням такого клопотання про витребування доказів, намагається застосували концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження одної сторони через відсутність спростування цього твердження іншою стороною, що є не припустимим у процесі доказування.

Розглянувши клопотання про витребування доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач у клопотанні про витребування доказів всупереч вимогам ст. 81 ГПК України, не зазначив конкретні договори поставки, які він просить витребувати; заявив клопотання, що має характер припущення; у клопотанні відсутні реквізити для ідентифікації таких документів та дані, що такі договори укладалися; також вказаний період відповідачем, за який він просить витребувати договори, та обсяг договорів виходить за межі предмету спору.

Разом з тим, як вбачається з доданих відповідачем до клопотання документів, на підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено адвокатський запит представника відповідача про надання позивачем відповідної інформації та копій усіх запитуваних договорів з доказами їх виконання за період з 22.10.2020 по 31.12.2020.

Однак як вбачається, із вказаними вимогами відповідач звернувся адвокатським запитом до позивача одночасно із поданням суду вказаного клопотання про витребування судом цих доказів (тобто взагалі не отримавши відповідь позивача у розумний строк), що за таких обставин не свідчить про неможливість отримання запитуваних доказів самостійно заявником.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про витребування доказів, у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням відповідачем доводів про необхідність вказаних доказів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» Гамей В. В. без номеру від 25.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який з урахуванням продовження строку його дії, діє на даний час.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обов`язком держави є захист життя людини (ст. 27 Конституції України).

За змістом рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022, судам рекомендовано, зокрема, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, визначити особливості роботи суду; при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 зазначив, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства.

У зв`язку з посиленням інтенсивності ракетних обстрілів м. Харкова, ураженням ворожими силами, зокрема, центральної частини міста, де також знаходиться приміщення Господарського суду Луганської області, продовженням існування ракетної небезпеки для міста, а також небезпеки життю та здоров`ю працівників та відвідувачів суду, суд дійшов висновку про перенесення розгляду даної справи на іншу дату.

Суд зазначає, що строк проведення підготовчого провадження у даній справі спливає 01.11.2024.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (ч. 3 ст. 177 ГПК України).

З огляду на необхідність розгляду справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, суд вважає за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 (тридцять) днів, починаючи з 02.11.2024 по 02.12.2024 (включно) та відкласти розгляд справи на 04.11.2024.

З метою утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України, забезпечення захисту життя і здоров`я сторін і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених режимом роботи Господарського суду Луганської області під час дії воєнного стану, вважає за необхідне довести до відома учасників судового процесу про те, що сторони мають можливість скористатися своїм правом та у письмовій формі надати пояснення, заяви та клопотання.

У зв`язку з наявністю в усіх сторін у справі Електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», направлення ухвали суду здійснюється до їх Електронних кабінетів в підсистемі ЄСІТС.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 181, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про продовження строку для подавання доказів, які зазначені у відзиві на позовну заяву по справі № 913/372/24 задовольнити.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діброва» додатковий строк для подання доказів, вказаних у відзиві на позовну заяву, до закінчення підготовчого засідання в справі № 913/372/24.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про витребування доказів б/н б/д відмовити.

4. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, починаючи з 02.11.2024 по 02.12.2024 (включно).

5. Підготовче судове засідання відкласти на 04 листопада 2024 року о 10:30.

6. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: 61022, м. Харків, проспект Науки, 5, 2-й поверх, зал судових засідань № 205 (суддя Шеліхіна Р.М.).

7. Відповідачу:

- подати до суду заперечення протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив від позивача з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

8. Для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, суд пропонує учасникам справи утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» або у паперовій формі, а саме:

через особистий кабінет в системі «Електронний суд» https://id.court.gov.ua;

у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді звичайною поштою на офіційну адресу суду (61022, м. Харків, проспект Науки, буд. 5).

9. Звернути увагу учасників справи, що до їх заяв по суті справи (відповідь на відзив; заперечення) додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх пояснення, заперечення, аргументи та міркування, якщо такі докази не надані іншими учасниками справи, а також додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) вказаних заяв і доданих до них доказів іншим учасникам справи, також до заяв по суті справи, які підписані представником учасника справи, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження його представника.

Інформація про час і місце судового засідання додатково розміщена на сторінці Господарського суду Луганської області офіційного вебпорталу «Судова влада України» в мережі Інтернет за адресою: (https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/csz/).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 25.09.2024 та не підлягає оскарженню.

СуддяРіта ШЕЛІХІНА