Рішення

від 24.09.2024 по справі 914/1328/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 Справа № 914/1328/24

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕКО», м.Львів,

про: ухвалення додаткового рішення

у справі №914/1328/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй

плюс»,м.Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕКО», м.Львів,

про: стягнення 252 888,32 грн.

Суддя І.Б.Козак

при секретарі Г.Гелеш

Представники сторін не з`явились.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕКО» про стягнення 252 888,32 грн заборгованості.

Рішенням суду від 10.09.2024 у цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати залишено за позивачем.

11.09.2024 відповідачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на суму 54 250,00 грн. Ухвалою суду від 12.09.2024 заяву прийнято до розгляду та судове засідання призначено на 24.09.2024.

Позиція позивача.

У судове засідання 24.09.2024 представник позивача не з`явився, вимог ухвали суду від 12.09.2024 не виконав.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 24.09.2024 не з`явився, у заяві просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 54 250,00 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ст. 244 ГПК України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

·1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

·2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

·3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

·4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд звертає увагу на позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість лише щодо розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

На підтвердження виконання робіт (надання правових послуг) відповідач надав:

- Договір про надання правової допомоги №28/05

- Рахунок №04/09, №11/09

- Акт прийняття виконаних робіт (послуг) від 04.09.2024, від 11.09.2024

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На виконання вимог ст.129 ГПК України представником відповідача було зазначено у відзиві на позовну заяву, що у зв`язку із зверненням позивача до суду відповідачем буде понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 60 000,00 грн, тоді як реально понесені витрати 54250,00 грн.

У разі відмови в позові, відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Суд звертає увагу сторони заявника на дотримання принципу співмірності у понесенні судових витрат, тож використовуючи свої дискреційні повноваження, перевіривши акт здачі-приймання наданих послуг, враховуючи відносну складність справи та відмову у задоволенні позовних вимог, керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Приватного підприємства «САРМАТ» про винесення додаткового рішення у справі №914/1339/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй плюс» (адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Караваєва, буд.13, код ЄДРПОУ 36642010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕКО» (адреса 79071, м.Львів, вул.Щирецька, буд.36, код ЄДРПОУ 38141768) 40000,00 грн витрат на правову допомогу.

3.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 25.09.2024.

Суддя Козак І.Б.