Ухвала

від 24.09.2024 по справі 916/4178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"24" вересня 2024 р. Справа № 916/4178/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

позивача: Приватного підприємства "Транс-Експо" (код ЄДРПОУ 35992678, 68802, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Рені, вул.Кишинівська, буд. 11)

до відповідача: SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) ( DSO-IFZA, Dubai Silicon Oasis, Dubai, United Arab Imirвtes Eicense No.:7070)

про накладення арешту на майно

в с т а н о в и в:

Заявник Приватне підприємство "Транс-Експо" звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до відповідача SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) ( DSO-IFZA, Dubai Silicon Oasis, Dubai, United Arab Imirвtes Eicense No.:7070) про стягнення заборгованості, відповідно до якої просить суд:

- накласти арешт на майно, яке належить SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH), а саме горох врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн, що знаходиться на тимчасовому складі №11 ПП "Транс-Експо", у межах суми позову у розмірі 355217,90 EUR, що станом на 20.09.2024 року становить 16379097,37 грн. за курсом НБУ.

- заборонити SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) або будь-якій іншій особі (суб`єкту (ам) владних повноважень) вчиняти будь-які дії або передавати будь кому горох врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн, що знаходиться на тимчасовому складі №11 ПП "Транс-Експо".

Обґрунтовуючи заяву Приватне підприємство "Транс-Експо" зазначає наступне.

Так, відповідно до Договору про надання послуг №0106 від 01.06.2023 та Додатку №1 до договору про надання послуг №0106 від 01.06.2023, що є невід`ємною частиною договору, Приватне підприємство "Транс-Експо" є Виконавцем, a SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) - Клієнтом.

Відповідно до п.1.4. Договору, Приватне підприємство "Транс-Експо" взяло па себе зобов`язання з транспортно-експедиторського обслуговування всього вантажу, що надходить у порт у квоту SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) в період дії даного договору.

Відповідно до п.3.3 Договору, клієнт зобов`язався оплачувати вартість наданих послуг згідно комплексної ставки з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів клієнта, погоджених сторонами в додатку №1 до договору, в тому числі разом з послугами зберігання вантажу клієнта.

Договір набрав чинності з дати підписання та діє до 31.12.2023 включно. Умови договору зберігають чинність протягом усього терміну дії договору, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п.9.1. договору).

В період з 18.07.2023 по 22.08.2023 включно компанія SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) здійснила відвантаження 1158,880 тонн гороху насипом (власником вантажу є компанія EcoGlobalPro) на склад №11, що належить Приватному підприємству "Транс-Експо". Цей факт підтверджується підписаним обома сторонами Актом підтвердження від 04.01.2024, також зазначено перелік транспортних засобів, що в цей період здійснили відвантаження 1158,880 тонн гороху.

Станом на теперішній час горох врожаю 2023 року у кількості 1158.880 тонн знаходиться на тимчасовому складі №11 ПП "Транс-Експо", а компанія SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) не оплатила надані ПП "Транс-Експо" послуги, та з кінця січня 2024 не виходить на зв`язок із заявником. У зв`язку з чим у останнього зa період з 18.07.2023 по 04.09.2024 включно утворилась заборгованість в розмірі 336675,82 EUR 82 євроцентів, що станом на 04.09.2024 становить 15305282,78 грн. за курсом НБУ.

27.01.2024 на адресу Приватного підприємства "Транс-Експо" надійшов лист від SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH), датований 25.01.2024, про те, що відповідно до підписаної Додаткової угоди №24012024 від 24.01.2024 до Договору/Контракту №03072023 від 03.07.2023, горох врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн з 24.01.2024 повністю перейшов у власність (розпорядження) SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH). У зв`язку з чим, за твердженням позивача, з 24.01.2024 SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) є єдиним власником товару, гороху врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн, що знаходиться на тимчасовому складі №11 ПП "Транс-Експо". Також було надано Додаткову угоду №24012024 від 24.01.2024 до Договору/Контракту №03072023 від 03.07.2023 року, підписану між ТОВ "ЕКОГЛОБАЛ ПPO" та SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH).

З метою врегулювання спору в позасудовому пордку позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні претензії, які залишені без належного реагування.

Отже, як зазначає заявник, звернення ПП "Транс-Експо" з претензіями в рамках вказаного договору про сплату заборгованості на адресу боржника не дало результатів, будь-яких повідомлень від SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, можливості виконання своїх зобов`язань не надходило. Така бездіяльність та протиправна поведінка SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) впливає на фінансовий стан заявника, оскільки сума простроченої заборгованості є досить значною.

Відтак, Приватне підприємство "Транс-Експо" має намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) за Договором про надання послуг №0106 від 01.06.2023 та Додатку №1 до договору про надання послуг №0106 від 01.06.2023, що є невід`ємною частиною договору, в загальному у розмірі 355217,90 EUR 90 євроцентів, що станом на 20.09.2024 становить 16379097,37 грн. за курсом НБУ.

Вжиття визначеного у заяві про забезпечення позову заходу забезпечення позову, на переконання позивача, відповідатиме предмету заявленого позову та не зумовить фактичного вирішення спору по суті, позаяк буде спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

Приватне підприємство "Транс-Експо" вважає, що обраний захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH) чи інших осіб.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зазначені висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Положення ст. 236 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст.73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про забезпечення полягає у накладенні арешту на майно - горох врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн в межах суми позову.

При цьому заявник наполягає, що відповідач є власником означеного майна, що підтверджено незавіреними ксерокопіями листа від 25.01.2024 та Додаткової угоди №24012024 від 24.01.2024 до Договору/Контракту №03072023 від 03.07.2023.

Так, відповідно до статті 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Копія документу набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 08.05.2019 у справі №160/7887/19). Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (правова позиція Верховного Суду у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17).

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення від 1 липня 2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши подані заявником докази на підтвердження того, що спірне майно - горох врожаю 2023 року в кількості 1158,890 тонн належить відповідачу суд констатує, що ксерокопії листа від 25.01.2024 та Додаткової угоди №24012024 від 24.01.2024 до Договору/Контракту №03072023 від 03.07.2023 є незавіреними у встановленому законом порядку, отже є недопустимими доказами.

Таким чином, заявником не доведено, що майно - горох врожаю 2023 року в кількості 1158,880 тонн, на яке він просить накласти арешт, належить на праві власності відповідачу SUNKHOLM COMMERCIAL CORP. (BRANCH).

В свою чергу, накладення арешту на майно, що належить третім особам, які не є учасниками даного провадження, є недопустимим та призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів останніх.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована належними доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Транс-Експо" про забезпечення позову відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 24.09.2024.