Ухвала

від 23.09.2024 по справі 553/1962/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1962/22

Провадження № 1-кп/553/88/2024

У Х В А Л А

Іменем України

23.09.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження № 1-кп/553/88/2024 на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зменшились та можуть реально настати, якщо запобіжний захід змінити - обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинили кримінальне правопорушення, яке на підставі ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин. Окрім іншого, перебуваючи поза умовами ізоляції від суспільства, не маючи стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.

Захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не доведені, грунтуються лише на припущеннях та просили відмовити в його задоволенні та застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали думку захисників.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29.07.2024 року обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.09.2024 року, з можливістю внесення застави.

Судове засідання призначене на 23.09.2024 року має бути відкладене на 14.10.2024 року, у зв`язку з неявкою свідків сторони обвинувачення.

Таким чином, строк дії запобіжного заходу обвинуваченим має сплинути до завершення судового провадження.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшились та продовжують існувати з високою ймовірністю.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою з урахуванням їх стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.185 КК України, продовжити строком на 60 днів, тобто по 21 листопада 2024 року, включно, з можливістю внесення раніше визначеної ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.12.2022 року застави в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 744300,00 гривень у національній грошовій одиниці. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.п. 1,3,4,8 ч.5 ст. 194 КПК України строком на 2 місяці з моменту внесення застави.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.185 КК України, продовжити строком на 60 днів, тобто по 21 листопада 2024 року, включно, з можливістю внесення раніше визначеної ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 198480,00 гривень у національній грошовій одиниці. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п. 1,2,3 ч.5 ст. 194 КПК України строком на 2 місяці з моменту внесення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1