Рішення

від 25.09.2024 по справі 139/589/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/589/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Слободянюк О.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про тлумачення змісту заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . До складу спадщини після її смерті входить, зокрема, право власності на земельну ділянку площею 2,29 га, кадастровий номер 0522883000:04:002:0252. Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за заповітом, однак нотаріусом йому відмовлено у оформленні спадкових прав оскільки заповіт було складено на право на земельну частку (пай) у землі яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів і належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №017833, а спадщина відкрилася у виді земельної ділянки площею 2,29 гектара.

Вважаючи, що спадкодавець за життя реалізувала своє право на земельну частку (пай) та отримала земельну ділянку в натурі, просив здійснити тлумачення заповіту щодо заповітного розпорядження.

Ухвалою від 05 серпня 2024 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи було вирішено проводити в загальному провадженні. Підготовче засідання призначено на 25.09.2024.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності (а.с. 2).

Відповідач копію ухвали від 05.08.2024 та доданих до неї матеріалів отримав 06.08.2024, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнають (а.с.25).

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, до яких належить і заповіт.

Відповідно дост. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Конищів Могилів-Подільського району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 6).

Довідкою старости Конищівського старостинського округу № 294 від 06.06.2024 року (а.с.9), державним актом на право приватної власності на землю серії ВН ХІІІ №0187 (а.с.10) доводиться, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входить право власності на земельну ділянку площею 2,29 гектара.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини - день смерті спадкодавця.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 07 червня 2002 року склала заповіт посвідчений секретарем Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області яким належне їй право на земельну частку (пай) у землі яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області заповіла ОСОБА_1 (а.с.7).

Звернувшись до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було повідомлено, що у поданому заповіті вказано спадкове майно у виді права на земельну частку (пай), яке не співпадає із наявним у нього правовстановлюючим документом у виді державного акта на право приватної власності на землю серії ВН-ХІІІ № 0187 (а.с.11).

Відповідно до ч. 4ст. 1236 ЦК України, чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (а.с. 1256ЦК України) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт.

Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №77573417 від 06.07.2024 року (а.с.13) стверджується, що заповіт від імені ОСОБА_2 є чинним.

За загальним правилом, закріпленим в ч. 3статті 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Необхідність тлумачення заповіту у судовому порядку виникає тоді, коли склад майна, призначеного спадкоємцям на час складання заповіту, та на час відкриття спадщини істотно змінився, зокрема, якщо зазнало трансформації право на заповідане майно.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виходячи з такого визначення поняття правочину, норми ч. 2ст. 213 ЦК Українине допускають, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, яка не знайшла відображення у тексті самого правочину.

Тлумачення заповіту - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертійстатті 213 ЦК Українивизначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому, тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків спадкоємців, оскільки вони встановленні заповітом, як одностороннім правочином.

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі №378/1160/15-ц убачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

У спірному заповіті чітко та не двозначно реалізовано право заповідача на розпорядження частиною спадкової маси - земельним паєм який перебував у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Як слідує із відповіді Головного управління Дерджгеокадастру у Вінницькій області на адвокатський запит №0-2-0.2-7020/2-24 від 30 липня 2024 року (а.с.15) відповідно до Книги реєстрації сертифікатів, що посвідчує право на земельну частку (пай) Мурованокуриловецькою райдержадміністрацією Вінницької області по КСП «Україна» с. Конищів Конищівської сільської ради ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0178334.

Взамін сертифікату серії ВН № 0178334 та рішення 10 сесії 3 скликання Конищівської сільської ради народних депутатів від 14 квіт ня 2000 року ОСОБА_2 було виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН -ХІІІ № 0187 площею 2,29 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кинищівської сільської ради (зворот а.с.15).

Даний факт підтверджено і довідкою старости Конищівського старостинського округу № 294 від 06.06.2024 року (а.с.9) де зазначено, що за ОСОБА_2 на території Конищівського старостинського округу рахується лише одна земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0522883000:04:002:0252, площею 2,29 га.

Відповідно до статей1216,1218,1219 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до статей177,181,182 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першоїстатті 126 ЗК України(в редакції Закону України від 05 січня 2013 року) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень». Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до вищевказаного закону виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, а права на саму земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Відсутність у заповіті прямого посилання на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відміняє дійсної волі заповідача щодо настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, зокрема, що в разі її смерті ОСОБА_1 успадкує земельну ділянку, що належала останній на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0178334.

За своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити ОСОБА_1 у спадок земельну ділянку на яку вона мала право у момент складання заповіту.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги встановлені обставини, загальний зміст правочину, намір спадкодавця суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому мають бути задоволені.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1212 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Відповідно до ст.ст. 16, 25, 202, 203, 213, 1216, 1218, 1220, 1223, ч.1 ст. 1225, 1236 ЦК України, ст.ст.2, 10, 12, 13,19,81,82,89, 142, 200, 206 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Розтлумачити заповіт ОСОБА_2 від 07 червня 2002 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 71, як вираження волі спадкодавця заповісти ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,29 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території колишньої Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького (зараз Могилів-Подільського) району Вінницької області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН ХІІІ №0187.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 74.

Рішення складено 25.09.2024 року.

Суддя: