Ухвала

від 24.09.2024 по справі 308/15638/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15638/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову до ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю (автомагазин) за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,081 га за кадастровим номером 2110100000:73:001:0010.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позивачем ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача борг у сумі 500000,00грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 5605,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що він звернувся з позовом про стягнення з відповідачки боргу в сумі 500000,00 грн. Вказує, що за неодноразовими повідомленнями відповідачки у неї відсутні кошти для погашення боргу, а тому із-за наявної ситуації у разі задоволення позову його виконання буде неможливим.

Проте зазначає, що відповідачка володіє майном, за рахунок якого можливе виконання судового рішення про стягнення боргу, а саме будівлю (автомагазин) за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,081 га за кадастровим номером 2110100000:73:001:0010.

Вважає, що це є належними підставами для забезпечення позову і невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або і унеможливити виконання судового рішення та захисту його порушених прав.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Крім того, ч. 3ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно вимог п. 4постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Джиніч проти Хорватії, (заява № 38359/13), п.п. 61-62 Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Предметом вказаного заявником позову є стягнення коштів за борговою розпискою в сумі 500000,00 гривень. Заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які б свідчили про намір відповідача або підготовчі дії щодо відчуження належного йому майна.

Таким чином, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також обґрунтування необхідності та можливості вжиття саме тих заходів забезпечення, про які просить позивач.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Заходи забезпечення, про які просить позивач являють собою істотне втручання у право власника реалізовувати свою тріаду повноважень щодо володіння, користування та розпорядження майном. За відсутності обґрунтованості їх застосування, такі заходи втручання не можуть бути визнані законними, такими, що переслідують легітимну мету та є необхідними у демократичному суспільстві, а відтак не можуть бути вжиті.

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівлю (автомагазин) за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,081 га за кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 порушить права та охоронювані законом інтересів відповідача у справі та буде не співвмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, вимога заяви побудована на документально не підтверджених припущеннях позивача, та виходячи з її змісту по суті викладених обставин є передчасною.

Таким чином, суд, вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.150, 151,153,353,354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю (автомагазин) за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,081 га за кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О. Шепетко