Рішення

від 08.08.2024 по справі 314/5395/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/5395/23

Провадження № 2/314/330/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/5395/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

за участю представника відповідачки

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області із позовом до Петро-Михайлівської сільської ради Запорізької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 29.11.2007 між нею та її батьком ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Тиханською С. Я., зареєстрованого в реєстрі за №2674.

У листопаді 2023 позивачка звернулася до землевпорядної організації з метою виготовлення кадастрового номеру на земельну ділянку під житловим будинком АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 стало відомо про наявність правовстановлюючого документу на землі під будинком державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №04У №0859, виданого 21.06.1994 Петро-Михайлівською сільською радою на ім`я ОСОБА_4 стосовно земельних ділянок загальною площею 0,525 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.

Таким чином, склалася ситуація, коли житловий будинок належить позивачці з 2007року, проте земельна ділянка під житловим будинком та огород відповідно до державного акту на право приватної власності на землю належить її померлому батьку ОСОБА_6 , який подарував їй житловий будинок.

З метою оформлення спадкових прав позивачка звернулася до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області, де їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.01.2024 замінено неналежного відповідача - виконавчий комітет Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на належного ОСОБА_2 .

15.02.2024 представник відповідачки надала до суду відзив на позовну заяву, у якій зазначила, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на 06.04.2024 (дата, яку позивачка зазначила як дату направлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку) позивачкою вже було пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини. Крім того, позивачкою на підтвердження вказаних обставин не надано жодних доказів, зокрема підтвердження поштового відправлення.

При укладенні договору дарування житлового будинку мав встановлюватись статус земельної ділянки, на якій він розташований, то ж позивачка не могла бути не обізнана про наявність державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП 04У №0859.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.1.2017 відповідачка успадкувала після свого діда батька позивачки земельної ділянки за кадастровим номером 2321586800:026001:0010, площею 4,4130 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому ще вказаної земельної ділянки перейшла в порядку спадкування до ОСОБА_5 бабусі відповідачки, мати позивачки.

01.12.2017 відповідач за законом успадкувала другу частину вказаної земельної ділянки після своєї бабусі ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.12.2018, зареєстроване в реєстрі за №800).

04.11.2017 відповідачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкувала земельну ділянку площею 1,1999 га, кадастровий номер 2321586800:01:002:0108 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства після своєї бабусі ОСОБА_5 .

Представник відповідачки зазначила, що саме по собі посилання на необізнаність позивачки про наявність спадкового майна не може бути визнано поважною причиною пропуску встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини. Інших причин, які об`єктивно могли перешкоджати і перешкоджали позивачу звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлені строки у позовній заяві не зазначено, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивачки надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , актовий запис про смерть № 588 (свідоцтво про смерть, видане повторно 05.07.2023, серія НОМЕР_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , актовий запис про смерть № 672 (свідоцтво про смерть, видане повторно 05.07.2023, серія НОМЕР_2 ).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99,5 кв.м, розташований на земельній ділянці розміром 3437 кв. м, на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4 29.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С. Ю., зареєстровано в реєстрі за № 2674.

ОСОБА_4 на підставі рішення Петро-Михайлівської сільської ради Ради народних депутатів від 02.12.1993 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,525 га. Земельна ділянка розташована на території с. Ульянівка Петро-Михайлівської сільської ради, землю передано для ведення особистого підсобного господарства (державний акт на право приватної власності на землю серії ЗП 04У № 0859.

В Україні діє загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19.

Станом на момент укладення договору дарування житлового будинку діяли відповідні положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Отже, з наведеного слідує, що при укладенні Договору дарування житлового будинку мав встановлюватись статус земельної ділянки.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститися у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.11.2017 відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після свого діда батька позивачки ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 2321586800:02:001:0010, площею 4,4130 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інша вказаної земельної ділянки перейшла до ОСОБА_5 мати позивачки, бабусі відповідачки.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.11.2017 відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після смерті бабусі - ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1, 1999, кадастровий номер земельної ділянки 2321586800:01:002:0108.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.12.2017 відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після своєї бабусі - матері позивачки ОСОБА_5 частку земельної ділянки, площею 4, 4130 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321586800:02:001:0010.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як кореспондує ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постановах від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц (провадження №61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі №750/262/20 (провадження №61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, наприклад: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що обставини, якими позивачка мотивувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому відсутні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст.1216, 1217, 1269, 1270, 1272 ЦК України, та ст.ст. 12, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.08.2024.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

08.08.2024