Ухвала

від 25.09.2024 по справі 754/13426/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-з/754/96/24

Справа № 754/13426/24

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позову,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

У своїй заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління інвестиційною нерухомістю". Накласти арешт на корпоративні права відповідачки ОСОБА_2 , а саме на частку в ТОВ "Управління інвестиційною нерухомістю". Накласти арешт на майно, зареєстроване за юридичною особою ТОВ "Управління інвестиційною нерухомістю".

Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна відповідати ст. 151 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 вже звертався до суду із аналогічною заявою про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позову.

Так, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.08.2024, по справі № 754/11797/24, під головуванням судді Бабко В.В., заяву ОСОБА_1 було повернуто, оскільки заявником не було сплачено судовий збір за подання заяви до суду. Разом з тим заявнику було роз`яснено право на повторне звернення з заявою, після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

Однак як убачається з автоматизованої системи документообігу суду, ОСОБА_1 не вживались заходи щодо правомірної та повторної подачі заяви про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позовної заяви, або з позовною заявою разом із клопотанням про забезпечення позову.

Лише через місяць, після отримання ухвали суду по справі № 754/11797/24, заявник повторно звертається до суду з аналогічною заявою про забезпечення позову. Натомість позовна заява, протягом місяця, ним так і не була підготовлена та не подана до суду з окремим клопотання про забезпечення позову в рамках справи.

Статтею 184 ЦПК України визначено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно із вимог ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, з додержанням вимог ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того суд зауважує, що у відповідності до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом 10 днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - 30 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позов.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання суду, і мало місце у цій справі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17.

Крім того основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Таким чином, у цьому випадку, при подачі заяви про забезпечення позову яка подається до пред`явлення позову, через один місяць після постановлення ухвали по справі №754/11797/24, під головуванням судді Бабко В.В, заявником ОСОБА_1 створюються передумови зловживання процесуальними правами.

Оскільки заявником ОСОБА_1 протягом одного місця після отримання ухвали суду по справі №754/11797/24, так і не була підготовлена та подана позовна заява з окремим клопотання про забезпечення позову в рамках справи, що може свідчити про відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, а лише мати на меті можливість забезпечення позову, шляхом накладання арешту та заборони вчинення дій.

Також при подачі заяви про забезпечення позову, по справі №754/11797/24, так і при подачі заяви про забезпечення позову в цій справі, заявником не було сплачено судовий збір, тобто позивачем повторно не виконуються приписи ЦПК України.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходом процесуального примусу, крім іншого, є попередження.

Положеннями ст. 145 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді попередження.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Викладене вище дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає поверненню заявнику.

Також з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що повторне подання заявником заяви про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позову без сплату судового збору, в цьому випадку свідчить про зловживанням ним своїм процесуальним правом. Однак враховуючи, що дане зловживання не призвело до порушення прав та законних інтересів інших учасників справи, однак може в майбутньому призвести до штучно створеного позову, вважаю за можливе застосувати до позивача захід процесуального примусу у вигляді попередження, який на думку суду буде достатнім для того, щоб не допускати подібних зловживань в майбутньому.

Керуючись 4, 15, 16, 44, 143-145, 149, 151, 152, 175, 182, 184 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позову - повернути, роз`яснивши право на повторне звернення з заявою, після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та підписана 25.09.2024.

Суддя В.В. Бабко