Рішення

від 11.12.2020 по справі 757/26005/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26005/18-ц

Пр. № 2-796/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.

при секретарі - Кирилюк Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу з повідомленням сторін за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10 300 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19.06.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» було укладено договір факторингу № 1905, відповідно до якого відбулося відступлення пава вимоги за кредитним договором № 200095158 від 27.08.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський». Згодом ТОВ «ФК «Плеяда» отримані права вимоги за кредитним договором відступило відповідачу, відповідно до договору факторингу № 1. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про сплату кредитних зобов`язань на їх розрахункові рахунки. Позивач оплатила заборгованість за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Фагор» та ТОВ «Миру Фінанс» на суму 10 300 грн. Водночас, на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ознайомилася з інформацією про те, що погашення заборгованості за кредитним договором необхідно здійснювати не на користь ТОВ «ФК «Фагор», а на корить ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки Верховний Суд України відкрив провадження та зупинив виконання судових рішень, які винесенні не на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 826/8273/16 про передачу ПАТ «ФК «Плеяда» кредитного портфелю ПАТ «Банк Михайлівський». У зв`язку з цим вважає, що відповідач є неналежним кредитором та набув грошові кошти у власність без достатньої правової підстави, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін на 17.07.2018 року (а.с. 25-26).

Повідомленням суду від 31.05.2018 року учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подання відповідних заяв по суті справи у встановлені строки (а.с. 27).

До судового засідання сторони не з`явились з невідомих причин, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

За таких обставин, суд розглянув відповідно до ст. 280 ЦПК України за правилами заочного позовного провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 27.08.2014 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено кредитний договір № 200095158, відповідно до якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 22 362 грн. 35 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом.

19.05.2016 року між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір факторингу № 1905, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 200095158 від 27.08.2014 року, що укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем.

В подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» отримані права вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Фагор», відповідно до договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року.

ТОВ «ФК «Фагор» неодноразово зверталося до позивача з вимогами від 23.01.2018 року та від 15.02.2018 року про погашення заборгованості за кредитним договором № 200095158 від 27.08.2014 року (а.с. 9-10).

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатила на рахунок відповідача заборгованості за кредитним договором № 200095158 у розмірі 8 250 грн., що підтверджується квитанціями від 28.12.2016 року на суму 1 000 грн., від 28.10.2017 року на суму 1 850 грн. і 2 000 грн. та від 04.11.2017 року на суму 2 500 грн. і 900 грн. (а.с. 11-12).

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом від 05.09.2018 року № 41-036-4950/18 повідомило позивача проте, що ухвалою Верховного Суду України від 19.04.2017 року у справі № 826/8273/16 відкрито провадження та зупинено виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києві від 10.08.2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 року до розгляду справи Верховним Судом України. Таким чином, підтверджено правомірність дій Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо віднесення договору факторингу укладеного банком із ТОВ «ФК « Плеяда» до категорії нікчемних та підтверджено, що ТОВ «ФК «Плеяда» безпідставно набуло право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 14).

За приписами ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «…зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не грунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що договір факторингу був вчинений без правових на те підстав, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого договору, є безпідставним як на час набуття, так і на момент розгляду справи, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 8 250 грн.

Крім цього, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів, які були сплачені на рахунок ТОВ «Фінанс Міра» задоволенню не підлягають.

Згідно квитанцій від 04.11.2017 року встановлено, що позивач сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 200095158 грошові кошти у розмірі 1 000 грн., 550 грн. та 500 грн., що разом становить 2 050 грн. «Найменування рахунку одержувача: ТОВ «Фінанс Міра».

Разом з тим, суд звертає увагу, що ТОВ «Фінанс Міра» не є стороною у даній справі, більше того з матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, тому відсутні підстави для стягнення.

Щодо заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором № б/н про надання правової допомоги від 14.08.2017 року, ордером від 14.08.2017 року, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та квитанцією № 14 від 14.08.2017 року (а.с. 18-23).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 500 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (а.с. 2) відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 1212 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 8 250 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. та правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12. 2017 року.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор»: 01103, м. Київ, вул. Німанська, 3, код ЄДРПОУ 40202955.

Суддя В.В. Підпалий