Рішення

від 24.01.2024 по справі 761/16509/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16509/23

Провадження № 2/761/2394/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої ДТП, в якому просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47 532,17 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 34 881,30 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року у справі № 100/319/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та надав усі необхідні документи.

Проте, відповідач за результатами розгляду вказаної заяви так і не здійснив виплату страхового відшкодування.

У зв`язку із вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, у своїй позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце слухання повідомлені належним чином, відзив не надавали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що 17.12.2022 року о 09 год. 32 хв. в м. Дніпрі, Амурський міст, біля електроопори № 129, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN8.163» р/н НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки авто в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Chevrolet Lacceti" р/н НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під його керуванням, який рухався попереду.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак Позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року у справі № 100/319/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .

На виконання вимог Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №AP2874725 виданого ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» (надалі - Відповідач-1) дійсного на дату ДТП.

З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, Позивач звернувся до СОД ОСОБА_3 .

За результатами вказаного звернення було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» p/н НОМЕР_2 №39/01-23 від 24.01.2023 року.

Так, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №39/01-23 від 24.01.2023 року, вартість матеріального збитку складає 47 532,17 грн.

Так, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 39/01-23 від 24.01.2023 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» р/н НОМЕР_2 склала 82 413,47 грн.

Таким чином, із Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення» та ОСОБА_4 на користь Позивача підлягає стягненню різницю між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 82 413,47 грн (розмір збитку, заподіяного Позивачеві - вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 47 532,17 грн (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) = 34 881,30 грн (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням).

Щодо стягнення моральною шкоди суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її задавала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов?язковому з?ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з?ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов?язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Позивач стверджує, що автомобіль «Chevrolet Lacetti» р/н НОМЕР_3 , був його основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало Позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.

Окрім того, згідно з Постановою Верховного суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

Таким чином, суд, з урахуванням принципів розумності і справедливості, вважає, що моральна шкода, завдана протиправними діями винної особи, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» р/н НОМЕР_2 , підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення» та ОСОБА_2 в рівних частинах у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» (далі - ЗУ «Про страхування») передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України (далі - «ЦК України») договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

Позивач, хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором, оскільки на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Так, відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договір, який є обов?язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В Законі України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначається, що даний Закон регулює відносини у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення» та ОСОБА_4 на користь Позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням - 34 881,30 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн, витрати на надання правничої допомоги в розмірі 12 000,00 грн, витрати пов`язані зі збиранням доказів у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої ДТП - задовольнити.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з додатковою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування в розмірі 34 881,30 грн.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з додатковою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з додатковою відповідальністю «Еко-рішення», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати на оплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн, витрати на надання правничої допомоги в розмірі 12 000,00 грн, витрати пов`язані зі збиранням доказів у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-рішення», адреса місцезнаходження - Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т. Слобожанський, буд. 35А, код ЄДРПОУ 43878682,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Суддя: