Ухвала

від 23.09.2024 по справі 161/14342/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/14342/24 Провадження №11-сс/802/368/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника володільців майна - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42020031010000051 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах володільців майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6185 площею 1 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району; земельні ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172 площею 2 га та кадастровим номером 0722880700:05:000:6186 площею 1 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_9 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району; земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208 площею 1,26 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_10 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 задоволено. Накладено арешт на: земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6185 площею 1 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району; земельні ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172 площею 2 га, та кадастровим номером 0722880700:05:000:6186 площею 1 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_9 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району; земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208 площею 1,26 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_10 та розташована на території Боратинської сільської ради Луцького району.

В поданій апеляційній скарзі адвокат вважає, що слідчим суддею не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при постановленні відповідного судового акту. Вказує, що власники земельних ділянок не являються ні підозрюваними, ні обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. Зазначає, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів, а наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження не є розумними та співрозмірними обмеженнями права власності порівняно із завданням кримінального провадження. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги, представника володільців майна, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020031010000051 від 03 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364КК України.

Згідно з положеннями п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваного рішення вказані вимоги закону дотримані.

Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, 03 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020031010000051 відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.214 КПК України внесено відомості про кримінальнеправопорушення, передбачене ч.1 ст.364 КК України, а саме зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Волинській області владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, які достеменно знаючи про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880700:05:000:6185 площею 1 га; 0722880700:05:000:6172 площею 2 га; 0722880700:05:000:6186 площею 1 га; 0722880700:05:000:6208 площею 1,26 га до території загальнозоологічного заказника «Гнідавське болото», без згоди землекористувача - Боратинської сільської ради, в порушення вимог природоохоронного законодавства передали їх у приватну власність.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що метою накладення арешту на майноє забезпечення збереження речових доказів, так як вищевказані земельні ділянки, на думку слідчого судді, відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки вірогідно були об`єктом кримінально протиправних дій.

Доводячи підставність поданого клопотання, слідчий вказував про те, що земельні ділянки є доказом злочину, відповідають критеріям речового доказу, передбаченим ст.98 КПК України. А тому, саме з метою збереження речових доказів, перешкоджанню їх відчуженню, просив накласти арешт на це майно.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно, а саме на зазначені в клопотанні слідчого земельні ділянки, шляхом позбавленням права відчужувати, розпоряджатися, користуватися.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування, як того просить апелянт - немає.

Таким чином, вищевказані посилання представника володільців майна на доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, на увагу суду не заслуговують, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга представника володільців майна не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах володільців майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року про накладення арешту на майно залишити без змін .

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: