Постанова

від 17.09.2024 по справі 161/13047/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13047/22 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/779/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третіх осіб ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконним рішення житлової комісії за апеляційними скаргами представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_4 через свого представника адвоката Борща Н. М. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 23 квітня 1996 року по 23 квітня 1999 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Луцький ПЗ ДПС України) та був звільнений в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням дії контракту. З 16 липня 1999 року по теперішній час він працює у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на посаді водія автотранспортних засобів ремонтно-експлуатаційної групи відділення матеріального забезпечення.

Позивач зазначав, що з 18 квітня 2004 року його зараховано на квартирний облік у загальному порядку і на даний час він перебуває на обліку за порядковим номером 3.

21 грудня 2020 року відбулося засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України щодо розподілу постійного житла по АДРЕСА_1 , на якому розглядалося питання розподілу житла для постійного проживання, зокрема 9 квартир, які було вирішено розподілити лише для військовослужбовців. Таке рішення житлової комісії було оформлено протоколом № 9 від 21 грудня 2020 року, у п. 3.2.4. якого зазначено, що житлова комісія вирішила не розглядати питання про надання йому житла.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням, вказував, що фінансування будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося за кошти генпідрядника Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) «Луцькспецсантехмонтаж № 536» та кошти юридичних та фізичних осіб, без залучення коштів державного бюджету.

Позивач також вказував, що він перебуває на загальній черзі щодо забезпечення житлом під № 3, а будівництво квартир по АДРЕСА_1 не фінансувалося за програмою 1002070, яка передбачала фінансування будівництва житла виключно для військовослужбовців, тому рішення житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України, оформлене протоколом № 9 від 21 грудня 2020 року, прийняте з порушенням вимог ст. 43 ЖК України щодо черговості надання житла та порушує його права на забезпечення житлом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд визнати незаконним рішення, оформлене протоколом № 9 засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України від 21 грудня 2020 року, про розподіл для постійного користування квартир по АДРЕСА_1 , без врахування його черги під № 3 на квартирному обліку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2024 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним рішення, оформлене протоколом № 9 засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України від 21 грудня 2020 року, про розподіл для постійного користування квартир по АДРЕСА_1 , без врахування черги ОСОБА_4 під № 3 у квартирному обліку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 , та закрити провадження у справі.

Відповідач 6 прикордонний Волинський загін також подав апеляційну скаргу на рішення суду у якій просив його скасувати як незаконне та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 або закрити провадження у справі з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України

Відзивів на апеляційні скарги позивач та його представник не подавали.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, а також представника третіх осіб, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, вже були предметом дослідження судом.

Так постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа №161/326/21) касаційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від імені яких діяла адвокат Раулець М. М., задоволено частково, постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у зазначеній справі скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 до Луцького ПЗ ДПС України про визнання незаконним рішення. Ухвалюючи постанову Верховний Суд у своїх висновках зазначив, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про задоволення позову, не перевірив обставин впливу судового рішення на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 осіб, яким на підставі оскаржуваного позивачем рішення житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України було виділено квартири, та не вирішив питання щодо залучення їх до участі у справі як третіх осіб.

Згаданою постановою Верховного Суду встановлено такі преюдиційні фактичні обставини у спірних правовідносинах.

Відповідно до списку осіб, яких зараховано на квартирний облік в Луцькому ПЗ ДПС України, станом на 01 липня 2020 року, позивач ОСОБА_4 перебуває у загальній черзі на отримання житла під № 3. Зарахований до списку згідно з рішенням житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України, оформленого протоколом від 18 квітня 2002 року № 41.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2016 року № 389 «Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 1002070 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державної прикордонної служби України» на 2016 рік, у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №840-р, у напрямках використання коштів, передбачених в державному бюджеті за програмою 1002070, визначено будівництво будинку на АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1. договору підряду та пайової участі по розробці і виготовленню проектно-кошторисної документації та будівництву комплексу багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм від 20 червня 2006 № 416-06/29 (далі договір), укладеного між Департаментом забезпечення адміністрації ДПС України (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Луцькспецсантехмонтаж № 536», правонаступником якого є ПрАТ «Луцькспецсантехмонтаж № 536» (генпідрядник), передбачалася забудова земельної ділянки ДПС України на АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1.5. договору фінансування будівництва об`єкта здійснюється замовником за рахунок коштів державного бюджету та генпідрядником власними і залученими коштами, силами та засобами.

З листа ПрАТ «Луцькспецсантехмонтаж № 536» від 27 січня 2020 року вбачається, що фінансування будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 здійснювалося за кошти генпідрядника ПрАТ «Луцькспецсантехмонтаж № 536» та за кошти юридичних та фізичних осіб, без залучення коштів державного бюджету.

Згідно з витягом із протоколу від 21 грудня 2020 року № 9 засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України, відповідно до розпорядження адміністрації ДПС України від 17 грудня 2020 року № У/704-9009 та акта приймання-передачі квартир від 17 грудня 2020 року здійснено розподіл квартир на АДРЕСА_1 тільки військовослужбовцям та військовослужбовцям запасу. Питання про розподіл цього житла працівникам ДПС України, у тому числі ОСОБА_4 , не розглядалося.

На виконання ухвали Волинського апеляційного суду від 31 травня 2021 року про витребування доказів адміністрація ДПС України повідомила апеляційний суд, що перерахунок коштів державного бюджету за програмою 1002070 на будівництво квартир на АДРЕСА_3 не здійснювався.

У п. 3 протоколу № 9 засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України від 21 грудня 2020 року зазначено, що на адресу прикордонного загону надійшло розпорядження адміністрації ДПС України від 17 грудня 2020 року №Т/704-9009 про розгляд питання розподілу для постійного проживання квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 , які надійшли по акту прийому-передачі від забудовника. Службові квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 будуть розподілені після надання статусу «службова» місцевими органами влади.

З наведеного слідує, що умова договору про фінансування будівництва квартир частково за кошти державного бюджету виконана не була.

Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення житлова комісія безпідставно вказала підставою для прийняття рішення щодо ОСОБА_4 розпорядження КМУ від 27 травня 2016 року № 389-р «Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 1002070 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Державної прикордонної служби на 2016 рік». При цьому у договорі не передбачалося умов щодо будівництва квартир для військовослужбовців.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Таким чином, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач ОСОБА_4 перебуває на загальній черзі на забезпечення житлом під номером 3, а будівництво квартир по АДРЕСА_1 не фінансувалося за програмою 1002070, яка передбачала фінансування будівництва житла виключно для військовослужбовців, тому рішення житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України, оформлене протоколом № 9 від 21 грудня 2020 року, прийняте з порушенням вимог ст. 43 ЖК України щодо черговості надання житла та порушує права ОСОБА_4 на забезпечення житлом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що оспорюване рішення підлягає визнанню незаконним та з додержанням норм матеріального права задовольнив позов ОСОБА_4 у цій справі.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарг представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та відповідача про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не закрив провадження у цій справі відповідно до ст. 255 ЦПК України, оскільки позивач раніше вже звертався до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з приводу чого ухвалено судове рішення, є безпідставними, оскільки згаданою постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 161/326/21 скасовано постанову Волинського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 до Луцького ПЗ ДПС України про визнання незаконним рішення з підстав незалучення апеляційним судом до участі у справі осіб, яким на підставі оскаржуваного позивачем рішення житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України було виділено квартири, та у зв`язку з тим, що апеляційний суд не вирішив питання щодо залучення їх до участі у справі як третіх осіб. При цьому судом касаційної інстанції спір у вказаній справі по суті не вирішувався.

Крім того, у своїх доводах представник третіх осіб зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки щодо нього відсутні будь-які відомості у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а належним є військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним витягом із вказаного реєстру.

Проте такі доводи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з наявних у справі матеріалів, зокрема довіреності командира військової частини НОМЕР_1 та одночасно начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_15 на представництво інтересів прикордонного загону ОСОБА_2 , вбачається, що як прикордонний загін так і військова частина ідентифікуються як одна особа (начальником обох є одна і та сама особа), мають один і той самий код ЄДРПОУ 14321661 (а.с.47, 74, том 1). Вказана обставина підтверджується також і випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де начальником військової частини зазначено ОСОБА_15 , а ОСОБА_2 має право вчиняти дії від імені військової частини НОМЕР_1 , в тому числі представляти її інтереси, зокрема у судах (а.с.77, том 1). При цьому як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву три його найменування: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) (пізніше віднесено до складу ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 )), ІНФОРМАЦІЯ_5 (пізніше виключене із списку діючих найменувань), та військова частина НОМЕР_1 , є однаково вірними, проте одне з них, а саме військова частина НОМЕР_1 зареєстроване як юридична особа. Водночас дана обставина жодним чином не впливала та не перешкоджала відповідачу брати участь у справі як ІНФОРМАЦІЯ_7 будучи при цьому фактично військовою частиною НОМЕР_1 .

З наведених підстав не приймаються до уваги також і доводи апеляційної скарги відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він є неналежним відповідачем у справі.

Крім того, доводи апеляційних скарг про правомірність рішення, оформленого протоколом № 9 засідання житлової комісії Луцького ПЗ ДПС України від 21 грудня 2020 року, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції та встановленими у цій справі обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами.

Отже, доводи апеляційних скарг щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позову є безпідставними, на підтвердження обставин, викладених в апеляційних скаргах, особи, що їх подали, належних та допустимих доказів не надали, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішено спір по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: