Ухвала

від 23.09.2024 по справі 488/3774/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙСУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3774/24

Провадження № 2/488/1672/24

Ухвала

про залишення позовної заяви без руху

"23" вересня 2024 р. м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Щеглова Я.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Універсальна біржа «Південь», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Місяченко Ольгу Анатоліївну, звернулася з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №3519 від 04.02.2002, засвідченого Універсальною біржою «Південь» та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.02.2002 за реєстровим №13042, відповідно умов до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від свого імені та від імені неповнолітніх дітей, продали, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 купили купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність залишити її без руху у зв`язку з таким.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175, ст. 177 цього Кодексу, зокрема, повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4 частини 3 ст. 175 ЦПК України).

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 04.02.2002, тому до цих правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Згідно з частиною 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. При цьому обсяг прав сторін та третіх осіб є різним.

З огляду на зміст спірного договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 , якого позивач зазначила як третю особу, є стороною правочину, а отже співпозивачем, а не третьою особою.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цим Кодексом випадках.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Тому позивачу необхідно подати уточнену позовну заяву із правильним зазначенням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За поданняфізичною особоюдо судупозовної заяви немайнового характеру, згідно з пунктом 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Водночас,відповідно доабзацу другогочастини 7ст.6Закону України«Про судовийзбір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Враховуючи зазначене,доходжу висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, про що невідкладно повідомити позивача та надати їй строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, відповідно до положень ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Універсальна біржа «Південь», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк не більшеп`яти днів з моменту отримання ними копії ухвали та роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Я.В. Щеглова