Ухвала

від 20.09.2024 по справі 752/11979/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2024року

м. Київ

справа № 752/11979/22

провадження № 61-12412ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Доличем Олександром Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про заборону вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив заборонити ОСОБА_1 перекривати на свій власний розсуд на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №8000000000:79:318:060), централізоване водопостачання будинку АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії на території вказаної ділянки щодо обмеження чи погіршення такого водопостачання (зокрема зменшувати тиск води), стягнути з ОСОБА_1 шкоду у сумі 3 800,00 грн, завдану позивачу перекриттям водопостачання житла.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача, яка пов`язана з відключенням централізованого водопостачання до його будинку та розмір завданої шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року в частині відшкодування шкоди, завданої позивачу перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано з ухваленням в цій частині нового судового рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 800,00 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 496,20 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 744,30 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована, що позивачем доведено, окрім того відповідачем не заперечується, обставина щодо розміщення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , колодязя, у якому знаходиться трубопровід централізованого водопостачання та кран, яким можна перекрити водопостачання будинку позивача. Разом з цим, ПАТ КП «Київводоканал» не вчиняло жодних дій щодо відключення водопостачання, відсутність водопостачання протягом 4-5 днів за місцем проживання позивача відбулося з вини відповідача, що призвело до майнових збитків позивача. Тому вимоги позивача в частині стягнення майнових збитків підлягають задоволенню. Вимоги щодо заборони вчиняти будь-які дії на території вказаної ділянки щодо обмеження чи погіршення такого водопостачання (зокрема зменшувати тиск води) не підлягають до задоволення через відсутність обґрунтування.

05 вересня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про заборону вчинення дій та відшкодування шкоди у розмірі 3 800,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі № 752/11979/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко