Рішення

від 23.09.2024 по справі 501/364/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 23.09.2024

Справа № 501/364/24

2/501/708/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА»

предмет та підстави позову: про визнання укладеним договору

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Ільченко К.Р.

представник відповідача адвокат Ткач О.С.,

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 01.02.2024 звернулась до суду з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» про визнання укладеним договору, згідно якого просить суд:

1. Визнати укладеним Договір про повний розрахунок та акту прийому передачі до нього між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (код ЄДРПОУ - 33379701) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в наступній редакції:

Договір про повний розрахунок

місто Чорноморськ «___»

Ми, що нижче підписалися: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО«ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» код платника податків згідно ЄДРПОУ - 33379701, місцезнаходження: Одеська область, місто Чорноморськ вулиця Транспортна, будинок 14 А, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань від 07.02.2017 року, державну реєстрацію проведено 27.04.2005 року за №15541020000000589, в особі директора Туркмані Мілада Джерджоса, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що діє на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого Рішенням власника ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА», №1/17 від 01.02.2017 року, Наказу №1 від 05.08.2013 року, надалі «ПРОДАВЕЦЬ», з однієї сторони та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , надалі за текстом іменована «ПОКУПЕЦЬ», з другої сторони, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору,

домовилися про наступне:

1.Сторони визнають, що цей договір є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021 року, який укладено між ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» та ОСОБА_1 (Далі - Договір купівлі-продажу) та зареєстрований в реєстрі за №30. Відповідно до Договору купівлі-продажу ПРОДАВЕЦЬ передав у власність покупця (продав), а ПОКУПЕЦЬ прийняла у власність (купила) приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н») (далі - майно).

2.Відповідно до п. 4.3. Договору купівлі-продажу, Сторонами, після повної оплати ціни майна, укладається Договір про повний розрахунок. Договір про повний розрахунок є підставою для здійснення державної реєстрації переходу права власності нерухомого майна до ПОКУПЦЯ.

3.Сторони підтверджують, що ПОКУПЕЦЬ, відповідно до розділу 2 Договору купівлі-продажу, достроково сплатила суму вартості майна (з урахуванням п.2.6. Договору купівлі-продажу). У ПРОДАВЦЯ відсутні будь-які майнові претензії щодо сплати вартості майна до ПОКУПЦЯ.

4.Сторони підтверджують, що у ПОКУПЦЯ, після підписання цього Договору, виникає підстава для здійснення державної реєстрації переходу права власності нерухомого майна до ПОКУПЦЯ, а ПРОДАВЕЦЬ надає свою згоду на проведення державної реєстрації.

5.Керуючись п. 4.4. Договору купівлі-продажу, Майно, що продається за Договором купівлі-продажу, вважається переданим з моменту підписання акту прийому-передачі (додаток до цього договору).

6.Сторони підтверджують, що акт прийому-передачі є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021 року, який укладено між ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» та ОСОБА_1 та є додатком до цього договору.

7.Сторони підтверджують, що після підписання акту прийому-передачі та здійснення державної реєстрації права власності за ПОКУПЦЕМ ОСОБА_1 , всі домовленості та фінансові зобов`язання за Договором купівлі-продажу виконані, та СТОРОНИ не мають будь-яких претензій одна до одної.

8.Сторони підтверджують, що цей Договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено статтями 234, 235 ЦК України.

9.Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, і діє до моменту виконання Сторонами своїх договірних зобов`язань за Договором купівлі-продажу та здійснення державної реєстрації права власності за ПОКУПЦЕМ.

10.Цей Договір укладений у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін.

Додаток:

1.Акт прийому-передачі

ПРОДАВЕЦЬПОКУПЕЦЬПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» код платника податків згідно ЄДРПОУ 33379701; місцезнаходження: Одеська область, місто Чорноморськ вулиця Транспортна, будинок 14 А; ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .

Додаток

до договору про повний розрахунок

від «__»

АКТ ПРИЙОМУ-ПЕРЕДАЧІ

Ми, що нижче підписалися, ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» з одного боку, та ОСОБА_1 , склали цей акт про наступне:

ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (ПРОДАВЕЦЬ) передає, а ОСОБА_1 (ПОКУПЕЦЬ) приймає у власність майно - приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н») що складається з: 714 кабінет 46,5 кв.м., 715 умивальня 1,7 кв.м, 716 туалет 1,4 кв.м., загальна площа 49,6 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області станом на 30.04.2013 року, інвентарний №93700.

Передача вищезазначеного нерухомого майна проводиться відповідно до Договору купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021 року, який укладено між ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» та ОСОБА_1 , та зареєстрований в реєстрі за №30

ПРОДАВЕЦЬПОКУПЕЦЬПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» код платника податків згідно ЄДРПОУ 33379701; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2

2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на майно - приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н»), що складається з: 714 кабінет 46,5 кв.м., 715 умивальня 1,7 кв.м, 716 туалет 1,4 кв.м., загальна площа 49,6 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області станом на 30.04.2013 року, інвентарний №93700.

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позов обгрунтовано тим, що між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (далі - ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА», Відповідач, Продавець) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021 року, та зареєстрований в реєстрі за №30 (далі - Договір купівлі-продажу). Вказаний договір нотаріально посвідчений.

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу ПРОДАВЕЦЬ передав у власність покупця (продав), а ПОКУПЕЦЬ прийняла у власність (купила) приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н») (далі - майно).

У відповідності до п.2.2 Договору купівлі-продажу, продаж майна за домовленістю СТОРІН вчиняється на суму 316150 грн. 20 коп., що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день посвідчення договору становить 11211 доларів США 00 центів.

За домовленістю сторін ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЮ авансовий внесок в сумі 70471 грн. 80 коп., що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день посвідчення договору становить 2499 доларів США 00 центів.

Згідно з п.2.2.1 Договору купівлі-продажу, Залишок грошової суми 8712 доларів США 00 центів в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на день здійснення платежу, сплачується ПОКУПЦЕМ рівними частинами протягом 36 місяців, починаючи з лютого 2021 року по січень 2024 року, з урахуванням 9% (дев`яти відсотків), нарахованих згідно графіку, який додається до цього Договору, шляхом внесення грошових коштів ПОКУПЦЕМ на рахунок ПРОДАВЦЯ в АБ «ПІВДЕННИЙ», п/р № НОМЕР_2 .

В пункті 2.6. Договору купівлі-продажу, у разі дострокової сплати ПОКУПЦЕМ суми вартості майна, ПОКУПЕЦЬ отримує знижку 9% (дев`ять відсотків) річних на будь-яку достроково отриману суму.

Позивач стверджує в позові, що на виконання умов Договору купівлі-продажу ПРОДАВЦЕМ виставлено рахунки ПОКУПЦЮ, які були оплачено достроково в повному обсязі.

З метою належного виконання Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 листом від 28.08.2023 направлено для підпису 2 екземпляри Договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі на адресу ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА».

Лист від 28.08.2023, 2 екземпляри Договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі згідно трекінгу поштового відправлення №6800344156962 отримано Відповідачем 05.10.2023. Однак, відповіді не надано, Договір про повний розрахунок не укладено.

З метою з`ясування всіх обставин Адвокатом Ільченко К.Р. в інтересах позивача направлено адвокатський запит від 09.12.2023, який отримано Відповідачем 20.12.2023, вказане підтверджується трекінгом поштового відправлення 6505811214350. Відповідачем проігноровано адвокатський запит, відповіді не надано.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача 21.05.2024 надав до суду відзив на позов (а.с.119-127), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач не відмовляється від нотаріального посвідчення такого договору, позивач не надав таких доказів, позовні вимоги необґрунтовані, тощо.

В судовому засіданні позивач та його представник просили суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи від 01.02.2024 матеріали справи розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.89).

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.90-91).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Клопотання представника відповідача ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» про прийняття відзиву по справі залишено без розгляду. (а.с.140-141).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.05.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.142).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (далі - ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА», Відповідач, Продавець) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021 та зареєстрований в реєстрі за №30 (далі - Договір купівлі-продажу). Вказаний договір нотаріально посвідчений (а.с.14-19).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу ПРОДАВЕЦЬ передав у власність покупця (продав), а ПОКУПЕЦЬ прийняла у власність (купила) приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н») (далі - майно).

У відповідності до п.2.2 Договору купівлі-продажу, продаж майна за домовленістю СТОРІН вчиняється на суму 316150 грн. 20 коп., що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день посвідчення договору становить 11211 доларів США 00 центів.

За домовленістю сторін ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЮ авансовий внесок в сумі 70471 грн. 80 коп., що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день посвідчення договору становить 2499 доларів США 00 центів.

Згідно з п.2.2.1 Договору купівлі-продажу, Залишок грошової суми 8712 доларів США 00 центів в гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на день здійснення платежу, сплачується ПОКУПЦЕМ рівними частинами протягом 36 місяців, починаючи з лютого 2021 року по січень 2024 року, з урахуванням 9 % (дев`яти відсотків), нарахованих згідно графіку, який додається до цього Договору, шляхом внесення грошових коштів ПОКУПЦЕМ на рахунок ПРОДАВЦЯ в АБ «ПІВДЕННИЙ», п/р № НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 2.6. Договору купівлі-продажу, у разі дострокової сплати ПОКУПЦЕМ суми вартості майна, ПОКУПЕЦЬ отримує знижку 9% (дев`ять відсотків) річних на будь-яку достроково отриману суму.

На виконання умов Договору купівлі-продажу ПРОДАВЦЕМ виставлено рахунки ПОКУПЦЮ (а.с.24-45), які оплачено ОСОБА_1 достроково, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.46-69).

У відповідності до п.4.2. Договору купівлі-продажу, згідно ст.334 ЦК України право власності виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно з ч.1 ст.697 ЦК України, право власності у ПОКУПЦЯ виникає за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлено цим Договором. За домовленістю сторін право власності на майно, що є предметом цього договору, переходить до Покупця після сплати повної вартості майна, встановленої цим договором.

Згідно з п.4.3. Договору купівлі-продажу, після повної оплати ціни майна СТОРОНАМИ укладається Договір про повний розрахунок, який є невід`ємною частиною цього Договору. Договір про повний розрахунок є підставою для здійснення державної реєстрації переходу права власності до ПОКУПЦЯ. Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до п.4.4. Договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін Майно, що продається за даним Договором, вважається переданим з моменту підписання акту прийому-передачі.

З метою належного виконання Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 листом від 28.08.2023 направлено для підпису 2 екземпляри Договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі на адресу ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (а.с.76-80).

Лист від 28.08.2023, 2 екземпляри Договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі згідно трекінгу поштового відправлення №6800344156962 отримано Відповідачем 05.10.2023 (а.с.81).

Однак, відповіді не надано, Договір про повний розрахунок не укладено.

З метою з`ясування всіх обставин Адвокатом Ільченко К.Р. в інтересах ОСОБА_1 направлено адвокатський запит від 09.12.2023 (а.с.82-85), який отримано Відповідачем 20.12.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення 6505811214350 (а.с.86).

Відповідачем відповіді на адвокатський запит не надано.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області станом на 30.04.2013, інвентарний №93700, приміщення офісу №714 (сімсот чотирнадцять), загальною площею 49, 6 кв.м., яке розташовано за адресою АДРЕСА_3 (чотирнадцять тире літера «А» дріб сімсот чотирнадцять тире літера «Н»), складається з: 714 кабінет 46,5 кв.м., 715 умивальня 1,7 кв.м, 716 туалет 1,4 кв.м., загальна площа 49,6 кв.м. (а.с.70-75).

ІV. Оцінка Суду.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно доч.1ст.626 ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.321 ЦК встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За матеріалами справи, судом встановлено, що Договір купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021, та зареєстрований в реєстрі за №30, який укладений між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» та ОСОБА_1 , є нотаріально посвідченим та обов`язковим до виконання (а.с.14-19).

Саме умовами Договору купівлі-продажу приміщення передбачена умова щодо необхідності укладання договору про повний розрахунок за умови виплати суми, яка зазначена в договорі.

Позивач діючи добросовісно здійснив виплату в повному обсязі.

У статті 204ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно доч.4ст.263 ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду по від 15.11.2023 № 185/7362/22 суд дійшов наступних висновків:

«…50. Відповідно до статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

51. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

52. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)…».

Також, відповідно до Постанови Верховного Суду від 19.11.2021 №383/302/20, міститься наступна правова позиція, а саме:

«…Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору…».

Тобто, підписання Договору купівлі-продажу приміщення офісу з розстрочкою платежу від 19.01.2021, та зареєстрований в реєстрі за №30 було добровільним волевиявленням сторін.

Договір єукладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору(ч.1ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.641 ЦК Українипропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із статтею 642 ЦК Українивідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п.п.4.3, 4.4 Договору купівлі-продажу листом від 28.08.2023 направлено для підпису 2 екземпляри Договору про повний розрахунок та акт прийому-передачі на адресу ПП «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА».

Однак, Відповідачем проігноровано вимоги Договору купівлі-продажу, не здійснено укладання зазначено договору про повний розрахунок.

Також, в ході розгляду справи, позивач (його представник) намагалися вирішити питання мирним шляхом та направляли на адресу відповідача запрошення директору ПП «Іллічівська перлина» до приватного нотаріуса для укладання та підписання Договору про повний розрахунок, що підтверджується копією листа, який отримано відповідачем (а.с.147-151).

Суд доходить до висновку, що Відповідач діє суперечливо своїй поведінці та ухиляється від підписання договору про повний розрахунок та як наслідок можливості Позивачем здійснити всі необхідні дії щодо державної реєстрації майна.

Відповідно до частин 1, 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Зі змісту частини 1 статті 635 ЦК України вбачається, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до статей 2, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно із частиною 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У статті 635 ЦК України не передбачено такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобов`язання щодо укладення основного договору, як спонукання до його укладення в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з вимогами частини 3 статті 635 ЦК України, згідно з якою зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Отже, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору, 2) фіксації умов основного договору.

Ураховуючи викладене, інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини 2 статті 635 ЦК України.

Зважаючи, що у встановлений договором від 19.01.2021 строк сторонами не укладено основний договір купівлі- продажу, що не заперечується сторонами, суд дійшов висновку про припинення зобов`язань між сторонами та відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання укладеним договору про повний розрахунок та акту прийому передачі.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року №6-226цс14.

Крім того, суд вважає, що такий спосіб захисту права не є ефективним з урахуванням вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», у статті 63 якого передбачено порядок виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії, оскільки у разі відмови боржника від вчинення таких дій для нього настають негативні наслідки у вигляді можливого накладення штрафу та внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення, однак для стягувача це не тягне поновлення порушеного права.

Щодо вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, суд керується наступним.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Отже, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Позивачка мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого права отримання спірного нерухомого майна у власність.

Позов в цій частині спрямований на захист її права на нерухоме майно, яке не визнається відповідачем. Способом захисту позивачка обрала визнання за нею такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Позивач тривалий час користується спірним нерухомим майном, що підтверджується копією укладеного між нею та ПП «Іллічівська перлина» договору №04-2/08/2020 на відшкодування витрат пов`язаних з наданням сервісних послуг приміщень адмінбудинку (а.с.177-178).

Позивачка позбавлена іншого способу реалізувати свої права на нерухоме майно, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно чч.1, 2, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 4372,71 грн. (а.с.1), який у зв`язку із задоволенням позову частково підлягає стягненню з відповідача на користь позивача частково в розмірі задоволених позовних вимог 2186,35 грн.

Крім того, позивач у заяві від 19.07.2024 (а.с.184-186), яку подано стороною до судових дебатів, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 29372,71 грн.

Разом з тим, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимог в цій частині з наступних підстав.

Стаття 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, заявником надано:

- договір про надання правової допомоги від 01.08.2023 (а.с.190-191);

- додаток до договору про надання правової допомоги від 16.07.2024 (а.с.192);

- акт надання послуг від 16.07.2023 (а.с.193);

- ордер серії ВН №1327980 (а.с.103).

Відповідно до розрахунку суми послуг витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи становить 25000 грн. (а.с.193).

Положення частини 9 статті 141 ЦПК, якими керується суд при вирішенні питання про відшкодування судових витрат у цій справі, допускають часткове відшкодування таких витрат.

Представник відповідача заперечує проти розміру судових витрат на правову допомогу, 13.09.2024 звернувся до суду із заявою про зменшення витрат на правову допомогу.

Отже, враховуючи конкретні обставини цієї справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданого обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та їх зменшення, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до 12500,00 грн. від попередньо заявленої суми.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» про визнання укладеним договору задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на майно приміщення офісу № НОМЕР_3 , загальною площею 49,6 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3 , що складається з: 714 кабінет 46,5 кв.м., 715 умивальня 1,7 кв.м, 716 туалет 1,4 кв.м., загальна площа 49,6 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області станом на 30.04.2013 року, інвентарний №93700.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКА ПЕРЛИНА» (ЄДРПОУ 33379701) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у справі у розмірі 2186,35 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12500,00 грн.

В задоволенні решти вимоги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко