Рішення

від 25.09.2024 по справі 686/25554/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/25554/24

Провадження № 2-о/686/697/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Чевилюк З.А.,

присяжних Авсієвич А.В., Беньколович О.В.

за участі секретаря Козубович А.Т.

прокурора Шевчук Н.О.

заявника лікаря-психіатра ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» про надання дозволу на примусовий психіатричний огляд громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без її згоди,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року директор Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» Іван Гуцул звернувся до суду із заявою, в якій просить суд надати дозвіл на примусовий психіатричний огляд громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без її згоди.

В обґрунтування заяви зазначив, що по відомостях, які одержані стосовно громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою АДРЕСА_2 , є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє реальні дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї, внаслідок чого може завдати значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану, у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Окрім того, вказує, що припущення про наявність психічного розладу у громадянки ОСОБА_2 ґрунтується на інформації про її поведінку, отриманої від її батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 , які звернулися КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» з відповідними заявами.

Лікарем психіатром КНП «ХОМПЦЗ» ОСОБА_1 було здійснено виїзд за вказаною адресою з наміром запрошення в добровільному порядку на прийом до лікаря-психіатра громадянки ОСОБА_2 , проте дана особа вела себе вороже, неадекватно, грубо, втекла з дому. У зв`язку із викладеними обставинами, КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» змушений звертатись до суду із вказаною заявою.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №686/25554/24. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_1 заяву підтримала та наполягала на її задоволені. Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви. ОСОБА_6 заперечила необхідність її примусового психіатричного огляду. Не заперечувала звернення в приватному порядку до лікаря-психіатра, проте на сьогоднішній день вжиття будь-яких примусових психіатричних оглядів щодо неї є недоцільним. Погіршення психічного стану носили тимчасовий характер. Представник за дорученням ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_6 . Батьки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 наполягали на необхідності застосування примусового психіатричного огляду, у зв`язку з небезпекою для їх доньки ОСОБА_6 .

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, надані суду докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає заяву лікаря-психіатра не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 4 Закону України «Пропсихіатричнудопомогу`передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Частинами першою та другоюстатті 16 Закону України «Пропсихіатричну допомогу`встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону.

Надання особіпсихіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінніпункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свободз гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е»пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свободособа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Питання реалізації права особи на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх упсихіатричний заклад, врегульовано, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року. У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи: особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Відповідно до частини першоїстатті 339 ЦПК Україниза умов, визначенихЗаконом України «Пропсихіатричну допомогу», заява представника закладу з наданняпсихіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 340 ЦПК Україниу заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію допсихіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку (частина перша та другастатті 342 ЦПК України).

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи упсихіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е»пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е»пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Здійснюючи перевірку правомірності госпіталізації особи до психіатричного закладу, суд повинен встановити, чи відповідають надані докази критеріями належності, допустимості і достовірності.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на обліку, як психічно хвора людина не перебуває. Дані стосовно того, що вона раніше примусово госпіталізовувалась у матеріалах даної справи відсутні.

У справі наявний: висновок лікаря-психіатра, який містить аналогічні дані, відображеним в заяві; заяви батьків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо примусового обстеження доньки у зв`язку з неадекватною поведінкою та спробами суїциду; характеристика ОСОБА_6 , листування з лікарем-психіатром ОСОБА_8 , до якої зверталась в приватному порядку.

Доказів того, що ОСОБА_9 не має можливість самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, на час розгляду справи суду не надано.

З наданого висновку лікаря-психіатра, вбачається, що в ньому зазначений загальний запис про стан ОСОБА_6 , який здебільшого описаний зі слів батьків, будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження її поведінки, що являє собою небезпеку для неї та оточуючих, та що вона не має можливість самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, внаслідок психічного захворювання, ні висновок, ні матеріали справи не містять.

Норми статей7,11 Закону України «Пропсихіатричну допомогу`конкретизують положення цьогозаконупро презумпцію психічного здоров`я (стаття 3) і про те, щопсихіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (стаття 4), а також статей3,8Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов`язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, тачастини другої статті 9Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» про те, що обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що матеріали даної справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй достатності та взаємозв`язку свідчили або підтверджували, що стан ОСОБА_6 такий, який дозволяє дійти переконливого висновку про наявність безумовних підстав, встановлених законом, для надання їйпсихіатричної допомоги у примусовому порядку.

Отже, відсутні ознаки того, що зміни у психіці ОСОБА_6 досягли такого рівня, які б виправдовували її примусову госпіталізацію до психіатричної лікарні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючисьст.ст. 339-342 ЦПК України, ст.ст.14,22 Закону України «Пропсихіатричну допомогу»,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені заяви Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» про надання дозволу на примусовий психіатричний огляд громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без її згоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2024 року.

Суддя Чевилюк З.А.

Присяжні Авсієвич А.В.

Беньколович О.В.