Постанова

від 24.09.2024 по справі 521/20459/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2846/24

Справа № 521/20459/23

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.

учасники справи:

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс»

боржник ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2023 року, постановлена у складі судді Леонова О.С., у приміщенні того ж суду

у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2023 року у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - відмовлено, у зв`язку з тим, що заяву подано з порушенням правил підсудності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник заявника, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду від 28 серпня 2023 року та направити цивільну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням висновків Великої палати Верховного суду.

Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами.

Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є власником квартири (приміщення) АДРЕСА_1 та за якою обраховується заборгованість за спожити житлово-комунальні послуги.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу, нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.

Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться в межах територіальної юрисдикції Малиновського районного суду м. Одеса, дана справа підсудна саме цьому суду.

Отже, заява про видачу судового наказу подана відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.

Посилання суду першої інстанції на те, що місце проживання боржника зареєстровано за адресою яка територіально відноситься до іншого районного суду, як на підставу відмови у видачі судового наказу є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Явка сторін в судове засідання

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2021 року між ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» та ОСББ «Генерала Вишневського» укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с. 19-23).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно (а.с.8, 9).

ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2023 року має заборгованість за житлово-комунальні послуги надані до квартири АДРЕСА_2 у розмірі 20317,70 грн. за останні три роки (а.с. 11).

22 серпня 2023 року ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 20317,70 грн.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №197320 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 57-58).

Відмовляючи у видачі судового наказу з підстав недотримання заявником правил загальної підсудності суд виходив з того, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а тому відповідно до ч.1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності. Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим місцем проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.

Проте, апеляційний суд не погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У Постанові від 07 липня 2020 року у справа N 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг наявна за адресою: АДРЕСА_4 , який знаходиться в межах територіальної юрисдикції Малиновського району м. Одеси, дана справа підсудна саме цьому суду.

Отже, заява про видачу судового наказу подана відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.

Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності. Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права, зважаючи на положення ст.30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність.

Посилання суду першої інстанції на те, що місце проживання боржника ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , як на підставу відмови у видачі судового наказу є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (ст. 27 та ст. 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК

Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» - задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2023 року - скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року.

Головуючий: В.В. Кострицький

Судді: М.В. Назарова

Ю.П. Лозко