Постанова

від 24.09.2024 по справі 682/857/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/857/24

Провадження № 22-ц/4820/1654/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року, суддя Матвєєва Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа Орган опіки в піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.

Заява обґрунтована тим, що він з 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка із двома малолітніми дітьми проживає у АДРЕСА_1 .

Заявник проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , працює на будівництві у м. Славута.

Матір дружини заявника, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрована та проживає разом із заявником, є інвалідом ІІ групи довічно. З 2015 року ОСОБА_3 почала страждати на стійке психологічне захворювання, розлади психіки, не здатна повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому виникли підстави для визнання її недієздатною та встановлення опіки над нею.

Оскільки чоловік ОСОБА_3 з 02.11.2022 року перебуває за межами території України, офіційно працевлаштований в іншій країні, інша донька ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи з дитинства, непрацездатна, тому догляд за ОСОБА_3 з 01.08.2023 року по теперішній час здійснює заявник.

Рішенням Славутського місьрайонного суду Хмельницької області від 18.06.2024 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною. В решті вимог заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України.

Однак у даній справі подання органу опіки і піклування не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, є таким, що складений без з`ясування усіх обставин та не містить мотивів щодо доцільності призначення опікуном ОСОБА_3 саме її зятя ОСОБА_1 , за наявності двох дочок та чоловіка.

Крім того, органом опіки та піклування залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 працює, що впливає на його можливість здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи.

В той же час, ОСОБА_3 має чоловіка, ОСОБА_5 , який проживає та працює за кордоном, що не перешкоджає йому здійснювати догляд за своєю дружиною. ОСОБА_3 має дочку, дружину ОСОБА_1 , яка також має можливість доглядати за своєю матір`ю та проживати разом із нею та ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду в частині відмови призначити його опікуном ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в цій частині.

В обґрунтування скарги вказав, що він з 2015 року проживає за однією адресою з ОСОБА_3 . Інших осіб, які б могли доглядати за тещею немає, оскільки її чоловік перебуває за кордоном, де офіційно працевлаштований, одна дочка ОСОБА_3 , яка є дружиною заявника, проживає з малолітніми дітьми в іншій області, інша дочка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є інвалідом ІІ групи з дитинства, тобто є непрацездатною, у зв`язку з чим не може бути призначена опікуном.

Зауважив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги подання органу опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради про доцільність призначення його опікуном ОСОБА_3 .

Суд, задовольнивши частково вимоги заяви, тим самим порушив права ОСОБА_3 , оскільки норми законодавства передбачають встановлення опіки (призначення опікуна) над особами, які визнані недієздатними в судовому порядку.

На думку апелянта, пріоритетом при визначенні опікуна має бути бажання особи, над якою встановлюється опіка, тому судом безпідставно не взято до уваги, що ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви.

Приєднуючись до апеляційної скарги, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради вказав, що суд зобов`язаний призначити опікуна за поданням органу опіки та піклування, однак цього не зробив, чим порушив права недієздатної особи. Зазначив, що лише ОСОБА_1 надав згоду на призначення його опікуном, тому орган опіки та піклування не мав законних підстав для відмови у призначенні його опікуном недієздатної. ОСОБА_3 в суді зазначала, що страждає на важку хворобу, під час приступів якої їй необхідна значна фізична стороння підтримка, щоб запобігти травмам, яку може забезпечити тільки ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєднався Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання, що підтверджується копіями довідок до акту огляду МСЕК серії АВ №0845619 від 19.09.2016 року та серії 12 ААГ №117069 від 02.11.2022 року.

Згідно із висновком лікарської комісії медичного закладу №45 від 23.07.2024 року, ОСОБА_3 , як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №383 від 23.05.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на рекурентний депресивний розлад, важкий поточний епізод з психіатричними симптомами, суїцидальними спробами, внаслідок цього не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними.

У ОСОБА_3 від шлюбу з ОСОБА_5 є двоє дочок, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 27.07.2014 року, яке містяться у матеріалах справи.

Зі змісту довідки виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 21.03.2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

В акті обстеження житлово-побутових умов від 23.04.2024 року зазначено, що в АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

В поданні від 23.04.2024 року Орган опіки і піклування просив суд призначити опікуном недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її зятя, ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року №34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 року за №387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишилися без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 року в справі №736/1508/17 (провадження №61-39361св18), від 28.02.2024 року в справі №372/3474/21 (провадження №61-16349св23).

У частинах 2-5 статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (постанова Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №753/1905/22).

Згідно з частиною 1 статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (постанова Верховного Суду від 24.07.2024 року у справі №727/597/24).

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі №205/4245/17 (провадження №61-17628св19).

Згідно з частиною 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розрізнено поняття «родичі» та «члени сім`ї».

До загальних ознак сім`ї належать: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом; взаємні права та обов`язки.

Разом з тим, ознаки членів сім`ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім`ї, оскільки спільне проживання та побут та наявність взаємних прав та обов`язків можуть бути і у інших суб`єктів, які не є членами сім`ї.

Близькі члени родини (або близькі родичі) - законодавчий термін, що позначає родичів (членів сім`ї) особи, які мають особливі права та/або обов`язки через тісні стосунки з особою.

Отож, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є тещею ОСОБА_1 , отже, заявник не перебуває з ОСОБА_3 в родинних відносинах, вказані особи не є близькими родичами.

Згідно з поданням від 23.04.2024 року, Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради вважав необхідним та просив призначити опікуном ОСОБА_3 , її зятя, ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідного обґрунтування доцільності призначення опікуном саме ОСОБА_1 , за наявності у ОСОБА_3 рідної дочки, ОСОБА_6 , та чоловіка, ОСОБА_5 , які в змозі опікуватися ОСОБА_3 , органом опіки та піклування не зазначено.

Суд першої інстанції правильно оцінив вищевказані обставини та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном та, відповідно, не поклавши на Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради зобов`язань щодо здійснення опіки над ОСОБА_3 , не врахував, що вказаним позбавляє ОСОБА_3 правових можливостей задоволення своїх індивідуальних потреб та реалізації і захисту належних їй прав та свобод людини і громадянина.

Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення та покладення зобов`язання на Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради щодо здійснення опіки над ОСОБА_3 до призначення їй опікуна.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року змінити, доповнивши резолютивну частини рішення новим абзацом:

«Зобов`язати Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради здійснювати опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до призначення останній опікуна».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова