Рішення

від 25.09.2024 по справі 140/6286/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6286/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про скасування відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі УДМСУ у Волинській області, відповідач) про скасування відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 24.05.2024 та зобов`язання прийняти заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є громадянином Білорусії, маючи обґрунтовані побоювання стати жертвою систематичного порушення прав людини в Білорусії, зазнаючи утиску через свою політичну позицію залишив країну свого походження та прибув до України, де звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.04.2024 у справі № 158/1068/24 його було затримано з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. Перебуваючи в статусі затриманого, знаходячись в Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства позивач звернувся до УДМСУ у Волинській області із заявою про визнання його біженцем або особою.

Проте 06.06.2024 отримав повідомлення від УДМСУ у Волинській області про відмову в прийнятті заяви.

Вважаючи протиправну відмову УДМСУ у Волинській області у прийнятті заяви ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду та просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 11).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що УДМСУ у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує, що 28.05.2024 з Волинського ПТПІ до УДМСУ у Волинській області надійшло повідомлення про направлення на адресу Управління заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту гр. Республіки Білорусь ОСОБА_1 , однак до вказаної заяви заявником не було долучено будь-які суттєві документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що є порушенням частини 7 статті 7 Закону України № 3671-VI Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (далі Закон № 3671-VI).

В обґрунтування своєї позиції відповідач також зазначив, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в п.п.1 чи 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового захисту або тимчасового захисту», внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Зазначає, що процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011№ 649 (далі - Правила).

Посилаючись на норми вказаних правил зазначає, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, має подати за місцем свого тимчасового перебування до центрального органу виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановленого зразка, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, долучивши до неї документи, визначені Законом №3671-VI, або повідомивши про обставини їх відсутності.

При цьому, норми чинного законодавства чітко не вимагають особистої присутності особи при поданні такої заяви, проте, з огляду на дії, які має вчинити при прийнятті заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (встановлення особи заявника, проведення дактилоскопії заявника, тощо), особиста присутність заявника є необхідною.

В свою чергу, обов`язок відповідача прийняти та розглянути заяву особи, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку, встановленому Законом №3671-VI виникає у нього виключно у разі дотримання форми та порядку подання такої заяви, вимоги до чого, наведені вище.

Однак позивачем заяву про визнання біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, подано засобами поштового зв`язку, тобто не за власною присутністю.

За таких обставин, УДМС у Волинській області не вбачає протиправною бездіяльність щодо не прийняття та не розгляду поданої позивачем заяви саме в порядку Закону №3671-VI.

Окрім того, встановивши наявність мети позивача розпочати процедуру визнання біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, Управлінням ДМС у Волинській області надіслано позивачу лист -роз`яснення щодо процедури подання заяви.

Відтак, у спірних правовідносинах вважає, що УДМС у Волинській області діяло правомірно, добросовісно намагаючись створити умови для подання позивачем спірної заяви за встановленою законом процедурою.

Водночас звертає увагу, що на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану, введеного та продовженого Указами Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із повномасштабною збройною агресією зі сторони російської федерації.

З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 14-18).

Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача, та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 23-27).

У зв`язку з відрахуванням з 06.08.2024 судді ОСОБА_2 зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу в.о. голови суду від 06.08.2024 №02-07/82/24 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 07.08.2024 №01-84/32/24 проведено повторний автоматизований розподіл справи №140/6286/24 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/6286/24 визначено суддю Денисюка Р.С.

Ухвалою суду від 12.08.2024 вказану справу прийнято до провадження (а.с.43).

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.04.2024 в справі № 158/1068/24 постановлено затримати громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення, терміном на 3 (три) місяці, що не є спірним у дані справі.

24.05.2024 з Волинського ПТПІ до УДМСУ у Волинській області надійшло повідомлення про направлення на адресу Управління заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту гр. Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Листом від 29.05.2024 № 0701-4-3755/0701.1.2-24 Управління ДМСУ у Волинській області повідомило позивача через Волинський ПТПІ, що надання захисту в Україні, також порядок і процедура розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачені Законом 3671-VI та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 (далі Правила № 649, Правила).

У листі звернуто увагу, що ОСОБА_1 прибув на територію України восени 2021 року. У дозволений проміжок часу після прибуття до України за захистом не звертався, чим порушив порядок та строку звернення.

Повідомлено, що звернення ОСОБА_1 щодо захисту в Україні вже надходило до Управління та 29.09.2022 було зареєстровано і розглянуто в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян». Відповідь на вказане звернення була оскаржена в судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі № 140/7266/22, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено.

Зазначено, що процедурні заходи, передбачені Правилами, які передують прийнятті відмові у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту здійснюються у разі дотримання заявником встановленого законом порядку та строків подачі заяви.

Звернута увагу і на ту обставину, що на сьогодні Україна перебуває в умовах воєнного стану, введеного та продовженого Указами Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку із повномасштабною збройної агресією зі сторони російської федерації.

Прийняття письмових заяв від іноземних громадян та осіб без громадянства про захист в Україні здійснюється Управлінням лише у разі дотримання ними порядку та строків такого звернення. У зв`язку із чим заяву із супутніми документами повернуто на адресу заявника (а.с. 7-8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд наголошує, що в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час.

Згідно з статтею 1 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (далі - Закон № 3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Стаття 2 Закону № 3773-VI встановлює, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Статтею 4 Закону № 3773-VI передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон № 3671-VI.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Згідно частин першої та шостої статті 7 Закону № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.

За змістом пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті.

Зразок заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону № 3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначають Правила № 649.

Згідно з пунктом 2.1 Правил уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференцзв`язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа (пункт 2.2 Правил).

Аналізуючи вказане законодавство України, суд враховує, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, має подати за місцем свого тимчасового перебування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановленого зразка, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, долучивши до неї документи, визначені Законом № 3671-VI, або повідомивши про обставини їх відсутності.

При цьому, норми чинного законодавства чітко не вимагають особистої присутності особи при поданні такої заяви, проте, з огляду на дії, які має вчинити при прийнятті заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (встановлення особи заявника, проведення дактилоскопії заявника, тощо), особиста присутність заявника є необхідною.

Обов`язок відповідача прийняти та розглянути заяву особи, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку, встановленому Законом № 3671-VI, виникає у нього виключно у разі дотримання форми та порядку подання такої заяви, вимоги до чого, наведені вище.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивачем заяву про визнання біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, подано не за власною присутністю.

Відтак, у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, добросовісно намагаючись створити умови для подання позивачем спірної заяви за встановленою законом процедурою.

За таких обставин, суд приходить до переконання про те, що відсутні протиправні дії відповідача щодо неприйняття та нерозгляду поданої позивачем заяви саме в порядку Закону № 3671-VI.

Суд звертає увагу, на те, що Порядком не передбачено, як саме повинен діяти територіальний орган коли безпосередньо така заява надходить до нього, оскільки визначені ним повноваження на стадії її прийняття стосуються виключно територіального підрозділу (сектору з питань шукачів захисту, який безпосередньо напряму приймає такі заяви шляхом внесення відомостей у відомчі інформаційні системи), яким відповідач не є.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 1 КАС України).

Таким чином, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього приводу суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення.

Предметом спірних правовідносин у справі, що розглядається, є дії відповідача щодо повернення відповідачем заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та того, що відповідач своїм рішенням, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, оскільки відповідач на цій стадії не уповноважений щодо прийняття рішень по поданих заявах, позаяк такими повноваженнями наділені територіальні підрозділи та, що у позивача виникло право на звернення до суду за їх захистом.

У даному випадку в позивача відсутнє порушення прав чи обов`язків у зв`язку із поверненням заяви позивачу, а відтак це не породжує для особи і права на судовий захист.

На даний час будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, що потребують судового захисту, відповідачем не приймалося та не вчинялося, а позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені.

Отже, суд зазначає, що в разі якщо фактично спору між сторонами не існує, то спірні правовідносини не виникають, а відтак, і право на звернення до суду не може бути реалізоване.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім того, того суд звертає увагу на ту обставину, що навіть при можливому задоволенні позовних вимог, права позивача не будуть захищені, оскільки зобов`язання відповідача, до компетенції якого не входить вирішення порушених позивачем питань на цій стадії, буде суперечити вимогам чинного законодавства та основним принципам діяльності суб`єкта владних повноважень таким, як діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Вказане фактично нівелює мету судового захисту та завдання адміністративного судочинства яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що повернувши вказану заяву позивачу орган міграційної служби діяв в межах наданих йому повноважень та із дотриманням вимог чинного законодавства та позивачем не наведено жодного доказу того, яку норму чинного законодавства при поверненні заяви позивачу відповідачем порушено, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про скасування відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк