Рішення

від 25.09.2024 по справі 240/15754/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/15754/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхауселіт" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхауселіт" про стягнення податкової заборгованості в сумі 11313,75 грн з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за платником податків обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати сум податкових/грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення. Тому сума непогашеної платником податкової заборгованості підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками відповідач отримав 03 вересня 2024 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не подав, про причини суд не повідомив, жодних клопотань не заявив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будхауселіт" зареєстроване як юридична особа 24 січня 2019 року та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області (Коростенська Державна податкова інспекція).

Зі змісту зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом встановленого строку для їх погашення за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 11313,75 грн, яка утворилась на підставі:

податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2023 року № 00115870408, згідно з яким застосовано штраф у сумі 11313,75 грн за платежем "податок на додану вартість" на підставі акта перевірки від 17 травня 2023 року № 8315/06-30-04-08/ НОМЕР_1 .

Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулось з відміткою установи поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

26 липня 2023 року податковим органом сформовано податкову вимогу № 0009464-1306-0630 про те, що станом на 25 липня 2023 року податковий борг платника становить 11313,75 грн.

Цю вимогу надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулось з відміткою установи поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Предметом переданого на розгляд суду у цій справі спору є правовідносини щодо стягнення з відповідача коштів на погашення суми податкового боргу з рахунків у банках.

Верховний Суд послідовно дотримується тієї позиції, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше (постанова Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22).

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час надіслання податкової вимоги) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Так, згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за місцезнаходженням/податковою адресою платника податків. Таке надіслання може бути виконано як контролюючим органом за основним місцем обліку, так і контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Проте невручення податкової вимоги через помилку контролюючого органу надає статусу неврученої такій податковій вимозі.

Суд перевірив і встановив, що адреса, на яку було направлено податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2023 року № 00115870408 та податкову вимогу від 26 липня 2023 року № 0009464-1306-0630, відповідає зареєстрованому у встановленому порядку місцезнаходженню ТОВ "Будхауселіт", що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, та податковій адресі за обліковими даними платника у податковому органі, що підтверджується витягом з АІС "Податковий блок".

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і далі - Закон № 755-IV; у редакції, чинній на час надіслання податкової вимоги) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.

Верховний Суд сформував усталений підхід щодо питання додержання контролюючим органом встановленого порядку надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги як передумови для подання позову про стягнення суми податкового боргу з рахунків платника податків в контексті прийнятності використання адреси, яка зазначена в ЄДР, яка зводиться до того, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, але не виключно, у постановах від 31 січня 2024 року (справа № 140/12235/21), від 09 жовтня 2018 року (справа № 820/1864/17), від 21 липня 2022 року (справа № 640/30785/20)).

Отже, для цілей податкового обліку і, відповідно, комунікації із платником податків - юридичною особою, податковий орган використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню такої юридичної особи.

Тому податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2023 року № 00115870408 та податкова вимога від 26 липня 2023 року № 0009464-1306-0630 вважаються врученими платнику податків належним чином. Доказів оскарження вказаних індивідуальних актів в адміністративному або судовому порядку сторонами не надано, а судом не встановлено, відтак суми грошових зобов`язань є узгодженими.

Докази погашення податкової заборгованості в сумі 11313,75 грн в матеріалах справи відсутні.

Як визначено у пункті 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За змістом пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не подавав до суду жодних заперечень на позовну заяву та не ставить під сумнів правомірність нарахування штрафних санкцій (їх розміру), заявлених контролюючим органом до стягнення.

За встановлених обставин цієї справи і нормативного регулювання у ПК України, враховуючи те, що за відповідачем обліковується податковий борг (за штрафами), наявність якого та його розмір відповідачем не заперечується (докази оскарження в матеріалах справи відсутні), а доказів сплати також не надано, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема було направлено податкову вимогу у встановленому порядку, позовні вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення податкової заборгованості в сумі 11313,75 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Такі ж висновки зроблені Верховним Судом за подібних правовідносин у постанові від 15 червня 2023 року у справа № 160/13436/22.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вулиця Юрка Тютюнника, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхауселіт" (вулиця Івана Франка, будинок 18, місто Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 42772190) про стягнення податкової заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхауселіт" до бюджету податкову заборгованість у сумі 11313,75 грн (одинадцять тисяч триста тринадцять грн 75 коп) з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько