Рішення
від 24.09.2024 по справі 600/1273/24-а
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1273/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРОП Є" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОП Є" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Чернівецької митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000129/2 від 27.02.2024 та Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2024/000325 від 27.02.2024.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства, а викладені у них обставини та підстави порушення митних правил не відповідають дійсності, відтак відповідач протиправно здійснив коригування заявленої митної вартості товару та визначив таку вартість за резервним методом.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що подані декларантом до митного оформлення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та документально не підтверджують заявлену митну вартість.

Таким чином, митний орган не вбачав за можливе визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору) та визначив митну вартість за резервним методом.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

12.01.2024 між компанією АВ CAPITAL S.R.O. як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю КОРОП Є як покупцем було укладено Контракт №12/01/24, згідно п.1.1. якого Продавець продав, а покупець купив на умовах поставки вказаних у відповідних Додатках до цього Контракту (з віднесенням ризиків та витрат, які виникають при даній операції у відповідності до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.) Товар в кількості, асортименті, по цінам та якості, а також з технічними характеристиками зазначеними у Додатках до цього контракту, який є його невід`ємною частиною.

Згідно Додатку № 1 від 12.01.2024 до Контракту №12/01/24, Товаром є газовий навантажувач (був у використанні), бренд - JCB, модель - TLT30G, серія - JCBTLT30EJ2707672, рік випуску - 2018, вага - 6000 кг, вантажопідйомність 3000 кг, вартість якого становить 16500,00 Євро.

Згідно п.1 додаткових умов до Додатку № 1 від 12.01.2024 - умови оплати 100 % протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару, умови поставки - DAP Чернівці, Україна (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.); строк поставки - протягом 90 календарних днів з моменту підписання контракту.

Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що позивачем подано до відповідача митну декларацію від 23.02.2024 р. №24UA408020010220U5 згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп.1 ч.1 ст.57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.

За результатами розгляду митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА408000/2024/000129/2 від 27.02.2024.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, згідно рішення про коригування митної вартості № UА408000/2024/000129/2 від 27.02.20243 щодо митної декларації від 23.02.2024 р. №24UA408020010220U5 визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

- згідно з умовами DAP продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Відповідно до CMR від 21.02.2024 б/н місце поставки товару: «KIEV, UCRAINA», при тому, у гр. 20 поданої до оформлення МД зазначено DAP UA Чернівці. Так, не зрозуміло, коли саме здійснюється перехід права власності на товар: в Києві чи в Чернівцях. Вказане має вплив на рівень митної вартості товару, яка є базою оподаткування товару;

- відповідно до CMR від 21.02.2024 б/н та копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2024 Z4ROCJ1800Е0019397 отримувачем зазначено "COMPANIA 2" з адресою зазначеного у гр. 8 поданої до оформлення МД Імпортера. Зв`язок між COMPANIA Z" та ТОВ "КОРОП Є документально не підтверджено. Роз`яснень з даного приводу не надано;

- висновок Київської обласної (регіональної) ТПП від 26.02.2024 № Ц-277, не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась в рамках порівняльного підходу. Водночас, пунктами 36 та 37 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Також при складанні Висновку не дотримано Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна, викладені п. 56 зазначеної Постанови. Крім того, відповідно до п. 56 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень митної вартості товару; - копія митної декларації країни відправлення від 21.02.2024 Z4ROCJ1800E0019397 містить посилання на Інвойс від 14.02.2024 EDI 00637. Даний Інвойс укладено між румунським продавцем та словацьким покупцем, а в копії митної декларації країни відправлення фігурує український покупець. Роз`яснень з цього приводу не надано.

Згідно ч. 2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціни);

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором І (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товарів);

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації оплати щодо транспортних витрат);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни);

- копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо продавця покупця та ціни товару).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом додатково подано лист з додатками ТзОВ "Інтертранслогістік" від 27.02.2024 №07/02-24, в якому зазначено що немає можливості надати інші документів.

Враховуючи, що додаткові документи не надано, а подані не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.

Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару. Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МКУ митним органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

За основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД UA204130/2023/008348 від 18.10.2023 "Навантажувач телескопічний, марка - JCB, модель - TLT 35D, ідентифікаційний номер (номер рами) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів - 3620 cm3., потужність двигуна - 46 кВт., власна маса - 5500кг., вантажопід`ємність - 3500кг, максимальна висота вигрузки - 4400мм., загальна кількість місць, включаючи водія - 1, тип - навантажувач телескопічний комплектується вилами для палет. 3 пошкодженнями: несправність паливного насоса, стартера, підтікання рідин, корозія металу.", рівень митної вартості 19229 EUR./шт.

Не погоджуючись з даними рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Водночас, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України), зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, із системного аналізу наведених правових норм слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Щодо розбіжності, що згідно з Додатком №1 від 12.01.2024 до Контракту №12/01/24 від 12.01.2024, поставка товару здійснюється на умовах DAP Чернівці, Україна (Інкотермс в редакції 2010 р.).

Так, відповідно до Правил Інкотермс-2010 згідно з базисом DAP (Delivered At Place - Поставка в місце призначення), продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення. За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на Продавця.

За таких обставин транспортні витрати Продавця не включаються до вартості товару і не впливають на його митну вартість, а тому кінцевий пункт доставки на території України, чи це м. Чернівці, чи це м. Київ, не впливають на митну вартість товару, адже витрати на доставку товару включені в його вартість.

Крім того, згідно ч. 11 ст. 58 МК України, до митної вартості товарів не включаються витрати на транспортування після ввезення на територію України, а тому, час та місце переходу права власності на території України не впливає на рівень митної вартості товару.

Щодо того, що відповідно до CMR від 21.02.2024 б/н та копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2024 NZ4ROCJ1800E0019397 отримувачем зазначено COMPANIA Z, то слід зазначити, що Продавцем при оформленні вказаних документів допущено помилку, що підтверджується листом від 04.03.2024, де вказано, що помилка сталась з технічних причин з боку відправника товару та вірним слід вважати вантажоодержувачем компанію ТОВ КОРОП Є. Також, слід зазначити, що адресу місцезнаходження компанії, яка вказана у CMR від 21.02.2024 б/н та в копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2024 NZ4ROCJ1800E0019397, зазначено саме 04112, місто Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А, офіс 2, що відповідає адресі місцезнаходження ТОВ КОРОП Є, яка зазначена в ЄДРПОУ.

Водночас, розбіжність у назві вантажоодержувача, яка допущена в CMR від 21.02.2024 б/н та в копії митної декларації країни відправлення від 21.02.2024 NZ4ROCJ1800E0019397 жодним чином не впливає на рівень митної вартості товарів, адже CMR та копія митної декларації країни відправлення, в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, не є тими документами, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. б ч. 2 ст. 53 МК України, документом, який підтверджує митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Як вже було зазначено, поставка товару здійснювалась на умовах DAP Чернівці, а тому витрати на транспортування включені у вартість транспортування, та транспортні документи такі як CMR не впливає на митну вартість товару в даному випадку.

Стосовно копії митної декларації країни відправлення в якій міститься посилання на Інвойс від 14.02.2024 EDI 00637 слід зазначити, що в розумінні ч.2 ст. 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Однак, дана декларація містить посилання на Інвойс від 14.02.2024 ED1 00637 укладений між румунським продавцем та словацьким покупцем, в якому ціна за товар зазначена 15400,00 Євро, тобто без врахування транспортних витрат. Водночас, в рахунку-фактурі №24024 від 14.02.2024, укладеного між ТОВ КОРОП Є Україна та Компанією АВ Capital s.r.o.*', Словаччина, вартість товару вказана із урахуванням транспортних витрат, адже поставка здійснюється на умовах DAP - Чернівці, Україна.

Окрім того, судом встановлено, що при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом, відповідач використав джерелом числового значення митної вартості

"Навантажувач телескопічний, марка - JCB, модель - TLT 35D, ідентифікаційний номер (номер рами) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів - 3620 cm3., потужність двигуна - 46 кВт., власна маса - 5500кг., вантажопід`ємність - 3500кг, максимальна висота вигрузки - 4400мм., загальна кількість місць, включаючи водія - 1, тип - навантажувач телескопічний комплектується вилами для палет. 3 пошкодженнями: несправність паливного насова, стартера, підтікання рідин, корозія металу.", рівень митної вартості 19229 EUR./шт., але при цьому не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також не зазначив докладної інформації щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням вимогстатті 55 МК України.

При цьому враховуються висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 та від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Слід зазначити, що згідно висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати на підставі листа ТОВ "Інтертранслогістік", листа Замовника №2602-1/24 від 26.02.2024 р. підтверджує, що контрактна вартість газового навантажувача JCB, що ввозиться в Україну згідно контракту №12/01/24 від 12.01.2024 з урахуванням технічного стану є обґрунтованою відповідає ціноутворюючим факторам ринку і на дату експертизи може становити 16500 Євро.

Слід зауважити, що експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Крім того, експертний висновок про вартісні характеристики товару не повинен, в обов`язковому порядку, відповідати вимогам Постанови №1440 ("Стандарт оцінки"), як вважає митний орган.

Стандарт оцінки затверджений на підставі частини 1 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". За змістом частини 6 вказаної статті стандарти є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пункт 56 "Стандарту оцінки", на який посилається відповідач, визначає вимоги до змісту Звіту про оцінку майна. Разом із тим, декларант подав митному органу не Звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності, а експертний висновок регіональної ТПП, який за своїм змістом є документом, зазначеним у пункті 8 частини 3 статті 53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Натомість, частина 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не визнає як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

Суд також вважає хибними доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 щодо схожих правовідносин.

Суд також наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

При цьому, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивачем разом з митною декларацією до митного органу було надано усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Відтак, з огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за резервним методом.

Вказане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного у цій справі рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарі.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, однак не вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

А тому, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наведене вище в сукупності в контексті встановлених обставин в справі, суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відтак такі підлягають скасуванню.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, то суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн.

Згідно матеріалів справи позивачем надано документи, які свідчать про витрати останнього на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 2статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання правової допомоги;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги ;

- додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги;

- акт прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13.03.2024 р.;

- платіжна інструкція №394 від 01.03.2024 р. на суму 4000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 4000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами , які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2500,00 грн.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості № UA408000/2024/000129/2 від 27.02.2024

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2024/000325 від 27.02.2024.

4. . Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОП Є" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРОП Є" (вул. Парково-Сирецька, буд. 12А, офіс 2, м. Київ, 04112, Код ЄДРПОУ 39580145)

Відповідач - Чернівецька митниця (вул. Руська, 248 М, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 43971359)

Суддя І.В. Маренич

СудЧернівецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.09.2024
Оприлюднено27.09.2024
Номер документу121872644
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —600/1273/24-а

Постанова від 12.11.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Капустинський М.М.

Ухвала від 28.10.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Капустинський М.М.

Ухвала від 21.10.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Капустинський М.М.

Ухвала від 15.10.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Капустинський М.М.

Рішення від 24.09.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Маренич Ігор Володимирович

Ухвала від 08.04.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Маренич Ігор Володимирович

Ухвала від 25.03.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Маренич Ігор Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні