Постанова

від 25.09.2024 по справі 553/2319/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р.Справа № 553/2319/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 17.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Подмаркова Ю.М., вул. Пролетарська, 37, м. Полтава, Полтавська, 36022, по справі № 553/2319/24

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної митної служби України

третя особа Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Полтави з позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з позовом;

- прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Полтавської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0236/11000/21 від 13.08.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 590 443,20 грн та закрити провадження у справі про порушення митних правил;

- стягнути з Полтавської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2024 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2024 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 23.04.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання консультації щодо продажу належного йому нерухомого майна, в тому числі земельної ділянки за кадастровим номером. Нотаріусом повідомлено про накладення арешту на нерухоме майно боржника, в тому числі земельної ділянки за кадастровим номером 5321084901:01:001:0545 в межах виконавчого провадження №66754748. Також зазначає, що, державним виконавцем не вчинялись виконавчі дії щодо стягнення штрафу у сумі 590 443,20 грн. за рахунок належного майна позивача тривалий час, а лише 05.04.2024 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, та 11.04.2024 накладено арешт нерухомого майна, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 5321084901:01:001:0545. Позивач у паперовому вигляді спірну постанову не отримував та не отримав. Вважає, що при розгляді справи про порушення митних правил були допущені порушення процесуальних норм при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил. Позивач не отримав складений на нього протокол про вчинене начеб то ним адміністративне правопорушення, та не повідомили про розгляд справи, що в свою чергу порушило права позивача на справедливий розгляд справи та реалізації прав у відповідності до ст. 286 КУпАП, а саме бути належним чином повідомленим та скористатися наданим йому правом бути присутнім під час розгляду справи про порушення митних правил. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, що є порушенням його прав на захист. Відлік строку на оскарження постанови розпочався з 14.08.2021. Водночас, позивач зазначає, що дізнався про порушення його прав лише 23.04.2024, строк оскарження пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у адміністративному позові підстави пропуску строку, які були перевірені судом під час ухвалення рішення у справі № 553/1655/24, суд визнає неповажними, оскільки представником позивача адвокатом Івановою О.І., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , не доведено, що вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову. Наведені факти не свідчать про поважність пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Також, судом врахована обставина, що з моменту отримання представником позивача через Електронний суд ухвали суду від 03.06.2024 у справі № 553/1655/24 до звернення із аналогічним позовом 12.07.2024, причини пропуску даного строку взагалі не обґрунтовуються, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За змістом частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід зазначити, що пропуск строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегією суддів встановлено, що предметом даного позову є оскарження постанови Полтавської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0236/11000/21 від 13.08.2021.

У справі, що розглядається, позивач у позовній заяві поданій 12.07.2024 разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначив, що у паперовому вигляді спірну постанову не отримував та не отримав. При розгляді справи про порушення митних правил були допущені порушення процесуальних норм при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил. Позивач не отримав складений на нього протокол про вчинене начеб то ним адміністративне правопорушення, та не повідомили про розгляд справи, що в свою чергу порушило права позивача на справедливий розгляд справи та реалізації прав у відповідності до ст. 286 КУпАП, а саме бути належним чином повідомленим та скористатися наданим йому правом бути присутнім під час розгляду справи про порушення митних правил. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, що є порушенням його прав на захист. Відлік строку на оскарження постанови розпочався з 14.08.2021. Водночас, позивач зазначає, що дізнався про порушення його прав лише 23.04.2024.

Враховуючи, що для звернення до суду у справах про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено десять днів з дня вручення такого рішення (постанови), для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом необхідно з`ясувати дату отримання позивачем оскаржуваної постанови від 13.08.2021.

Судом першої інстанції приймаючи ухвалу від 17.07.2024 про повернення позову встановлено, що 24.04.2024 представник позивача звернулась до Полтавської митниці із адвокатським запитом за вих. № 2404/з4, про надання завіреної копії постанови № 0236/11000/21 від 13.08.2021, доказів на підтвердження направлення та отримання вказаної постанови ОСОБА_1 та інформації щодо підстав складення на ім`я ОСОБА_1 вказаної постанови. Вищезазначену інформацію та документи адвокат Іванова О.І. просила надіслати їй особисто у письмовому вигляді на адресу: АДРЕСА_1 , та копію на електронну адресу адвоката - ІНФОРМАЦІЯ_1.

На вказаний адвокатський запит Полтавською митницею Державної митної служби України із супровідним листом від 30.04.2024 вих. № 7.23-1/20-02/8.19/1854 були спрямовані на поштову та електронну адреси адвоката витребувані інформація та документи.

Разом із позовною заявою представник позивача долучила як додаток до позову скріншот зі сторінки з Електронного суду, з якого вбачається, що 26.05.2024 до електронного кабінету Олени Іванової , як представника, надійшла ухвала суду у справі № 553/1655/24.

21.05.2024 адвокат Іванова О.І., в інтересах ОСОБА_1 , зверталася до Ленінського районного суду м. Полтави суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0236/11000/21 від 13.08.2021 (справа № 553/1655/24).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.06.2024 у справі № 553/1655/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про порушення митних правил повернуто позивачеві. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представником позивача було зазначено те, що позивач дізнався про порушення його прав лише 23.04.2024, отже строк звернення до суду спливав 03.05.2024. Поважність причин пропуску строку звернення до суду обґрунтована представником позивача тим, що позивач з 23.04.2024 по 08.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні та лише 17.05.2024 з усіма необхідними документами звернувся до адвоката за професійною правовою допомогою.

Ухвала суду не оскаржувалася.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 достовірно знав про порушення свого права 21.05.2024 та реалізував своє право на звернення до суду під час дії воєнного стану в Україні шляхом подання позовної заяви.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у адміністративному позові підстави пропуску строку, які були перевірені судом під час ухвалення рішення у справі № 553/1655/24, суд визнає неповажними, оскільки представником позивача адвокатом Івановою О.І., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , не доведено, що вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову. Наведені факти не свідчать про поважність пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Також, судом врахована обставина, що з моменту отримання представником позивача через Електронний суд ухвали суду від 03.06.2024 у справі № 553/1655/24 до звернення із аналогічним позовом 12.07.2024, причини пропуску даного строку взагалі не обґрунтовуються.

Однак, при цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою та не перевірено доводи позивача, які наведені у клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з позовною заявою щодо не отримання у паперовому вигляді спірної постанови. При розгляді справи про порушення митних правил були допущені порушення процесуальних норм при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил. Позивач не отримував складений на нього протокол про вчинене начеб то ним адміністративне правопорушення, та не повідомлено про розгляд справи, що в свою чергу порушило права позивача на справедливий розгляд справи та реалізації прав у відповідності до ст. 286 КУпАП, а саме бути належним чином повідомленим та скористатися наданим йому правом бути присутнім під час розгляду справи про порушення митних правил. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, що є порушенням його прав на захист. Позивач дізнався про порушення своїх прав лише 23.04.2024, строк оскарження пропущений позивачем з поважних причин. Термін оскарження незаконної постанови припадав на 03.05.2024.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні починаючи з 23.04.2024 по 08.05.2024 включно. Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1242 т/в 1 від 08.05.2024 повний діагноз: негоспітальна лівобічна нижньодольова пневмонія ДН ІІ на тлі перенесеного ГРВІ, бронхіальна астма персистуюча середнього ступеню тяжкості вперше виявлена ЛН II ступеню по змішаному типу, вазомоторний риніт, викривлення перетинки з порушенням носового дихання. Також стаціонарного лікування позивач продовжував медикаментозне лікування вдома, оскільки відповідно до рекомендації лікаря необхідно уникати переохолоджень, протягів, а також перебування у громадських місцях могло йому завдати шкоди шляхом отримання іншого інфекційного захворювання, позивач постійно кашляв у зв`язку з хворобою бронхіальної астми. Також вказано, що позивач постійно має незадовільний стан у зв`язку із хворобою.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції повертаючи його позов не врахував, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, так як оскаржувана постанова, в порушення вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП, йому не направлялася, позивач не приймав участі при розгляді матеріалів справи про порушення митних правил №0236/11000/21.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак, судом першої інстанції не встановлено вірної дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, за захистом яких звернувся до суду з даним позовом, у зв`язку з чим необґрунтовано застосовано до позовної заяви ОСОБА_1 наслідки пропущення строку звернення до суду, передбачені статтею 123 КАС України та, відповідно, повернуто позов.

За викладених обставин, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

Приписами частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, у справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду передчасним, а ухвалу Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2024 про повернення позову такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 17.07.2024 по справі №553/2319/24 скасувати.

Справу №553/2319/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич