Постанова

від 25.09.2024 по справі 520/3742/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р. Справа № 520/3742/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Білова О.В.) від 18.04.2024 по справі № 520/3742/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро"

до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Слобожанське-Агро", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22.01.2024 №00034920714 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ за липень 2023 року податковій декларації від 21.08.2023 № 9211791035 на суму 409978.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 26.09.2023 по 09.10.2023 на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 20.09.2023 № 4080-п (з урахуванням продовження терміну перевірки згідно наказу від 29.09.2023 № 4187-п) фахівцями ГУ ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Слобожанське-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 року в сумі 15994511.00 грн. з у рахуванням періодів формування від`ємного значення січень 2022 - липень 2023. Вказав, що 15.11.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00361930714, яким Товариству зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2023 року по податковій декларації від 21.08.2023 № 9211791035 на суму 2338237.00 грн. (отримано платником податків поштою 17.11.2023). Зазначив, що 23.11.2023 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення від 15.11.2023 № 00361930714 та 17.01.2024 ДПС України прийнято Рішення про результати розгляду скарги за № 1277/6/99-00-06-01-04-06, яким податкове повідомлення-рішення від 15.11.2023 № 00361930714 скасовано в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 1928259.00 грн, в іншій частині - залишено без змін, а скарга Товариства задоволена частково. За результатами процедури адміністративного оскарження Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 00034920714 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ за липень 2023 року на суму 409978,00 грн (отримано платником податків поштою 26.01.2024). ТОВ Слобожанське-Агро не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2024 № 00034920714 та просить його скасувати, вважаючи наявними підстави декларування спірної суми від`ємного значення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі № 520/3742/24 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22.01.2024 №00034920714 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ за липень 2023 року податковій декларації від 21.08.2023 №9211791035 на суму 409978.00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" (вул. Шкільна, буд. 16, смт. Слобожанське, Харківська обл., Красноградський р-н, 64020, код ЄДРПОУ 41662195) з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Г.Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 6149,67 грн (шість тисяч сто сорок дев`ять гривень 67 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів не вказано супровідні документи на вантаж, не заповнено розділ «Вантажно розвантажувальні операції», тобто не зазначено масу, час прибуття/вибуття/простою. Також в ТТН зазначено «Пункт розвантаження» - Харківська обл., Кегичівський район, смт Слобожанське, що не є об`єктом оподаткування ТОВ «Слобожанське-Агро». Відповідно до Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність на праві користування, оренди або найму у ТОВ «Слобожанське-Агро» складські приміщення в смт Слобожанське розташовані за наступними адресами: смт Слобожанське, вул. Шкільна, буд. 15; смт Слобожанське, вул. Некрасова, буд. 2/1; смт Слобожанське, вул. Спортивна, буд. 20, що унеможливлює підтвердження фактичного придбання вищезазначених нафтопродуктів. Посилається на те, що згідно інформації, наявної в податковому органі, по ТОВ «Оіл-Трейд 2018», код ЄДРПОУ 41451174, прийнято Рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами) «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», п. 7 критеріїв ризиковості платника податку «Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16. статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України». Зазначає, що взаємовідносини ТОВ «Слобожанське-Агро» з ТОВ «Оіл-Трейд 2018» відбувалися в січні 2022 року, в той же час ТОВ «Оіл-Трейд 2018» за результатами 2022 року не подано до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, Звіт про фінансові результати (Форма 2) та Баланс, що не дає можливості отримати повну, правдиву та неупереджену інформацію про результати діяльності товариства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі № 520/3742/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Слобожанське-Агро (код ЄДРПОУ 41662195, місце реєстрації: 64020, Харківська обл., Красноградський район, смт. Слобожанське, вул. Шкільна, буд. 16) зареєстроване як юридична особа 12.10.2017, номер запису: 14611020000000386, як платник податків на час проведення перевірки перебувало на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

У період з 26.09.2023 по 09.10.2023 на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 20.09.2023 № 4080-п (з урахуванням продовження терміну перевірки згідно наказу від 29.09.2023 № 4187-п) фахівцями ГУ ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Слобожанське-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 року в сумі 15994511.00 грн з у рахуванням періодів формування від`ємного значення січень 2022 - липень 2023.

Результати перевірки оформлені Актом від 16.10.2023 № 31007/20-40-07-14-04 41662195 (далі -Акт №31007), у висновках якого зафіксоване наступне: порушення п. 14.1.181. 14.1 185 п. 14.1 cт. 14. п 198.1, п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 cт. 198. п. 200.1 cт. 200 Податкового кодексу України, ТОВ Слобожанське-Агро неправомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року суму ПДВ у розмірі 2338237 грн, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту та суму від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2023 року.

26.10.2023 ТОВ Слобожанське-Агро направило на адресу ГУ ДПС у Харківській області заперечення до Акту перевірки в порядку ст. 86 ПК України з відповідними поясненнями по суті встановлених порушень.

За результатами розгляду заперечень платника податків Головне управління ДПС у Харківській області листом від 09.11.2023 за № 3232ж12/20-40-07-14 від 09.11.2023 повідомило, що донараховані суми податкових зобов`язань за актом перевірки від 16.10.2023 № 31007/20-40-07-14-04 41662195 залишені без змін, а доводи та аргументи ТОВ Слобожанське-Агро не взяті до у ваги.

15.11.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00361930714, яким Товариству зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2023 року по податковій декларації від 21.08.2023 № 9211791035 на суму 2338237.00 грн.

23.11.2023 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення від 15.11.2023 № 00361930714.

17.01.2024 ДПС України прийнято Рішення про результати розгляду скарги за № 1277/6/99-00-06-01-04-06, яким податкове повідомлення-рішення від 15.11.2023 № 00361930714 скасовано в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 1928259.00 грн, в іншій частині - залишено без змін, а скарга Товариства - задоволена частково.

За результатами процедури адміністративного оскарження Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 № 00034920714 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ за липень 2023 року на суму 409978,00 грн, яке отримано платником податків поштою 26.01.2024.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, водночас позивачем в повній мірі підтверджено реальність проведених господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, підставою для проведення документальної позапланової перевірки, згідно з вказаною нормою права, є не лише подання платником декларації, в якій заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, а і подання платником податку декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У спірному випадку позивачем подано декларацію за травень 2023 року, в якій не лише заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, а і визначено від`ємне значення з ПДВ у розмірі, яке становить більше 100 тис. гривень, а отже контролюючий орган мав право провести позапланову документальну перевірку, в тому числі і щодо законності визначення від`ємного значення з податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Положеннями підпункту 14.1.156-14.1.1561 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На виконання приписів п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України покладено обов`язок на платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Нормами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що під господарською діяльністю слід розуміти діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово наголошував, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі № 400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023 визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні недоліки первинної документації, ні наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018 (Постачальник) та ТОВ Слобожанське-Агро (Покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів № 34 від 07.11.2018, за умовами якого Постачальник зобов`язується, при наявності ресурсів, передати у власність Покупця нафтопродукти (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується на умовах даного Договору Товар прийняти і своєчасно оплатити його. Відповідно до п. 3.1, 3.4 Договору відпуск нафтопродуктів проводиться за 100% попередньою оплатою за цінами, діючими на момент виставлення відповідного рахунку. Вид розрахунків - безготівковий. Згідно з п. 4.1- 4.3 Договору товар повинен бути поставлений Покупцеві протягом 3-5 робочих днів після оплати Покупцем отриманого рахунку Постачальника. Відпуск товару здійснюється на умовах ЕXW. Відвантаження товару здійснюється в автотранспорт Постачальника або Покупця самостійно або із залученням стороннього перевізника за домовленістю Сторін.

Відповідно до Додаткової угоди від 30 грудня 2021 року, термін дії договору від 07.11.2018 за №34 продовжено до 31 грудня 2022 року.

Також судом встановлено, що для забезпечення технологічного процесу, а саме посівної кампанії 2022 року, на підставі вказаного договору постачання нафтопродуктів № 34 від 07.11.2018 ТОВ Слобожанське-Агро (Покупець) придбало у ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018 (Постачальник) нафтопродукти за наступними первинними документами: видаткова накладна № 37 від 30.01.2022 на поставку бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 в кількості 17.227 тон за ціною 33831.47 грн (без ПДВ) на загальну суму 699377.67 грн, в т.ч. ПДВ 116562.95 грн; видаткова накладна № 40 від 30.01.2022 на поставку палива дизельного Energy-ДП-3-Євро5-В0 в кількості 24.48 тон за ціною 30080.76 грн (без ПДВ) на загальну суму 882858.276 грн, в т.ч. ПДВ 147143.046 грн; видаткова накладна № 41 від 30.01.2022 на поставку палива дизельного Energy-ДП-3-Євро5-В0 в кількості 24.319 тон за ціною 30073.62 грн (без ПДВ) на загальну суму 877632.432 грн, в т.ч. ПДВ 146272.072 грн.

На підтвердження факту транспортування товару за договором постачання нафтопродуктів № 34 від 07.11.2018 ТОВ Слобожанське-Агро до перевірки та до суду надано такі документи: ТТН № 37 від 30.01.2022 на перевезення бензину автомобільного А-92-Євро5-Е0 в кількості 17,227 тон автомобілем VOLVO НОМЕР_1 (спеціалізований вантажний сідловин тягач) з причепом INDOX С-438 НОМЕР_2 (спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна-Е), водій - ОСОБА_1 , посвідчення водія № НОМЕР_3 ; ТТН № 40 від 30.01.2022 на перевезення палива дизельного Energy-ДП-3-Євро5-В0 в кількості 24.458 тон автомобілем VOLVO АЕ7І86НС (спеціалізований вантажний сідловий тягач) з причепом INDOX С-438 НОМЕР_4 (спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна-Е), водій - ОСОБА_2 , посвідчення водія № НОМЕР_5 ; ТТН № 41 від 30.01.2022 на перевезення палива дизельного Еnergy ДП-3-Євро5-ВО в кількості 24.319 тон автомобілем VOLVO АЕ17511ІС (спеціалізований вантажний сідловий тягач) з причепом INDOX С-438 АЕ5І70ХО (спеціалізований напівпричіп н пр-цистерна-Е), водій - ОСОБА_3 , посвідчення водія № НОМЕР_6 .

У вказаних товарно-транспортних накладних зазначені наступні дані: Вантажовідправник: ТОВ Нафтасіті, код 40560703; Автопідприємство: ТОВ ТД Кременчукнафтопродуктсервіс, код 36093194; Замовник: ТОВ Оіл-Трейд 2018, код 41451174; Вантажоодержувач: ТОВ Слобожанське-Агро, код 41662195; Пункт навантаження: м. Кременчук, проїзд Галузевий. 80; Пункт розвантаження: Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Слобожанське.

Станом на 01.01.2022 по бухгалтерському обліку ТОВ Слобожанське-Агро рахувалося сальдо (Дт) в сумі 21082,77 грн. В перевіреному періоді ТОВ Слобожанське-Агро на розрахунковий рахунок ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018 перераховано грошові кошти в сумі 2477531,31 грн згідно банківських виписок від 28.01.2022.

ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018 07.09.2022 повернуто на рахунок ТОВ Слобожанське- Агро грошові кошти в сумі 38745,70 грн.

Станом на 31.07.2023 рахується заборгованість в сумі 0,01 грн (Кт) на користь ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018.

На виконання п. 187.1 ст.187 ПК України ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018 виписало ТОВ Слобожанське-Агро податкову накладну № 12801 від 28.01.2022 на загальну суму 2477531.31 грн, в т.ч. ПДВ 412921.89 грн, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.02.2022 (№9024277384).

Сума податку на додану вартість була включена платником до складу податкового кредиту січня 2022 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

У податковій декларації з ПДВ за вересень 2022 р. (№ 9214472503 від 19.10.2022) платник здійснив коригування податкової накладної від 28.01.2022 № 12801 шляхом зменшення ПДВ на суму 2943.82 грн у зв`язку з поверненням 07.09.2022 грошових коштів на рахунок ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018.

Таким чином, сума ПДВ, включена до податкового кредиту ТОВ Слобожанське-Агро по взаємовідносинам з ТОВ ОІЛ-ТРЕЙД 2018, склала 409978.06 грн.

Необхідність придбання ПММ та подальше їх використання у власній господарській діяльності обумовлено тим, що одним із видів діяльності позивача згідно КВЕД-2010 є 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Метою діяльності підприємства є забезпечення потреби народного господарства і населення сільськогосподарською продукцією та отримання на цій основі прибутку; предмет діяльності - виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції. Середньорічна чисельність працівників Товариства згідно Штатного розпису складає 120 осіб, у т.ч.: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва - 32 особи, водії автотранспортних засобів (вантажних) - 16 осіб, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування - 5 осіб, майстер з ремонту 1 особа.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2022 в користуванні ТОВ Слобожанське-Агро знаходилось 5407.69 га землі (Податкова декларація платника єдиного податку (№9047171723 від 19.04.2022), з них посіяно: пшениці озимої 2258 га: - кукурудзи на зерно 1003.5 га; - соняшнику 1948.2 га; - сої 103.4 га.

На балансі Товариства обліковувалось: автомобілів 34, тракторів - 21, комбайнів - 5 одиниць.

При цьому, підприємством позивача подано до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. 20-0ПП) № 9139409232 від 18.06.2020, № 9261 157616 від 10.09.2021, дані яких підтверджують використання у господарській діяльності будівель та споруд, автомобільного транспорту загального та сільськогосподарського призначення.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів не вказано супровідні документи на вантаж, не заповнено розділ «Вантажно розвантажувальні операції», тобто не зазначено масу, час прибуття/вибуття/простою, а також в ТТН зазначено «Пункт розвантаження» - Харківська обл., Кегичівський район, смт Слобожанське, що не є об`єктом оподаткування ТОВ «Слобожанське-Агро», що унеможливлює підтвердження фактичного придбання вищезазначених нафтопродуктів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363), товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Колегія суддів зазначає, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

Відповідно до положень п. 7.5.6 Інструкції № 281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно з п. 7.5.7 Інструкції № 281/171/578/155 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції № 281/171/578/155 відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності всіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Дослідивши зміст долучених до матеріалів справи копій ТТН (а.с. 81-83, т. 1), колегія суддів зазначає, що ТТН містять всі необхідні реквізити, які передбачені вимогами пункту 7.5.8 Інструкції № 281/171/578/155, окрім дати та часу виїзду автоцистерни з підприємства, але оскільки згідно з п. 7.5.8 Інструкції № 281/171/578/155, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН, зазначений недолік, сам по собі, не може безумовно свідчити про безтоварність господарської щодо постачання ПММ на адресу підприємства позивача.

Також суд зазначає, що позивачем надано виписку з журналу ваговика за 31.01.2022 р., згідно якої нафтопродукти були отримані (відвантажені) на нафтобазу підприємства позивача 31.01.2022 р. (а.с. 84).

Щодо посилання податкового органу на те, що в ТТН зазначено «Пункт розвантаження» - Харківська обл., Кегичівський район, смт Слобожанське, що не є об`єктом оподаткування ТОВ «Слобожанське-Агро», колегія суддів зазначає, що відповідно до ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 20150414202000388 від 28.02.2020 р. (строк дії до 03.03.2025 р.) у ТОВ «Слобожанське-Агро» (місцезнаходження: 64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське, вул. Шкільна, 16) адресою місця зберігання визначено: 64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське, вул. Спортивна, 20 (загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 150000 л.) (а.с. 85).

Зазначений склад за адресою: 64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Слобожанське, вул. Спортивна, 20, відображений Повідомленнях про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. 20-0ПП) № 9139409232 від 18.06.2020, № 9261 157616 від 10.09.2021, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині суд відхиляє.

Що стосується посилання податкового органу на те, що згідно інформації, наявної в податковому органі, по ТОВ «Оіл-Трейд 2018», код ЄДРПОУ 41451174, прийнято Рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами) «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», п. 7 критеріїв ризиковості платника податку «Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16. Статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПКУ, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ», колегія суддів зазначає, що рішення № 921 про відповідність ТОВ «Оіл-Трейд 2018» Критеріям ризиковості прийняте 14.03.2023 р. (а.с. 67-68, т. 2), в той час, як господарські операції з постачання ПММ мали місце у січні 2022 р., а тому доводи апелянта в цій частині також є безпідставними.

Щодо посилання податкового органу на те, що с ТОВ «Оіл-Трейд 2018» за результатами 2022 року не подано до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, Звіт про фінансові результати (Форма 2) та Баланс, що не дає можливості отримати повну, правдиву та неупереджену інформацію про результати діяльності товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.06.2023 у справі № 640/11558/20, від 18.06.2020 у справі № 810/1394/17 не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Виходячи із правових позицій Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 540/943/20 суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У зв`язку з цим, доводи податкового органу щодо можливого допущення порушень з боку контрагента підприємства позивача в частині звітування жодним чином не впливають не правильність формування позивачем податкового кредиту в межах спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі № 520/3742/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов