Постанова від 25.09.2024 по справі 480/1356/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р. Справа № 480/1356/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/1356/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т»

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т», в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 201820-14/1950-2023 від 21.08.2023 в частині:

встановлення порушень вимог статті 14, 526 Цивільного кодексу України, у зв`язку з оплатою послуг, що не належать до робіт та послуг, які передбачені умовами договору на виконання робіт «під ключ» № 27-07/22 від 27.07.2022, зокрема, протоколом узгодження комерційної договірної ціни, що є додатком № 4 до договору, та проектно-кошторисною документацією, що призвело до втрат (матеріальної шкоди, збитків) ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» на загальну суму 2 383 300, 00 грн. (пункт 1);

встановлення перевищення затвердженої договором вартості обладнання на суму вартості транспортно-експедиційних послуг, що були оплачені відповідно до звітів про використання авансових платежів №№ 1-7 в розмірі 15 964 707, 60 грн. (пункт 2);

зобов`язання ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» розглянути результати ревізії та розглянути питання щодо притягнення у встановленому законодавством порядку до відповідальності винних у допущених порушеннях працівників, а також забезпечити відшкодування шкоди шляхом стягнення з ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» відповідно до норм статей 193, 199 Господарського кодексу України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок оплати за послуги, не передбачені умовами договору на виконання робіт «під ключ» № 27-07/22 від 27.07.2022, на загальну суму 2 383 300, 00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 06.06.2023 по 04.08.2023, на підставі направлень №№ 140, 141 від 05.06.2023, № 165 від 07.07.2023, № 176 від 11.07.2023, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» за період з 19.07.2022 по 30.04.2023.

За результатами ревізії, 11.08.2023 складено акт № 201820-19/01, згідно з яким відповідач, окрім іншого, дійшов висновку про порушення ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» статей 14, 526 Цивільного кодексу України у зв`язку із здійсненням компенсації ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» оплати послуг з питань організації електропостачання в сумі 1 900 000,00 гривень та юридичних послуг в сумі 483 300,00 гривень, оплата яких договором № 27-07/22 від 27.07.2022 не передбачена та, як наслідок про спричинення матеріальної шкоди (збитків) на цю суму.

Одночасно, у акті зазначено про вчинення вказаного порушення директором ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» Олійником А.А., яким були підписані платіжні доручення №1 від 01.08.2022, № 8 від 01.09.2022, № 15 від 16.09.2022, № 16 від 28.09.2022, № 25 від 06.10.2022, № 28 від 21.10.2022, № 60 від 16.12.2022, № 127 від 17.01.2023.

Також, згідно з актом ревізії, Держаудитслужба дійшла висновку про недотримання умов договору № 27-07/22 від 27.07.2022 у зв`язку з поставкою обладнання за вартістю, яка перевищує вартість, затверджену протоколом узгодження комерційної договірної ціни що є додатком № 4 до договору, на суму транспортно-експедиційних послуг в розмірі 15 964 707, 60 грн.

З метою усунення встановлених порушень, 21.08.2023 ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» направлено лист № 201820-14/1950-2023, у якому Держаудитслужба зазначала про порушення статей 14, 526 Цивільного кодексу України внаслідок оплати послуг, не передбачених договором № 27-07/22 від 27.07.2022 в сумі 2 383 300, 00 гривень та недотримання умов договору у зв`язку з поставкою обладнання за ціною, вищою за ціну визначену договором, на суму транспортно-експедиційних послуг, яка складає 15 964 707, 60 гривень.

Крім того, у вказаному листі відповідач вимагав від позивача розглянути результати ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях у порядку, встановленому законодавством, а також забезпечити відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення з ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» відповідно до статей 193, 199 Господарського кодексу України вартості оплачених послуг, що не передбачені договором № 27-07/22 від 27.07.2022, в сумі 2 383 300, 00 грн.

Вважаючи вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства №201820-14/1950-2023 від 21.08.2023 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність оскаржуваного листа-вимоги критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ (в подальшому Закон №2939-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частиною першою статті 2 вказаного Закону встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 5 Закону № 2939-ХІІ, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі Положення № 43), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

На виконання пункту 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, врегульована Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 (далі Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону № 2939-XII та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених згаданим Законом.

За правилами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 6 Положення № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Верховний Суд у справі № 826/3350/17 (постанова від 08 травня 2018 року) також дійшов висновків, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

До того ж, у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 826/3350/17, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 06 серпня 2020 року по справі № 826/6254/17, а також у постановах від 11 вересня, 11 жовтня та 20 листопада 2018 року по справам № 825/1481/16, № 813/4101/17 та №815/4223/16.

Отже, колегія суддів зауважує, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов`язки для свого адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для направлення оскаржуваного листа-вимоги, окрім іншого, слугували виявлені під час ревізії порушення, які полягають у оплаті послуг не передбачених договором № 27-07/22 від 27.07.2022, у сумі 2 383 300, 00 гривень, а також, у недотриманні умов вказаного договору внаслідок поставки обладнання вартість якого перевищує передбачену договором вартість на суму транспортно-експедиційних послуг в розмірі 15 964 707, 60 грн.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено та було з`ясовано під час ревізії, 27.07.2022 між ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» та ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» укладено договір на виконання робіт «під ключ» № 27-07/22, згідно з яким останнє зобов`язувалось на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати комплекс робіт та надати супутні таким роботам послуги по створенню та введенню в експлуатацію об`єкту генерації теплової енергії (котельної) загальною потужністю 40 МВт (20 МВт х 2), відповідно до вимог Технічного завдання.

Так, пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що виконання робіт та супутніх послуг за цим договором починається з дати підписання договору, але не раніше перерахування авансового платежу згідно з графіком фінансування робіт, надання супутніх послуг та поставки обладнання, який є додатком 3 до договору.

Пунктом 7.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою) визначено, що ціна договору (загальна вартість робіт, поставки обладнання та супутніх послуг) становить 710 203 276, 22 грн., в тому числі ПДВ 118 367 212, 70 грн., визначається комерційною договірною ціною, яка затверджується сторонами протоколом узгодження комерційної договірної ціни, що є додатком 4 до договору.

Ціна договору включає в себе все необхідне для належного виконання робіт та надання супутніх послуг, визначених договором, в тому числі вартість обладнання, всі податки, збори та обов`язкові платежі, що сплачуються, утримуються ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» у зв`язку із виконання договору, та може бути змінена лише у бік зменшення. (пункт 7.3 договору).

На виконання пункту 7.5 договору, ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» зобов`язувалось здійснювати оплату в порядку, передбаченому Графіком фінансування робіт, надання супутніх послуг та поставки обладнання, який є додатком 3 до договору.

Відповідно до протоколу узгодження комерційної договірної ціни у редакції додаткової угоди № 2 від 16.01.2023, який є додатком 4 до договору № 27-07/22 від 27.07.2022, загальна ціна договору складає 710 203 276, 22 грн., з яких вартість супутніх послуг складає 450 000, 00 грн., вартість поставки обладнання складає 559 538 395, 22 грн., вартість проектних та вишукувальних робіт складає 2 530 733, 00 грн., вартість будівельно-монтажних робіт (включаючи всі необхідні матеріали та устаткування) та пуско-налагоджувальних робіт складає 147 684 148, 00 грн.

На виконання графіку фінансування робіт, надання супутніх послуг та поставки обладнання у редакції додаткової угоди № 2 від 16.01.2023, який є додатком 3 до договору № 27-07/22 від 27.07.2022, ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» зобов`язувалось здійснити авансовий платіж у серпні 2022 року в сумі 472 782 275, 00 грн. протягом 3 банківських днів з дати підписання договору, за умови отримання відповідного рахунку на оплату.

У вересні 2022 року третя особа зобов`язувалась здійснити авансовий платіж в сумі 152 006 283, 00 грн. протягом 3 банківських днів з дати отримання від ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» звіту про використання авансового платежу, за умови використання попереднього авансового платежу не менше ніж на 80% та отримання рахунку на оплату.

У жовтні 2022 року встановлено обов`язок сплати авансового платежу в сумі 61 688 281, 00 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання звіту про використання авансового платежу, за умови використання попереднього авансового платежу не менше ніж на 80% та отримання рахунку на оплату.

У грудні 2022 року ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» зобов`язувалось сплатити авансовий платіж у розмірі 4 325 320, 22 грн. протягом 3 банківських днів з дати отримання звіту про використання авансового платежу, за умови використання попереднього авансового платежу не менше ніж на 80 % та отримання рахунку на оплату.

У січні 2023 року встановлено обов`язок сплати авансового платежу в сумі 14 401 117, 00 грн. протягом 3 банківських днів з дати отримання звіту про використання авансового платежу, за умови використання попереднього авансового платежу не менше ніж на 80% та отримання рахунку на оплату.

Остаточну оплату у сумі 5 000 000, 00 грн. третя особа зобов`язувалась сплатити протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку на оплату, виставленого на підставі підписаного акту приймання-передачі об`єкту будівництва на умовах, передбачених договором.

Отже, на виконання умов договору, ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» зобов`язувалось оплатити супутні послуги на суму 450 000, 00 грн., обладнання на суму 559 538 395, 22 грн., проектні та вишукувальні роботи на суму 2 530 733, 00 грн. та пуско-налагоджувальні роботи на суму 147 684 148, 00 грн. шляхом перерахування першого авансового платежу протягом 3 банківських днів після підписання договору, інших авансових платежів протягом 3 банківських днів з дати отримання звіту про використання попереднього авансового платежу не менше ніж на 80% та остаточного розрахунку після підписання акту приймання-передачі об`єкта будівництва.

Судова колегія звертає увагу, що усі авансові платежі, окрім першого, третя особа зобов`язана була здійснювати виключно після отримання від ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» звітів про використання попереднього платежу не менше ніж на 80% на оплату супутніх послуг, обладнання, проектно-вишукувальних та пусконалагоджувальних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючи умови договору № 27-07/22 від 27.07.2022, згідно з платіжним дорученням № 1 від 01.08.2022 ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» здійснило авансовий платіж на користь ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» в сумі 472 782 275, 00 грн.

У вересні 2022 року третьою особою згідно з платіжними дорученнями № 8 від 01.09.2022, № 15 від 16.09.2022 та № 16 від 28.09.2022 позивачем на користь ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» був здійснений авансовий платіж в загальній сумі 152 006 283, 00 грн. У жовтні 2022 року, згідно з платіжними дорученнями № 25 від 06.10.2022 та № 28 від 21.10.2022 здійснено авансовий платіж в загальній сумі 61 688 281, 00 грн.

У грудні 2022 року, згідно з платіжним дорученням № 60 від 16.12.2022 здійснено авансовий платіж в сумі 4 325 320, 22 грн. та у січні 2023 року, згідно з платіжним дорученням № 127 від 17.01.2023 в сумі 14 401 117, 00 грн.

В той же час, зі змісту звітів про використання авансових платежів, судом встановлено, що отримані від ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» авансові платежі були використані ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС», окрім іншого, на оплату консультаційних послуг з питань організації електропостачання в сумі 1 900 000, 00 грн. та юридичних послуг в сумі 483 000, 00 грн., які не відносяться до супутніх послуг, проектно-вишукувальних та пусконалагоджувальних робіт, надання (виконання) яких передбачено договором № 27-07/22 від 27.07.2022.

Суд першої інстанції вірно вказав, що фактично ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , здійснило оплату послуг в загальній сумі 2 383 300, 00 грн., які не належать до послуг, надання і оплата яких передбачена договором № 27-07/22 від 27.07.2022, протоколом узгодження комерційної договірної ціни (додаток 4 до договору) та проектно-кошторисною документацією.

При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що договір № 27-07/22 від 27.07.2022 не передбачає перевірок використання авансових платежів, а також на те, що отримання звітів про використання авансових платежів не свідчить про прийняття ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» зазначених у звітах матеріалів, робіт та послуг, оскільки за змістом договору третя особа зобов`язувалась здійснювати другий та наступні авансові платежі виключно після використання ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» попереднього авансового платежу на виконання тих робіт та надання тих послуг, які передбачені договором, а саме: надання супутніх послуг на суму 450 000, 00 грн., придбання обладнання на суму 559 538 395, 22 грн., виконання проектних та вишукувальних роботи на суму 2 530 733, 00 грн., а також виконання пуско-налагоджувальних робіт на суму 147 684 148, 00 грн.

З приводу встановлених ревізією порушень в частині поставки обладнання вартість якого перевищує встановлену договором № 27-07/22 від 27.07.2022 вартість, слід зазначити, що згідно з протоколом узгодження комерційної договірної ціни, який є додатком 4 до договору, вартість поставки обладнання відповідно до переліку визначеного технічним завданням (додаток 1), встановлена в сумі 559 538 395, 22 грн.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 технічного завдання, яке є додатком 1 до договору, порядок та обсяг виконуваних робіт включає, зокрема, придбання та виконання комплексу заходів з доставки, легалізації обладнання відповідно до діючих норм та правил чинного законодавства України.

Таким чином, вартість транспортно-експедиційних послуг по доставці обладнання ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» може входити до договірної ціни передбаченої договором № 27-07/22 від 27.07.2022 послуги по поставці обладнання, проте, загальна вартість цих транспортно-експедиційних послуг разом з вартістю самого обладнання та інших послуг, пов`язаних з його доставкою та монтажем, не повинна перевищувати 559 538 395, 22 грн.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пунктів 3.4.3 та 3.4.4 договору № 27-07/22 від 27.07.2022, ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» відповідно до актів приймання-передачі № 1 від 06.09.2022, № 2 від 01.11.2022, №№ 3, 4, 5 від 18.11.2022 здійснило поставку ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» обладнання, передбаченого договором. При цьому, за змістом вказаних актів приймання-передачі, вартість обладнання складає 557 913 855, 75 грн., вартість робіт з шеф-монтажу даного обладнання 1 624 539, 47 грн., а всього 559 538 395, 22 грн., як то передбачено додатком 4 до договору № 27-07/22 від 27.07.2022.

З огляду на зазначене, суд вважає, що віднесення ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» вартості транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з доставкою обладнання ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» в сумі 15 964 707, 60 грн. до передбачених договором послуг по поставці обладнання, вартість яких визначена в сумі 559 538 395, 22 грн., свідчить про перевищення встановленої договором № 27-07/22 від 27.07.2022 ціни поставки обладнання.

Отже, за наведених обставин, на переконання суду, висновки Держаудитслужби щодо порушення ТОВ «НАФТОГАЗ БІОЕНЕРГІЯ-Т» статей 14, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з оплатою послуг, що не належать до послуг, надання яких передбачено договором № 27-07/22 від 27.07.2022 та оплатою послуг по поставці обладнання, вартість яких перевищує встановлену договором вартість на суму вартості транспортно-експедиційних послуг, є обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного листа-вимоги критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 по справі №480/1356/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич