Постанова

від 24.09.2024 по справі 160/13239/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13239/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 в адміністративній справі №160/13239/24 (суддя Букіна Л.Є.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішіх справ України на Придніпровській залізниці про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

22 травня 2024 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд: перерахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці грошову компенсацію за невикористані 30 днів (за кожен рік) чергової відпустки за 2011 рік, 2012, 2013 без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та у відповідності до постанови Верховного суду України від 21.09.2017 по справі № б-2597цс16, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Розрахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці грошову компенсацію за невикористані дні 35 днів чергової відпустки за 2016 рік, без врахування утримання податків та інших обовязкових платежів та у відповідності до постанови Верховного суду України від 21.09.2017 но справі № 6-2597цс16, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів в суммі 4835,6 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надіслано на адресу суду уточнений адміністративний позов, а також заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій вказав, що про протиправні дії відповідача дізнався 23.04.2024 року із моменту отримання відповіді від відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі ч.1 ст.122 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач про не виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за 2011, 2012, 2013 та 2016 рік дізнався 23.04.2024 року, тобто із моменту отримання відповідної відповіді від відповідача.

20.05.2024 не порушуючи вимог ч.5 ст.122 КАС України в місячний термін позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки такими можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас суд зазначає, що попередньою редакцією Кодексу законів про працю України (до 19.07.2022), а саме частиною 2 статті 233, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, назву, частини першу та другу статті 233 викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, законодавець змінив підхід щодо обчислення строку звернення до суду в трудових спорах. Зокрема, починаючи з 20 липня 2022 року (наступного дня після набрання чинності вказаних змін), працівник може звернутися з заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що про не виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за 2011,2012, 2013 та 2016 рік позивач дізнався 23.04.2024 року, оскільки відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за 2011, 2012, 2013 та 2016 рік і отримання цієї відповіді не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду .

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 16.05.2018 у справі № 521/9634/17, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Більш того, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що правовий порядок в державі будується, зокрема, на принципі законності, який забезпечує юридичну визначеність в державі. Це означає, що кожна особа має підпорядковуватися закону та забезпечувати неухильне його виконання.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що право звернення до суду не є безумовним, а підпорядковується визначеним процесуальним законом строкам, коли особа може реалізувати таке право.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відтак, при вирішенні питання щодо поновлення пропуску строку звернення до суду, має враховуватися добросовісність поведінки особи, яка, як учасник суспільних правовідносин, має відповідально, без зловживання наданим законом правом, ставитися до його реалізації, адже звернення до суду з позовом після спливу визначених законом строків створює ризик розбалансування системи соціального захисту.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду про повернення від 10 червня 2024 року не спростовуються і підстав для її скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви від 10 червня 2024 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай