Постанова

від 24.09.2024 по справі 280/402/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/402/24Суддя І інстанції Багатинський Б.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакота» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бакота» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило:

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000089/2 від 02.08.2022, №UA205140/2022/000092/2 від 02.08.2022, №UA205140/2022/000094/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000095/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000097/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000099/2 від 09.08.2022, №UA205140/2022/000101/2 від 10.08.2022, №UA205140/2022/000102/2 від 11.08.2022, №UA205140/2022/000107/2 від 15.08.2022, №UA205140/2022/000108/2 від 15.08.2022, №UA205140/2022/000110/2 від 16.08.2022, №UA205140/2022/000111/2 від 16.08.2022, №UA205140/2022/000114/2 від 17.08.2022, №UA205140/2022/000115/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000116/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000117/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000118/2 від 19.08.2022, №UA205140/2022/000119/2 від 19.08.2022, прийняті Волинською митницею ДМС України.

Визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/019495 від 02.08.2022, №UA205140/2022/019502 від 02.08.2022, №UA205140/2022/019530 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019537 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019540 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019554 від 09.08.2022, №UA205140/2022/019564 від 10.08.2022, №UA205140/2022/019573 від 11.08.2022, №UA205140/2022/019628 від 15.08.2022, №UА205000/2022/019633 від 15.08.2022, №UA205140/2022/019646 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019647 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019659 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019666 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019668 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019669 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019687 від 19.08.2022, №UA205140/2022/019689 від 19.08.2022, прийняті Волинською митницею ДМС України.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при розмитнені товару відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв`язку із чим просить суд скасувати картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Волинська митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства. Сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, не спростовані позивачем. Також вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Волинської митниці підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Бакота» не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2022 між ПОГ «Центр реабілітації «Палітра», як Комітентом, та ТОВ «БАКОТА», як Комісіонером, укладено Договір комісії №РL-ВК-1, відповідно до п.1.1 якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду такі дії:

- придбання у нерезидентів України вживаного одягу, взуття, речей (далі - Товар), Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного Товару визначаються в додатках до цього Договору, які с його невід`ємною частиною (п. 1.1.1);

- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу Товару (далі - Контракти) з нерезидентами України (далі - Продавці). Істотні умови контрактів, а саме: асортимент, кількість, якість і максимальна ціпа купівлі Товару, умови (базиси) поставки, а також інші умови та вказівки Комітента обумовлюються Сторонами в додатках до цього Договору, які с його невід`ємною частиною (п. 1.1.2);

- збереження та транспортування Товару відповідно до базису поставки за Контрактом (п.1.1.3);

- укладає необхідні договори митного оформлення Товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі (п. 1.1.4).

Товар, що є предметом цього Договору, передається Комісіонером Комітенту за Актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними партіями товару та/або частинами партії товару згідно додатку, який складається па кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (п. 1.3 Договору).

Відповідальність за повноту і своєчасність розрахунків за отриманий Товар перед Продавцями умовами даного Договору покладено на Комісіонера (п. 2.1.15 Договору).

За послуги, надані за цим Договором, Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду за кожну поставлену партію товару в розмірі та порядку, що визначаються у додатках, а також компенсує Комісіонеру всі додаткові витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору (п.3.5).

Ціною цього Договору є вартість наданих Комісіонером послуг відповідно до Звітів Комісіонера та Актів при йому-передач і наданих послуг (п.3.4).

Додатками до Договору комісії передбачались найменування та кількість товару, який потрібно було імпортувати, кількість та вартість, а також умови та терміни поставки, місце передачі Товару Комітенту та інші умови.

На виконання вимог п.1.1.3 Договору комісії для здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні та територією України позивачем укладались відповідні договори перевезення та транспортного експедирування з наступними контрагентами.

14.01.2022 позивачем, як Замовником, укладено з ТОВ «МТС МАГІСТРАЛЬ», як Перевізником, Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/01/2022. Відповідно до умов п. 1.2 Договору на перевезення вантажів Перевізник зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, указаним у разовій заявці Замовника, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана по факсу, електронного поштою і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а Замовник - прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором. Тарифи на послуги з перевезення узгоджуються для кожного перевезення окремо в залежності від ситуації на ринку перевезень і вказуються в заявці (п.4.1). Оплата послуг Перевізника та відшкодування його витрат на оплату послуг виконавців, а також інші витрати Перевізника, понесені при наданні транспортно-експедиційного обслуговування, проводяться Замовником шляхом безготівкової оплати на рахунок Перевізника. Валютою розрахунків є гривня (п.4.2).

14.01.2022 позивачем, як Замовником, укладено з ТОВ «Альвіон Транс», як Перевізником, Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/01/2022. Відповідно до умов п.1.2 Договору па перевезення вантажів Перевізник зобов`язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, указаним у разовій заявці Замовника, що є невід`ємною частиною цього договору, яка може бути отримана по факсу, електронною поштою і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а Замовник - прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому цим договором. Тарифи на послуги з перевезення узгоджуються для кожного перевезення окремо в залежності від ситуації на ринку перевезень і вказуються в заявці (п.4.1). Оплата послуг Перевізника та відшкодування його витрат на оплату послуг виконавців, а також інші витрати Перевізника, понесені при наданні транспортно-експедиційного обслуговування, проводяться Замовником шляхом безготівкової оплати па рахунок Перевізника. Валютою розрахунків є гривня (п.4.2).

10.01.2022 позивачем, як Замовником, укладено з ТОВ «РАФ-Транс», як Виконавцем, Договір про надання транспортних послуг №10012022. Відповідно до п.1.1 даного Договору Виконавець бере на себе зобов`язання падати Замовнику послуги по виконанню перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученні, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені Договором. Умови перевезення кожного окремо взятого вантажу узгоджуються Сторонами в письмовому Замовленні на перевезення (п.2.1). Розрахунки здійснюються Замовником у національній валюті України в безготівковій формі протягом 14 календарних днів від дати отримання оригіналів документів, зазначених в п.3.2.8 Договору (акт надання послуг, рахунок-фактура, ТТН), а також інших документів, що підтверджують узгоджені з Замовником додаткові витрати Виконавця (п.4.3).

10.01.2022 позивачем, як Замовником, укладено з ТОВ «ЕКОНО ЛТД», як Перевізником, Договір перевезення №10/01-22-1. Відповідно до п.2.1 даного Договору Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом по території України, а також у міжнародному сполученні, відповідно до умов заявок Замовника, а Замовник зобов`язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату (п.2.1). Розрахунки за перевезення вантажів проводяться між Сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку Замовника па поточний рахунок Перевізника па умовах відстрочки платежу - 20 календарних днів з дати отримання Замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів: заявки, оформленої Перевізником; акту викопаних робіт; податкової накладної; рахунку; ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів та Договору (п.5.1).

10.01.2022 позивачем, як Замовником, укладено з компанією Sidberg Group Industrial Inc (Панама), як Експедитором, Договір транспортно-експедиційного обслуговування №BK/SI/2022. Предметом цього Договору є виконання Експедитором транспортно-експедиторських операцій з вантажем Замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (п.1.1). Згідно з п.2.1 Договору послуги здійснюються відповідно до транспортної заявки Замовника, яка повинна містити наступну інформацію: маршрут перевезення, найменування вантажу, вагу і об`єм вантажу (па один автомобіль), дату і час завантаження, термін доставки, адресу завантаження і розвантаження. Замовник зобов`язується здійснити оплату в Євро на валютний рахунок Експедитора в термін 60 банківських днів з моменту вивантаження автомобіля (п.4.3),

Імпорт Товару, визначеного в Додатках до Договору комісії, здійснювався Позивачем, як Покупцем, в межах Контракту №6/22/BASA від 12.07.2022, укладеного з Salvation Army Trading Company Ltd. (Велика Британія), як Продавцем. Відповідно до умов п.1.2 Контракту №6/22/ВАSА від 12.07.2022 Продавець зобов`язується передати Покупцю одяг, взуття, речі, що були в користуванні згідно з Інвойсом (в подальшому - Товар). Товар, що підлягає продажу за цим Контрактом, поставляється Покупцю на територію України в кількості, що визначена в Інвойсі (п.2.1). Відповідно до п.3.1 Контракту Продавець постачає Товари Покупцеві відповідно до Інкотермс 2020 або за версією Інкотермс Міжнародної торгової палати, чинною на дату підтвердження замовлення.

Згідно з п.4.1 Контракту ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в СВР (фунти стерлінгів) та зазначається у Інвойсі. Валютою платежу по даному Контракту також виступає GBP (фунти стерлінгів) згідно з п.5.1 Контракту. Відповідно до п.5.2 Контракту розрахунки за ним Контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця па поточний рахунок Продавця згідно цього Контракту не пізніше 15 днів з дати поставки Товару. За домовленістю сторін можлива передоплата згідно виставленого інвойсу.

На виконання умов Контракту позивачем замовлено та узгоджено з Продавцем поставку партій товарів згідно інвойсів, а саме: вживаний одяг 1-3 категорій (невідсортований);вживане взуття 1-3 категорій (невідсортоване); вживаний текстиль 1-3 категорій (невідсортований).

Інвойсами визначено загальну вартість Товару, вартість за одиницю товару - 750 фунтів стерлінгів за 1 тону Товару (або 0,75 фунтів стерлінгів за 1 кг Товару), загальну вагу, а також умови поставки - FCA та ДНЗ транспортних засобів, які здійснюють перевезення.

На виконання умов п. 6.1 Контракту разом з інвойсом Продавцем передано пакувальний лист, сертифікати якості та про дезінфекцію та інші документи, необхідні для розмитнення Товару. На підставі досягнутих домовленостей Продавцем здійснено відвантаження та передачу вантажу перевізникові Позивача, що підтверджується інформацією з міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

Після доставки товарів згідно інвойсів до митного кордону України, позивачем подано митні декларації: №UA205140/2022/055140 від 02.08.2022, №UA205140/2022/054972 від 02.08.2022, №UA205140/2022/055961 від 08.08.2022, №UA205140/2022/056107 від 08.08.2022, № UA205140/2022/056075 від 08.08.2022, №UA205140/2022/056386 від 09.08.2022, №UA205140/2022/056604 від 10.08.2022, №UA205140/2022/056810 від 11.08.2022, №UA205140/2022/057405 від 15.08.2022, №UA205140/2022/057492 від 15.08.2022, №UA205140/2022/057696 від 16.08.2022, №UA205140/2022/057696 від 16.08.2022, №UA205140/2022/057705 від 16.08.2022, №UA205140/2022/057999 від 17.08.2022, №UA205140/2022/058103 від 17.08.2022, №UA205140/2022/058119 від 17.08.2022, №UA205140/2022/058191 від 18.08.2022,№UA205140/2022/058489 від 19.08.2022 та №UA205140/2022/058630 від 19.08.2022, згідно яких задекларована декларантом митна вартість Товарів обчислена за 1 методом, тобто за ціною контракту, 0,75 фунтів стерлінгів за 1 кг.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товарів до Волинської митниці по митній декларації позивачем подано пакет документів: Контракт з Продавцем, інвойс, Договір комісії та Договір на перевезення вантажів, рахунки перевізника щодо вартості перевезення, автотранспортна накладна, сертифікати дезінфекції та інші документи.

Митним органом запропоновано позивачу протягом 10-ти календарних днів падати всі документи, що перелічені в ч.3 ст. 53 МК України.

У відповідь позивач просив завершити митне оформлення на підставі вже поданих документів.

Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000089/2 від 02.08.2022, №UA205140/2022/000092/2 від 02.08.2022, №UA205140/2022/000094/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000095/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000097/2 від 08.08.2022, №UA205140/2022/000099/2 від 09.08.2022, №UA205140/2022/000101/2 від 10.08.2022, №UA205140/2022/000102/2 від 11.08.2022, №UA205140/2022/000107/2 від 15.08.2022, №UA205140/2022/000108/2 від 15.08.2022, №UA205140/2022/000110/2 від 16.08.2022, №UA205140/2022/000111/2 від 16.08.2022, №UA205140/2022/000114/2 від 17.08.2022, №UA205140/2022/000115/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000116/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000117/2 від 18.08.2022, №UA205140/2022/000118/2 від 19.08.2022 та №L'A205140/2022/000119/2 від 19.08.2022, якими було збільшено суму митних платежів за 6 методом з розрахунку 1,47 доларів СШA на 1 кг товару.

Відповідач в рішеннях про коригування митної вартості наводить наступні обставини:

- згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору від 12.07.2022 №6/22/ВASA передбачено, що розрахунки проводяться не пізніше 15 днів з дня поставки, за домовленістю можлива передоплата згідно інвойсу. Однак в інвойсах відсутня інформація щодо термінів оплати;

- в інвойсах зазначені документи DEL945805, №339373 GB577816686000, однак дані документи не подані до митного оформлення;

- декларація країни відправлення Великобританія не подана до митного оформлення;

- рахунки на перевезення вантажу №369 від 19.08.2022, №РТ-0001882 від 13.08.2022, №РТ-0001881 від 12.08.2022 та №РТ-0001853 від 11.08.2022 встановлюють вартість послуг з перевезення від 46 000 грн до 52 000 грн, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України;

- у відповідь на електронне повідомлення митного органу декларант не надав додаткові документи, які б підтвердили митну вартість;

- митну вартість товару 1,2,3 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, па підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 1,2,3 - на рівні - 1,47 Дол.США/кг за МД №UA209170/2022/48975 від 05.07.2022, МД №UA205140/2022/048768 від 04.07.2022.

Відповідачем прийняті Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA205140/2022/019495 від 02.08.2022, №UA205140/2022/019502 від 02.08.2022, №UA205140/2022/019530 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019537 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019540 від 08.08.2022, №UA205140/2022/019554 від 09.08.2022, №UA205140/2022/019564 від 10.08.2022, №UA205140/2022/019573 від 11.08.2022, №UA205140/2022/019628 від 15.08.2022, №UА205000/2022/019633 від 15.08.2022, №UA205140/2022/019646 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019647 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019659 від 16.08.2022, №UA205140/2022/019666 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019668 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019669 від 18.08.2022, №UA205140/2022/019687 від 19.08.2022, №UA205140/2022/019689 від 19.08.2022.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару та картками відмови позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На момент прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали ненадання всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підвереджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Спростовуючи доводи митного органу щодо відсутності в інвойсах інформації про терміни оплати, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначені обставини жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою як для витребування додаткових документів так і для коригування митної вартості товару.

На законодавчому рівні не закріплено форму або вимоги до складання інвойсів в частині того, що в них має бути додатково відображений порядок розрахунку за контрактом, дані щодо порядку розрахунку за контрактом зазначені саме у договорі, який надавався до митного оформлення та досліджувався митним органом.

З приводу зазначення в інвойсах документи DEL945805, №339373 GB577816686000, які не подані до митного оформлення, судом встановлено, що зазначене не є документами, DHL NOTE або DELIVERY NOTE - це примітка про відвантаження, номер якого дублюється в пакувальному листі; Order number - номер замовлення покупця, відповідно до якого виписано інвойс; SAT Col EORI GB577816686000 - це реєстраційний та ідентифікаційній номер економічного оператора, який здійснює свою діяльність на території Європейського Союзу (встановлено Регламентом Ради (ЄЕС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Митний кодекс Співтовариства, останні зміни внесені Регламентом (ЄС) № 648/2005 Європейського Парламенту та Ради від 13 квітня 2005 року).

Щодо відсутнісості декларації країни відправлення - Великобританія, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч. 2 ст.53 МК України декларація країни відправлення не є основним документом для визначення митної вартості товару та може лише підтвердити проходження товаром (вантажем) митного оформлення в країні відправника, а не митну вартість товару.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності до принципу свободи зовнішньоекономічних відносин, за умовами договорів на перевезення та договору транспортно-експедиційного обслуговування між сторонами вартість транспортних послуг за певним маршрутом може бути різною, а тому різна вартість перевезення не свідчить про заниження вартості перевезення.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Також митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані товариством документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Щодо пропуску строку звернення до суду колегія суддів виходить з нгасутпного.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспані» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

24 лютого 2022 року Рада Суддів України прийняла рішення щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ, а 02 березня 2022 року опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, судам, зокрема рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

Верховний Суд в Огляді від 04 березня 2022 року «Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан» зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

В постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №140/1487/22.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, на підприємстві позивача встановлювався простій з 01.09.2022 до 01.08.2023

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо оскарження вказаних рішень вперше 22 серпня 2023 року, тобто в розумні строки після припинення на підприємстві позивача простою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із зазначеними вимогами та наявністю підстав для його поновлення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 25 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова