Постанова

від 24.09.2024 по справі 320/31816/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/31816/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Заїки М.М.,

суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,

при секретарі - Коренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА БІРЖА" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА БІРЖА" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Українська біржа" (далі - заявник, АТ "Українська біржа") звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач, НКЦПФР) про визнання протиправними та скасування постанови НКЦПФР про застосування заходів впливу контрольного характеру від 05.06.2024 № 14/01/10/СОЗ; постанови НКЦПФР про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства № 14/01/6/С03 від 05.06.2024; постанови НКЦПФР про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства №14/01/7/С03 від 05.06.2024; постанови НКЦПФР про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства № 14/01/8/СОЗ від 05.06.2024; постанови НКЦПФР про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства № 14/01/9/СОЗ від 05.06.2024; постанови НКЦПФР про відхилення клопотання, поданого в ході розгляду справи про порушення профільного законодавства № 14/01/11/СОЗ від 05.06.2024.

У вказаній заяві АТ "Українська біржа" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКЦПФР про застосування заходів впливу контрольного характеру від 05.06.2024 № 14/01/10/С03 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відмовлено у задоволенні зазначеної заяви про забезпечення позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вимоги заявника не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи АТ "Українська біржа" в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси АТ "Українська біржа" можуть бути порушені.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ "Українська біржа" подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення вказаної заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у вжитті заходів забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав і інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Заявник вказує, що дія анульованої ліцензії, рішення про анулювання якої не було оскаржено в установленому законодавством порядку або якщо оскарження такого рішення не призвело до його скасування, не може бути поновлена. Тому, після набрання чинності постановою НКЦПФР № 14/01/10/С03 від 05.06.2024 ліцензії АТ "Українська біржа" анулюються остаточно, їх поновлення не буде можливим.

Тому, виконання постанови НКЦПФР № 14/01/10/С03 від 05.06.2024 невідворотно призведе до припинення діяльності АТ "Українська біржа", як системно важливого професійного учасника ринків капіталу, що зумовить неможливість виплати заробітної плати, звільнення працівників, втрату прибутку акціонерами та ділової репутації, порушить інтереси клієнтів та партнерів товариства, зменшить податкові надходження, спричинить знищення підсанкційного активу (пакету акцій).

Заявник вважає обов`язковим та співмірним вжиття заходів для забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКЦПФР №14/01/10/С03 від 05.06.2024, в іншому ж випадку оскарження такої постанови втрачає юридичний сенс для АТ "Українська біржа".

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу заявника в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що заявник вже подав до НКЦПФР позов аналогічного змісту, було відкрите провадження у справі № 320/30857/24, у рамках якої заявник заявляв аналогічну заяву про забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відмовлено у задоволенні такої заяви. Тобто, питання про забезпечення позову АТ "Українська біржа" до НКЦПФР про визнання протиправною та скасування постанови НКЦПФР №14/01/10/С03 від 05.06.2024 шляхом зупинення дії вказаної постанови вже вирішено судом під час розгляду справи № 320/30857/24, відповідне судове рішення набрало законної сили. Тому, відповідач зазначає, що заявник зловживає процесуальними правами.

Також відповідач вказав, що на даному етапі судового розгляду суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 14.03.2024 у справі № 540/7262/21 та у справі № ЗПП/320/99/23.

Оскаржувана постанова відповідача винесена суб`єктом владних повноважень на підставі статей 8 та 11 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» та відповідно до Порядку видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, затвердженого рішенням НКЦПФР від 21.10.2021 №982 (далі - Порядок № 982), положення яких наділяють відповідача відповідним правом застосування до учасника ринку капіталу такого виду санкції як анулювання ліцензії.

Безумовно, перевірка обґрунтованості зазначених відповідачем підстав для анулювання ліцензії можлива лише під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження усіх доказів, що були взяті за основу при винесенні оскаржуваної постанови.

Разом з тим, заявник наголошує, що набрання чинності постановою НКЦПФР №14/01/10/С03 від 05.06.2024 призведе до істотного обмеження господарської діяльності позивача та неможливості отримувати дохід за основним джерелом прибутку позивача.

Аналіз практики Верховного Суду, зокрема постанов від 09.08.2023 у справі № 160/5482/23, від 27.07.2023 у справі № 160/7346/23, від 08.06.2023 у справі № 160/1140/23, від 15.02.2023 у справі № 160/9989/22, свідчить, що касаційний суд сформував сталу судову практику з приводу розгляду заяв про забезпечення позову, які подані у справах предметом позову в яких являється матеріально-правова вимога про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання дозвільного документу на провадження певного виду господарської діяльності (ліцензії). Так, суд касаційної інстанції сформував правовий підхід, згідно з яким, негативними наслідками застосування оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії є неможливість здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку з огляду на те, що здійснення основного виду діяльності позивача можливе лише за наявності відповідної ліценції. При цьому, анулювання відповідної ліцензій, в даному випадку, призводить до фактичного припинення основної господарської діяльності, що очевидно потягне за собою негативні наслідки не тільки для позивача, але й для третіх осіб. Тому, такий спосіб забезпечення позову спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, є співмірним із змістом заявлених вимог та жодним чином не порушує прав та інтересів третіх осіб, а навпаки сприяє їх реалізації.

Згідно вказаної постанови НКЦПФР №14/01/10/С03 від 05.06.2024 анульовані ліцензії АТ "Українська біржа" на провадження діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами та ліцензія на провадження клірингової діяльності.

Встановлено, що основним видом економічної діяльності за КВЕД 66.11 Управління фінансовими ринками. Цей клас включає функціонування фінансових ринків та контроль над їх діяльністю (крім контролю державних органів), наприклад: фондові біржі за контрактами на постачання товарів; фондові біржі за ф`ючерсними контрактами на постачання товарів; біржі цінних паперів; фондові біржі; фондові біржі цінних паперів або товарних опціонів.

Таким чином, анулювання вказаних ліцензій зумовить неможливість здійснення позивачем господарської діяльності за основним видом економічної діяльності, що безумовно матиме негативні наслідки для заявника. Не виключене повне припинення діяльності АТ "Українська біржа" з такими негативними наслідками як зникнення системно важливого учасника ринку капіталу, звільнення працівників, зменшення податкових відрахувань та обсягів торгівлі ОВДП, порушення інтересів клієнтів та партнерів товариства.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 982 рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

У разі оскарження рішення НКЦПФР про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності депозитарної установи та вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення НКЦПФР про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності депозитарної установи, НКЦПФР не пізніше наступного робочого дня з дня отримання НКЦПФР рішення суду направляє його разом із супровідним листом до Центрального депозитарію цінних паперів та Національного банку України відповідно до вимог Порядку електронної взаємодії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 28 серпня 2014 року № 1120, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2014 року за № 1127/25904.

У разі скасування заходів забезпечення позову НКЦПФР не пізніше наступного робочого дня з дня отримання НКЦПФР відповідного рішення суду направляє його разом із супровідним листом до Центрального депозитарію цінних паперів та Національного банку України відповідно до вимог Порядку електронної взаємодії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 28 серпня 2014 року № 1120, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2014 року за № 1127/25904.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 982 дія анульованої ліцензії, рішення про анулювання якої не було оскаржено в установленому законодавством порядку або якщо оскарження такого рішення не призвело до його скасування, не може бути поновлена.

При цьому, колегія суддів зауважує, що положеннями Порядку № 982 не передбачено процедури поновлення ліцензії, у тому числі після скасування судом рішення про анулювання ліцензії.

За вказаного нормативного регулювання питань оскарження рішення про анулювання ліцензії та поновлення ліцензії, після набуття чинності рішення про анулювання ліцензії та не вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення фактично втрачається юридичний сенс оскарження такого рішення з огляду на відсутність можливості виконання остаточного судового рішення ухваленого на користь позивача.

Апеляційний суд враховує доводи відповідача про те, що адміністративним судом під час розгляду справи № 320/30857/24 вже надана оцінка доводам заявника щодо необхідності забезпечення позову АТ "Українська біржа" до НКЦПФР про визнання протиправною та скасування постанови НКЦПФР №14/01/10/С03 від 05.06.2024 шляхом зупинення дії вказаної постанови.

При цьому, повторне подання заяви про забезпечення позову колегія суддів не розцінює як зловживання заявником процесуальними правами, адже як зазначено вище, вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку є необхідним для ефективного захисту прав позивача у межах спірних правовідносинах, у разі їх порушення оскаржуваною постановою відповідача.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що у ході розгляду справи № 320/30857/24, після відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та подання нової такої заяви, АТ "Українська біржа" подано заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 320/30857/24 позовну заяву АТ "Українська біржа" залишено без розгляду.

Позовну заяву у даній справі АТ "Українська біржа" не подано.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що АТ "Українська біржа", зловживаючи процесуальними правами, ініціювало два аналогічні провадження.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд констатує, що зупинення дії постанови про анулювання ліцензії шляхом вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову та, як наслідок, вчинення дій визначених у пункті 17 Порядку № 982, необхідне для належного та ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити заяву АТ "Українська біржа" про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКЦПФР про застосування заходів впливу контрольного характеру від 05.06.2024 №14/01/10/С03 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, що призвело до помилкової відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати і постановити нову про задоволення заяви АТ "Українська біржа" про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська біржа" задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Заяву Акціонерного товариства "Українська біржа" про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі дію постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходів впливу контрольного характеру від 05.06.2024 №14/01/10/С03.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду, відповідно до статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Заїка

Судді О.В. Голяшкін

Е.Ю. Швед