Ухвала

від 12.09.2024 по справі 761/31064/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 вересня 2024 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2024 року, відносно

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв`язку підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2024 року, одночасно визначено заставу в розмірі 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 00 грн., та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 , або визначити розмір застави у сумі, що відповідає 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованною та невмотивованою, через істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та неповнотою судового розгляду.

На думку апелянта, підозра є необгрунтованною, оскільки матеріали клопотання не містять доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також її обізнаність про злочину діяльність інших учасників.

Крім того зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України недоведені.

Посилається на те, що підозрювана має сім`ю, двох малолітніх дітей, постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023000000000914, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

22 серпня 2024 року ОСОБА_6 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та того ж дня її повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

23 серпня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 вересня 2024 року, одночасно визначено заставу в розмірі 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 00 грн., та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).

Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрювану, вислухано думку прокурора та позицію захисника, з`ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про її особу, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Зокрема, слідчий суддя, дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

З огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі викладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою протиправну діяльність.

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Посилання в апеляційній скарзі на позитивні дані, що характеризують особу підозрюваної, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Даних, на які посилається в апеляційній скарзі захисник і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою матеріали судового провадження не містять.

Щодо розміру застави, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваній, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя врахував при цьому існуючі ризики, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної у їх сукупності, та обґрунтовано визначив заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків у випадку внесення застави.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

Унікальний номер справи 761/31064/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11сс/824/5861/2024 Доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст.183 КПК України