Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/1132/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1132/24 пров. № А/857/15940/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в справі № 140/1132/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АГРОТЕХ ПАВЛОВИЧІ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Ксензюк А.Я.,

час ухвалення рішення 21.05.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року приватне підприємство «АГРОТЕХ ПАВЛОВИЧІ» (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000733/2 від 09 листопада 2023 року та карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №205050/2023/033812

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, статті 257 МК України, для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ПП «АГРОТЕХ ПАВЛОВИЧІ» було подано: МД №23UA205050072351U6 від 06.11.2023 на товар: «Трактор колісний, самохідний для сільськогосподарських робіт, обладнаний фронтальним підіймальним механізмом (Trima 380C), бувший в користуванні:-марки: MASSEY FERGUSON, модель: 5455-номер серійний (шасі, рами) - M253066-тип: трактор колісний.-кількість місць для сидіння: 2.-двигун: Perkins 1104-тип палива: дизель.-об"єм двигуна: 4400 см.куб.-потужність: 82.4 квт.-колісна формула: 4х2-календарний рік виготовлення: 2004-модельний рік виготовлення: 2004-колір: червоний-власна маса: 4500 кг.- причіпний пристрій.-Призначення: для використання в сільському господарстві. Торгівельна марка: "MASSEY FERGUSON". Країна походження Франція (FR)1 шт., без пакування та перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-проформу №21 від 25.10.2023; автотранспортна накладна від 25.10.2023; декларація про походження №21 від 25.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №17 від 12.10.2023; висновок про якісні характеристики товару №1545 від 06.11.2023; контракт від 22.09.2023 №6; додаток до контракту від 22.09.2023 №1; копію митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності: декларантом самостійно заявлено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості, при цьому, в графі 8 ДМВ не вказано конкретних джерел інформації, що використовувалися для визначення заявленої митної вартості; вартість товару згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення; інвойс не завірений печаткою продавця товару; банківський платіжний документ від 12.10.2023 №17 не містить відміток банку.

Відповідач зауважує, що згідно графи 43 поданої МД №23UA205050072351U6 від 06.11.2023, декларантом заявлено митну вартість за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Разом з МД №23UA205050072351U6 від 06.11.2023 декларантом самостійно подано декларацію митної вартості. У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу. Згідно гр.40 та 43 поданої ДМВ декларантом заявлена митна вартість товару становить 774 556 грн (20 000 Євро).

При цьому, згідно Правил заповнення граф ДМВ у разі визначення митної вартості товарів другорядними методами заповнюється графа 8 ДМВ, яка повинна містити відомості про документи, що використовувались для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6.

Оскільки митна вартість заявлена декларантом за 6 (резервним) методом, що підтверджується відповідною відміткою у гр.6 ДМВ, гр.8 ДМВ повинна містити джерела інформації та відомості про документи, що були використані при визначенні заявленої митної вартості товару. Проте, в графі 8 ДМВ не вказано конкретних джерел інформації, що використовувалися для визначення заявленої митної вартості, а лише зазначено - «Консультація з відділом тарифів та митної вартості». З огляду на вищевикладене та зважаючи на обраний декларантом метод визначення митної вартості, а також відсутність будь-яких документів, які б змогли підтвердити заявлений розмір, така митна вартість митницею не могла бути визнана.

Окрім цього, під час перевірки інших документів, поданих разом з МД №23UA205050072351U6 від 06.11.2023 року встановлено, зокрема, що вартість товару згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 року.

Так, згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 вартість товару становить 17 000,12 євро. В той час, як згідно митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 126 698 данських крон, що зважаючи на офіційний курс валюти станом на дату оформлення становить 16 975,03 євро.

Також, поданий разом з іншими документами банківський платіжний документ від 12.10.2023 №17 не містив відміток банку. Більше того, в призначенні платежу вказано лише номер контракту від 22.09.2023 №6. В той же час, згідно вказаного контракту від 22.09.2023 №6 предметом договору є трактор MASSEY FERGUSON 5455, проте в цьому контракті не конкретизовано ідентифікуючі ознаки даного трактора, такі як номер рами та ін. Більше конкретні ідентифікуючі елементи містяться в специфікації №1 до контракту, проте номер та дата специфікації не вказані в платіжці про оплату. Наведене не дозволяє однозначно засвідчити проведення оплати саме за товар трактор MASSEY FERGUSON-модель:5455-номер серійний (шасі, рами) - M253066.

При цьому зауважує, що по МД №23UA205050072351U6 від 06.11.2023 року відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011. Таким чином, за зазначеною МД відбулось спрацювання наступних профілів ризику 101-1, 103-1, 105-2, 107-3.

Згідно із статтями 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу митниці надано: проформу від 11.09.2023 №0, лист від продавця від 07.11.2023 б/н, завірений банком платіжний документ від 12.10.2023 №17, висновок про вартість майна від 08.11.2023 б/н.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано в листі від 09.11.2023 року №01/11.

Таким чином, оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за методом, обраним декларантом.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари на підставі цінової інформації наявної в мережі інтернет (https://www.mascus.com.ua/selhoztehnika/traktora/massey-ferguson 5455/p3qdu5x6.html) на рівні 325000,00 норвезьких крон, або ж 27 437,3318 євро.

З огляду на вищевказане, відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2023/000733/2 від 09.11.2023 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідач рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2023 між юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Данії «Poul Nilsen» (місцезнаходження: 6800, Varde Elmelyvei, 31 Denmark) (продавець) та ПП «АГРОТЕХ ПАВЛОВИЧІ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір №6 (а.с.24-27). Відповідно до умов договору, продавець продає, а покупець купує товар трактор Massey Fergusson 5455 з фронтальним навантажувачом Тріма 380С в кількості, за цінами та на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього контракту. Загальна сума Контракту становить 17 000,12 євро. Валютою контракту є євро (п.1.1.-1.3.). Крім того, договором визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах СРТ-Ковель, що вказується у специфікаціях та рахунках, відповідно до правил «Інкотермс-2010»; продавець здійснює поставку товару з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.2.1.-2.2.). Оплата продукції здійснюється наступним чином: 100% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар до 24.10.2023. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. Всі платежі за договором здійснюються в євро (п.3.1.-3.2.).

09.11.2023 з метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано до Волинської митниці МД № 23UA205050072812U3. Митна вартість визначена за шостим методом (резервний). (а.с.20-21).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларантом було подано документи, зокрема: рахунок-проформу №21 від 25.10.2023 (а.с.31-32); автотранспортна накладна від 25.10.2023; декларація про походження №21 від 25.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №17 від 12.10.2023 (а.с.33); висновок про якісні характеристики товару №1545 від 06.11.2023 (а.с.62); контракт від 22.09.2023 №6; додаток до контракту від 22.09.2023 №1(а.с.28); копію митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 (а.с.34-35).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на вказане повідомлення декларант надав митному органу лист №01/11 від 09.11.2023 та долучив до нього додаткові документи, а саме: проформу від 11.09.2023 №0, лист від продавця від 07.11.2023 б/н, завірений банком платіжний документ від 12.10.2023 №17, висновок про вартість майна від 08.11.2023 б/н. Вказана обставина не є спірною.

09.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000733/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033812 (а.с.16-19).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: декларантом самостійно заявлено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості. При цьому, в графі 8 ДМВ не вказано конкретних джерел інформації, що використовувалися для визначення заявленої митної вартості; вартість товару згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення; інвойс не завірений печаткою продавця товару; банківський платіжний документ від 12.10.2023 №17 не містить відміток банку.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994року, МК України, вимогами частини шостоїстатті 54 МК Українипередбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідностатті 53 МК Українидокументів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації наявної в мережі інтернет(https://www.mascus.com.ua/selhoztehnika/traktora/massey-ferguson5455/p3qdu5x6.html) на рівні 325 000,00 норвезьких крон, або ж 27 437,3318 євро.

Відповідачем товар оформлено у вільний обіг згідно Спірний товар декларантом було оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140061082U5 від 01.08.2023 з наданням гарантій, передбачених частино 7 статті 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За змістом частин другої-восьмої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На переконання суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість за резервним методом на підставі консультації з відділом тарифів та митної вартості. Вказана обставина не є спірною.

Судовим розглядом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-проформу №21 від 25.10.2023 (а.с.31-32); автотранспортна накладна від 25.10.2023; декларація про походження №21 від 25.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №17 від 12.10.2023 (а.с.33); висновок про якісні характеристики товару №1545 від 06.11.2023 (а.с.62); контракт від 22.09.2023 №6; додаток до контракту від 22.09.2023 №1(а.с.28); копію митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 (а.с.34-35).

Суд попередньої інстанції вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за шостим (резервним) методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Варто звернути увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В спірному рішенні відповідача відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: «Трактор колісний, самохідний для сільськогосподарських робіт, обладнаний фронтальним підіймальним механізмом (Trima 380C), бувший в користуванні: марки: MASSEY FERGUSON, модель: 5455, номер серійний (шасі, рами) - M253066-тип: трактор колісний, кількість місць для сидіння: 2., двигун: Perkins 1104, тип палива: дизель, об`єм двигуна: 4400 см.куб., потужність: 82.4 квт., колісна формула: 4х2, календарний рік виготовлення: 2004, модельний рік виготовлення: 2004, колір: червоний, власна маса: 4500 кг., причіпний пристрій. Призначення: для використання в сільському господарстві. Торгівельна марка: «MASSEY FERGUSON».

При цьому митний орган твердить, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: декларантом самостійно заявлено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості. При цьому, в графі 8 ДМВ не вказано конкретних джерел інформації, що використовувалися для визначення заявленої митної вартості; вартість товару згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення; інвойс не завірений печаткою продавця товару; банківський платіжний документ від 12.10.2023 №17 не містить відміток банку.

Щодо твердження митниці про те, що вартість товару згідно інвойсу від 25.10.2023 №21 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Згідно контракту №6 від 22.09.2023, уладеного між юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Данії «Poul Nilsen» (місцезнаходження: 6800, Varde Elmelyvei, 31 Denmark) (продавець) та ПП «АГРОТЕХ ПАВЛОВИЧІ» (покупець) поставлено товар: «Трактор колісний, самохідний для сільськогосподарських робіт, обладнаний фронтальним підіймальним механізмом (Trima 380C), бувший в користуванні: марки: MASSEY FERGUSON, модель: 5455, номер серійний (шасі, рами) - M253066-тип: трактор колісний, кількість місць для сидіння: 2., двигун: Perkins 1104, тип палива: дизель, об`єм двигуна: 4400 см.куб., потужність: 82.4 квт., колісна формула: 4х2, календарний рік виготовлення: 2004, модельний рік виготовлення: 2004, колір: червоний, власна маса: 4500 кг., причіпний пристрій. Призначення: для використання в сільському господарстві. Торгівельна марка: «MASSEY FERGUSON».

Загальна сума контракту становить 17 000,12 євро. Валютою контракту є євро (п.1.1.-1.3.). Крім того, договором визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах СРТ-Ковель, що вказується у специфікаціях та рахунках, відповідно до правил «Інкотермс-2010»; продавець здійснює поставку товару з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.2.1.-2.2.).

На виконання умов вказаного договору та згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №21 від 25.10.2023 (а.с.311-32) позивачу було поставлено товар у кількості 1 одиниця вартістю 17000,12 євро. Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №21 від 25.10.2023 відповідає вартості зазначеній рахунку проформі №0 від 11.09.2023 і становить 126,690 данських крон або 17000,12 євро (а.с.29-30). В митній декларації країни відправлення (а.с.34-35) вартість імпортованого товару з відповідними характеристиками збігається з вартістю, зазначеній у вищевказаних документах і становить 126698,00 данських крон. Крім того в матеріалах справи наявний лист продавця юридичної особи, зареєстрованої в Данії «Poul Nilsen» від 07.11.2023 з якого вбачається, що вартість товару в експортній декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 вказана в данських кронах, що відповідає офіційному курсу країни відправника на день оформлення експортної митної декларації (а.с.38-39).

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другоїстатті 53 МК Українине є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостоїстатті 53 МК Україниїї декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьоюстатті 53 МК України.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.

Тому за наведених обставин зазначення в митній декларації країни відправленнястатистичної вартості товару 126698,00 данських форинти, а в рахунку-фактурі17000,12 євро жодним чином не впливає на фактурну вартість товару, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

З урахуванням наведених обставин, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо доводу митного органу про те, що інвойс не завірений печаткою продавця товару, суд звертає увагу на те, що за змістом рахунку-фактури (інвойса) можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу за контрактом №6 від 22.09.2023 (а.с.24-27) та вартість товару у розмірі 17000,12 євро за інвойсом №21 від 25.10.2023 (а.с.31-32), яку було сплачено, шляхом здійснення безготівкового розрахунку на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця, що підтверджується банківським платіжним документом №17 від 31.08.2023 (а.с. 26).

Судова колегія зауважує, що вказана платіжна інструкція в іноземній валюті була проведена банком та міжнародними банками кореспондентами, при цьому жодних зауважень до змісту та форми рахунку-фактури (інвойсу) №21 від 25.10.2023 не було надано, а валютну операцію здійснено, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту від №6 від 22.09.2023.

Крім того, на запит покупця продавцем було надіслано лист від продавця від 07.11.2023 з особистим підписом (а.с.36-37), яким повідомлено, що особиста печатка використовується тільки для підписання контрактів, специфікацій, в інших випадках, а саме на комерційних документах (інвойс, проформа) тільки особистий підпис, який має таку ж юридичну силу. В інвойсі №21 від 25.10.2023 (а.с.31-32) наявний особистий підпис продавця.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та такі документи містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо зауваження митного органу про те, що банківський платіжний документ №17 від 12.10.2023 (а.с.33) не містить відміток банку, колегія суддів зазначає, що оскільки на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №6 від 22.09.2023 позивачем згідно п.3.1. оплачено товар у розмірі 100% на умовах попередньої оплати.

Суд попередньої інстанції слушно звернув увагу, що позивачем здійснено платіж та такий платіж проведений банком про що свідчить відбиток печатки АТ комерційний банк «Приватбанк» та проставлено підпис відповідальної особи.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також апеляційний суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, варто зауважити про те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятоїстатті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

При цьому, окружний суд не погодився із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Судова колегія зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертійстатті 53 МК Українита про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проведено розрахунок митної вартості. З даного приводу суд зазначає, що позивачем було надано усі необхідні документи, а саме рахунок-проформу №21 від 25.10.2023 (а.с.31-32); автотранспортна накладна від 25.10.2023; декларація про походження №21 від 25.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №17 від 12.10.2023 (а.с.33); висновок про якісні характеристики товару №1545 від 06.11.2023 (а.с.62); контракт від 22.09.2023 №6; додаток до контракту від 22.09.2023 №1(а.с.28); копію митної декларації країни відправлення №23DK0056042A4338D0 від 31.10.2023 (а.с.34-35), які повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість.

Щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують митну вартість та містять реквізити, які необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності) такі у позивача відсутні.

З приводу необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

В даному контексті варто зазначити, що сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду попердньої інстанції про те, що відповідач, обґрунтовуючи свою вимогу про надання додаткових документів, не зазначив, яким чином відомості саме про особу відправника товару, а не про місцезнаходження складу, з якого він відправлявся, впливають на заявлену митну вартість, та причини неможливості перевірки неправдивих, на його думку, відомостей, на підставі отриманих від уповноваженої особи документів.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, підставним є зазначення про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за резервним (шостим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, суд зауважує, що перед поданням митної декларації позивач здійснив консультацію з відділом тарифів та митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На переконання суду, в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару.

Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації наявної в мережі інтернет (https://www.mascus.com.ua/selhoztehnika/traktora/massey-ferguson 5455/p3qdu5x6.html) на рівні 325000,00 норвезьких крон, або ж 27 437,3318 євро.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товарів, а відтак оскаржуване рішення №UA205050/2023/000733/2 від 09.11.2023 слід визнати протиправними та скасувати.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033812 (а.с.18-19) винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000733/2 від 09.11.2023, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Волинської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в справі № 140/1132/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 25 вересня 2024 року.