Постанова від 25.09.2024 по справі 0540/5308/18-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа №0540/5308/18-а

касаційне провадження № К/9901/9686/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР І Ко" на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР І Ко" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР І Ко" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004671403.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими і помилковими з підстав того, що він не повинен подавати звіт про контрольовані операції. На думку позивача, притягнення його до фінансової відповідальності, передбаченої пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є протиправним.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2018 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 14.06.2018 №0004671403.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем відокремлені такі порушення податкового законодавства, як неподання звіту та його несвоєчасне подання, тобто з порушенням граничних термінів подання та відповідальність за них. Склад порушень пункту 120.3 статті 120 ПК України та пункту 120.4 статті 120 ПК України не передбачає одночасне застосування зазначених норм, що свідчить про те, що у випадку подання до початку перевірки платником податків спірного звіту з порушенням граничних термінів, застосовуються положення пункту 120.4 статті 120 ПК України, а у випадку його неподання застосовуються положення пункту 120.3 статті 120 ПК України.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 05.03.2019, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом за наслідками звітного періоду підпадають під визначення контрольованих операцій, з огляду на що у позивача наявний обов`язок звітування про ці операції в порядку та строки, визначені податковим законодавством, відтак застосування штрафних санкцій до позивача є правомірним, внаслідок чого відсутні підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що його протиправно було притягнуто до відповідальності відповідно до пункту 120.3 статті 120 ПК України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.09.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством 13.09.2017 подано до податкового органу звіт про контрольовані операції за 2016 рік (отриманий податковим органом 14.09.2017), в якому зазначено одного суб`єкта господарювання - сторону контрольованої операції - Skyster Triding LTD.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 01.02.2018 №81/05-99-14-15/31297266, яким встановлено що платником податків на порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України не відображено у звіті про контрольовані операції за 2016 рік взаємовідносини з нерезидентом Conyork LTD на загальну суму 22562393,00 грн.

На підставі висновків цього акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2018 №0001201403, яким до платника за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.3 статті 120 ПК України застосовано штраф у розмірі 225624,00 грн.

Товариство самостійно сплатило до бюджету зазначену суму штрафу платіжним дорученням від 01.03.2018.

В подальшому, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік після застосування штрафних санкцій, за результатами якої складено акт від 18.05.2018 №558/05-9914-03/31297266 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України з урахуванням положень абзаців 5, 6, 7 пункту 120.3 статті 120 ПК України в частині не надання звіту про контрольовані операції за 2016 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

При цьому в акті зазначено, що граничний термін сплати штрафу становив 04.03.2018.

Однак на час проведення перевірки та складання акту перевірки (18.05.2018) позивач не надав уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2016 рік, термін склав 45 календарних днів (з 04.04.2018 по 18.05.2018).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004671403, яким до платника за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.3 статті 120 ПК України застосовано штраф у розмірі 310050,00 грн.

Уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2016 рік позивачем подано 21.05.2018 (отримано податковим органом 22.05.2018), в якому відображено взаємовідносини з нерезидентом Conyork LTD на загальну суму 22562393,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки податкового органу про неподання позивачем уточнюючого звіту за 2016 рік про контрольовані операції.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Склад податкового правопорушення, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначений контролюючим органом як неподання товариством уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2016 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, застосованого за не включення до звіту про контрольовані операції за 2016 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на час подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2016 рік, проведення документальної планової перевірки податковим органом в лютому 2018 року та документальної позапланової перевірки в травні 2018 року, прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення норми статті 39 ПК України діяли в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016.

Пункт 39.4. статті 39 ПК України передбачає складення та подання звітності для податкового контролю, за положеннями підпункту 39.4.1 якого для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до підпункту 39.4.2. пункту 39.4 статті 39 ПК України, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати зокрема уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.

Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.

Аналіз зазначених положень свідчить, що подавати звіт про контрольовані операції з включенням до нього інформації про всі такі операції до 1 жовтня року, що настає за звітним, є обов`язком платника податку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свій обов`язок у повній мірі не виконав: не включив до звіту за 2016 рік контрольовану операцію з нерезидентом Conyork LTD на загальну суму 22562393,00 грн.

Зазначене підтверджується звітом Товариства про контрольовані операції за 2016 рік, актом перевірки №81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 та не заперечувалося позивачем в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

За порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ППК України до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 13.02.2018 №0001201403 в розмірі 225624,00 грн, які Товариство сплатило 01.03.2018.

В свою чергу, в силу положень абзацу п`ятого пункту 120.3 статті 120 ПК України сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Відповідно до абзаців шостого, сьомого пункту 120.3 статті 120 ПК України неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Тобто, проявом правомірної поведінки позивача було б подання ним уточнюючого звіту до спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), що передбачено діючою нормою ПК України з 01.01.2017, а саме:

- граничний термін сплати штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2018 №0001201403 є 04.03.2018, а отже уточнюючий звіт Товариство повинно було подати до 04.04.2018.

Проте Товариство на зазначену дату не подало уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2016 рік з включенням до нього операції з нерезидентом Conyork LTD на загальну суму 22562393,00 грн.

Зазначене підтверджується актом перевірки №558/05-9914-03/31297266 від 18.05.2018, уточнюючим звітом про контрольовані операції за 2016 рік, поданим Товариством 21.05.2018, що не заперечується позивачем.

Таким чином, кількість днів неподання платником податків уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2016 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу становить 45 календарних днів (з 04.04.2018 по 18.05.2018).

За наявності визначеного податковим законодавством з 01.01.2017 обов`язку подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальності за невиконання такого обов`язку, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2018 №0004671403 в розмірі 310050,00 грн, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції правомірно відхилив як безпідставні доводи позивача про необхідніс ть застосування до спірних правовідносин норм підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, пункту 39.4 статті 39 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2017, оскільки подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік відбулося у вересні 2017 року, тобто на час, коли зазначені норми вже діяли в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 , яка набрала чинності з 01.01.2017.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент застосування заходів відповідальності.

З оглядку на викладене, контролюючий орган обгрунтовано застосував до спірних правовідносин норми закону, чинні з 01.01.2017 року, що діяли на момент притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення внаслідок неподання позивачем уточнюючого розрахунку після застосування штрафу з 04.04.2018, тобто після 01.01.2017, коли положення пункту 120.3 статті 120 ПК України вже передбачали відповідальність за порушення строків подання уточнюючого звіту та встановлювали строки для його подання.

Колегія суддів погоджується з безпідставністю доводів позивача, що початок порушень відбувся 04.05.2018 відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, наданих податковим органом, оскільки розрахунок містить описку в частині визначення дати початку порушень як 04.05.2018, про що свідчать фактичні обставини справи: як то дата граничного терміну сплати штрафу за актом від 01.02.2018 (04.03.2018), дата закінчення перевірки (18.05.2018), період неподання позивачем уточнюючого розрахунку після сплати штрафу 01.03.2018 (з 04.04.2018 по 18.05.2018), який становить 45 календарних днів.

Таким чином контролюючим органом правильно визначено кількість календарних днів неподання позивачем звіту про контрольовані операції, відповідно, й розмір штрафних санкцій, встановлених пунктом 120.3 статті 120 ПК України.

Ураховуючи встановлені обставини у цій справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР І Ко" залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова