Рішення

від 18.09.2024 по справі 523/8905/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8905/24

Провадження №2/523/4249/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської, яким просить визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовано позовні вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 являється користувачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Розпорядженням №119/жп від 15.12.2000р. та Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні №ПЗ-72092-ю/о від 03.04.2024р.

Разом з ним в вищезазначеній квартирі зареєстровані його батько - ОСОБА_2 , його мати - ОСОБА_3 , сестра - ОСОБА_6 та її малолітній син - ОСОБА_7 .

З січня 2021 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не проживають, та з 10.02.2021р. є громадянами рф з місцем реєстрації в Сімферопольському районі АР Крим.

ОСОБА_6 та її малолітній син - ОСОБА_5 , з 23 лютого 2022р. не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та з 15.12.2022р. є громадянкою рф з місцем реєстрації в Сімферопольському районі АР Крим, дитина зареєстрована разом з матір`ю.

В квартирі особисті речі та майно, яке належить відповідачам, відсутні, участі в утримання квартири та сплаті за житлово-комунальні послуги відповідачі не здійснюють.

У зв`язкуз тим,що відповідачізареєстровані завищевказаною адресою,однак непроживають вній,він яккористувач неможе скористатисясвоїм правомна укладаннядоговору наймуквартири дляподальшої їїприватизації відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проприватизацію державногожитлового фонду».Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 17 червня 2024р прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вказаній вище справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2024р. залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_5 в інтересах якого діє його мати ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 не з`явивсядо судового засідання, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилися, подали заяви про визнання позовних вимог, в яких також просили розглянути справу у їх відсутність.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР та Департаменту надання адміністративних послуг ОМР у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст.211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що від позивача та відповідачів, третіх осіб, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв`язку з тим, що позивач підтримує позовні вимоги, а відповідачі позов визнали, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з вимогами ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з урахуванням визнання відповідачами позову, суд, з урахуванням вимог ст. 200 ЦПК України, вважає, що позов підлягає задоволенню частково і рішення у справі можливо ухвалити на стадії підготовчого розгляду справи, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі Розпорядження №119/жп від 15.12.2000р. гр. ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , було надано у користування квартиру АДРЕСА_2 з правом укладення договору найму житлового приміщення.

Відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № ПЗ-72092-ю/о вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 виданого Суворовським районним у місті Одесі в ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_8 змінила дівоче прізвище на ОСОБА_10 .

Відповідно до Акта про не проживання особи за місцем реєстрації від 04.2024 року, який містить підписи сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , посвідченого Генеральним директором Керуючої компанії «Клевер», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та її малолітній син ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , протягом останніх двох років фактично не проживають, особисті речі в квартирі відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Верховний Суд зазначає, що ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень(частина третя статті77 ЦПК України).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття81 ЦПК України).

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

У цій справі суд бере до уваги, що відповідачі у судове засідання не з`явився, позовні вимоги визнали, а тому за правилами статей 77 80 ЦПК України, оцінює подані позивачем докази щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, із урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 липня2021 року по справі № 227/1044/20.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Проаналізувавши наведену норму закону, суд дійшов висновків, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності, їх поважність та термін відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Подібної позиції дотримується Верховний суд при розгляді аналогічних спорів(постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2020 р. у справі№ 209/2642/18).

Виходячи з вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У судовомузасіданні знайшовсвоє підтвердженняфакт непроживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2 , понад шести місяців, комунальні платежі останні не сплачують, їх речі в квартирі відсутні. Це визнають самі відповідачі, також наведені обставини підтверджуються актом від 04.2024р, складеним та підписаним сусідами позивача, а також копіями паспортів відповідачів, з яких вбачається, що останні набули громадянства Російської федерації, зареєстровані та проживають за місцем реєстрації у Симферопольському районі АРК.

Поважної причини відсутності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем своєї реєстрації: в квартирі АДРЕСА_2 , понад шість місяців, судом не встановлено.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-ІУ від 11.12.2003р. зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщення. Зазначена норма вказує на достатність рішення суду, яке набрало законної сили про визнання особи такою, що втратила право користування житлом для зняття її з реєстраційного обліку відповідним органом.

З огляду на викладене, суд вважає що позовні вимоги позивача в частині зняття відповідачів із зареєстрованого місця проживання, не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду про визнання осіб такими що втратили право користування житловим приміщенням, фактично є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за спірною адресою.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що пред`явлені позові вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 12,13,76,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: органі опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах якого діє ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 25.09.2024р.

Суддя: К.О. Далеко