Рішення

від 26.09.2024 по справі 309/3423/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/3423/24

Провадження № 2/309/877/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хустська державна нотаріальна контора, про скасування обтяження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування обтяження нерухомого майна.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що він є спадкоємцем житлового будинку у АДРЕСА_1 , який належав його померлому батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для оформлення спадщини за заповітом він звернувся до нотаріуса, та дізнався, що на спадкове майно накладено арешт постановою ДВС від 16.05.2005 за борговим зобов`язанням ОСОБА_3 . Вказана заборона порушує його права, вона є неактуальною, ОСОБА_3 не є його родичкою, ніколи не проживала у будинку і це перешкоджає оформити спадщину.

У своєму позові позивач просить суд: скасувати заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 1703876, яка зареєстрована 22.02.2005, реєстратором Хустською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови АА №622986 від 16.02.2005 виданої Хустським РВ ДВС.

Відзиву на позов відповідач не подавав.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся як учасник системи «Електронний суд».

У судове засідання представник третьої особи Хустської державної нотаріальної контори не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень щодо позову не має.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що згідно заповіту від 22.08.2023 року ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 , зокрема земельну ділянку площею 0,0400 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110800000:01:072:0181, та розташований на ній житловий будинок (а.с.8).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом.

Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на вказанийвище житловий будинок накладено обтяження у вигляді заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: №1703876, зареєстроване 22.02.2005 Хустською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження постанова АА №622986 від 16.02.2005 Хустського районного відділу ДВС, особа на майно якої накладається обтяження ОСОБА_3 (а.с.11).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд констатує, що у даному випадку ставиться питання про скасування арешту накладений на майно де боржником є ОСОБА_5 , який помер. Позивачка не є стороною відповідного виконавчого провадження, є спадкоємцем майна боржника, а отже нею обрано вірний спосіб захисту як звільнення майна з-під арешту (скасування обтяження нерухомого майна).

Щодо особи відповідача, то за загальним правилом відповідачами у таких справах має бути боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях. Водночас у даному випадку не можливо встановити в інтересах якої саме особи органом ДВС накладено обтяження №1703876. Інформація у Державному реєстрі про таку особу відсутня. А отже суд вважає, що у такому винятковому випадку, як відповідач може бути залучений орган який ініціював накладення відповідного арешту, тобто Хустський ДВС, позаяк особа не може бути позбавлена можливості захисту свого права лише через недостатність відомостей про арешт майна у Державному реєстрі.

Далі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки, на даний час відсутні відомості про існуючі виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 чи спадкодавець ОСОБА_2 , існування заборон на його нерухоме майно протягом такого тривалого часу, є таким, що порушують охоронювані законом майнові права позивача, зокрема на оформлення спадщини, а тому встановлені обтяження підлягають припиненню.

Ураховуючи наведене, а також те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає право власності за позивачем, однак суттєво обмежує його право у розпорядженні таким, а відтак порушене право позивача на володіння та розпорядження своїм майном.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позов.

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391, ЦК Кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: №1703876, зареєстроване 22.02.2005 Хустською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження постанова АА №622986 від 16.02.2005 Хустського районного відділу ДВС.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2024 р.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.