Ухвала

від 24.09.2024 по справі 335/10290/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10290/24 2-о/335/361/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Желєзняк Лариси Володимирівни, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Запорізької міської ради в особі служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), малолітня дитина, щодо якої подається заява ОСОБА_2 , про усиновлення, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Желєзняк Лариси Володимирівни, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Запорізької міської ради в особі служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), малолітня дитина, щодо якої подається заява ОСОБА_2 , про усиновлення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було розподілено та передано судді Рибалко Н.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про усиновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Статтею 310 ЦПК України визначено, що заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Звертаючись до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із заявою про усиновлення дитини, заявник вказує, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, за відомостями заступника начальника управління - начальника відділу реєстрації фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Швець О., які надійшли до суду 23.09.2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 17.11.2005 року по теперішній час.

Для вирішення питання підсудності справи про усиновлення дітей місце їх проживання необхідно визначати з урахуванням відповідних положень Цивільного і Сімейного кодексів України та інших нормативно-правових актів, які регулюють такі правовідносини.

Крім того, цивільний процесуальний закон установлює загальне правило, відповідно до якого позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Виключення з цього правила визначають норми статей 28-30 ЦПК України, проте таких виключень для справ про усиновлення законодавець не передбачив.

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Таким чином, на підставі отриманої судом інформації про зареєстроване місце проживання заявника та з урахуванням вище викладених положень законодавства, суддя приходить до висновку, що заявником подана заява в порядку окремого провадження про усиновлення дитини з порушенням правил підсудності.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання заявника, суд доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 187, 258-261, 310, 353, 354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи № 335/10290/24 (провадження № 2-о/335/361/2024) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Запорізької міської ради в особі служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), малолітня дитина, щодо якої подається заява ОСОБА_2 , про усиновлення - передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 117-а).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.І. Рибалко