Рішення

від 25.09.2024 по справі 488/4294/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4294/19

Провадження № 2/488/76/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 додержавного реєстратораКомунального підприємства"Енерго"Лубінської ОлениМиколаївни,Акціонерного товариства«Сенс Банк»,державного реєстратораРадсадівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті ПрасоловуЛюдмилу Михайлівну про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства "Енерго" Лубінської Олени Миколаївни та Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У своїй позовній заяві позивач просив суд визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства ЕНЕРГО Лубінської Олени Миколаївни щодо проведення 23.05.2019 року державної реєстрації права власності на квартиру квартира АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», незаконними; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47048195 від 27.05.2019 року державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019).

Згодом позивач надав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд 1) визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубійською Оленою Миколаївною щодо проведення 23.05.2019 року державної реєстрації права власності на квартиру квартира АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», незаконними; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47048195 від 27.05. 2019 року державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019) та визнати припиненим право власності на вищезазначену квартиру за АТ «УКРСОЦБАНК»; 3) визнати дії державного реєстратора Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївська області щодо проведення 05.02.2020 року державної реєстрації права власності на квартиру квартира АДРЕСА_1 за АТ «Альфа Банк», незаконними; 4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51017357 від 07.02.2020 державного реєстратора Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївська області про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» та визнати припиненим право власності на вищезазначену квартиру за АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою судувід 24.05.2024 року вказану заяву про змінупредмету позову прийнято до розгляду у названій цивільній справі та постановлено рішення про розгляд справи з урахуванням позовної заяви зі зміною предмету позову.

Позов мотивований тим, що 13.09.2019 року позивачу було повідомлено співробітниками АТ «Укрсоцбанк» (надалі-Банк), що належна йому квартира не належить позивачу та змінено власника на АТ «Укрсоцбанк».

Повідомив, що 17.06.2008 р. між ОСОБА_3 та АТ«Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 645\4-284, в забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено іпотечний договір, за умовами якого в заставу Банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

23.05.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною було проведно перереєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності на нового власника АТ «Укрсоцбанк», на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованності за основним зобов`язанням, який виданий 12.03.2019, видавник ПАТ "УКРСОЦБАНК". Підставна внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно являється рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер 47048195 від 27.05.2019 року.

Вказав, що АТ «Укрсоцбанк» без відома позивача звернувся до державного реєстратора КП «Енерго» для проведення незаконним шляхом перереєстрації права власності квартири позивача. Підставою зміни власника квартири, був укладений договір іпотеки № 2202, від 17.06.2008р., що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. між позивачем та АТ «Укрсоцбанк».

Вважав, що набуття права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 є неправомірним та порушує конституційні права на приватну власність на житло, а перехід права власності на об`єкт іпотеки здійснений на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_4 відбувся в порушення чинного законодавства.

Крім того, зазначив, що 04.04.2023 р. з отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що власником спірної квартири з 05.02.2020 року стало Акціонерне товариство "Альфа-Банк". Тобто, державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївська області приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51017357 від 07.02.2020 року та реєструє право власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством "Альфа-Банк". Підставою для перереєстрації власника вищезазначеної квартири в довідці вказано: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2019, видавник: АТ "Альфа-Банк"/АТ "Укрсоцбанк"; протокол, серія та номер: 4/2019, виданий 15.10.2019, видавник: АТ "Альфа-Банк"; рішення, серія та номер: 5/2019, виданий 15.10.2019, видавник: АТ "Укрсоцбанк"; рішення, серія та номер: 4/2019, виданий 11.10.2019, видавник: АТ "Укрсоцбанк". Тож, зі зміною власника спірної квартири, змінилися і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Що становить індексний номер: 51017357 від 07.02.2020 року. Тобто, незважаючи на те, що Корабельним районним судом м. Миколаєва винесено ухвалу по справі № 488/4065/19 від 08.10.2019 року, якою заборонено вчиняти будь-які дії, що спрямованні на відчуження спірної квартири, АТ «Альфа Банк» (правонаступник - АТ «Сенс Банк») вжив заходів щодо заміни власника з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа Банк».

Вказав, що жодний повідомлень від банку про намір звернути стягнення на заставлене майно він не отримував, хоча у інформаційній довідці зазначено, що підставою виникнення права власності в тому числі є рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Згоди на переоформлення права власності на квартиру позивач ПАТ «УКРСОЦБАНК», а згодом і АТ Альфа Банк не надавав.

Зазначив, що спірна квартира є єдиним місцем проживання позивача та інших членів його сім`ї. Зазначене нерухоме житлове майно, як таке, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. Рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за Банком фактично відбулося без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що спірна квартира підпадає під дію такого Закону, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного-проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м.

Вказав, що у спірній квартирі мешкає окрім позивача, інші члени родини, в тому числі донька позивача-неповнолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ч. 4 цієї статті). Тим самим дії державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною було порушено також права неповнолітньої на житло.

Посилаючись на викладені обставини та неможливість вирішення даного питання у позасудовому порядку, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.10.2019 р. відкрите провадження по вказаній справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Копію ухвали направлено сторонам по справі, відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження і позивачу встановлений п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача АТ Укрсоцбанку заперечував проти задоволення вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а не розпорядження майном. Таким чином вважав, що ОСОБА_2 погодився на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб, що не потребує додаткового погодження.

Вказав, що 12.03.2019 на адресу позивача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_3 було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Повідомлення було направлено поштовою кореспонденцією, але лист повернувся «за закінченням строку зберігання», що свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості.

Вважав, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» здійснена за згодою ОСОБА_2 , що висловлена у пункті 4.5.3 договору іпотеки.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви відповідача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення.

Зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне розглянути справу у відсутності учасників сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, доходить наступного висновку.

Судовим розглядом було встановлено, що 19.10.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту № 645/3-199, згідно з умовами якого позивач отримав кредит в сумі 52 000,00 швейцарських франків, зі сплатою 10,00 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - Тарифи", та порядком повернення Кредиту рівними частинами в сумі 289 швейцарських франків, не пізніше 10 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, та в жовтні 2022 року 269 швейцарських франків, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 18 жовтня 2022 року, на умовах, визначених цим Договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором , 19.10.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір , згідно з п.п. 1.1.1.1 якого ОСОБА_2 , що є третьою особою - майновим поручителем, передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_3 Основного зобов`язання, наступне нерухоме майно: квартира чотирьохкімнатна, загальною площею 81,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності Поручителю, що підтверджується Рішенням суду 2-178/2007 року від 15 лютого 2007 року, видане Корабельним районним судом м. Миколаєва, зареєстрованим Миколаївським МБТІ 13 березня 2007 року за № 4985, реєстраційний номер: 18130246, надалі за текстом - "Предмет іпотеки". Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. 19.10.20107 р. та зареєстрований в реєстрі за № 5515.

Заставна вартість Предмету Іпотеки за згодою Сторін становить 349 740,00 грн.

Підпунктом 3.1. Іпотечного договору сторони узгодили, що у разі порушення Іпотекодавцем умов, визначених п.п. 2.1.1. - 2.1.10. цього Договору, Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, визначеному п. 2.4.4. цього Договору.

Статтею 4 Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання, Інотекодсржатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

У разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації Предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, Предмет іпотеки передається Іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Договором. Управління Предметом іпотеки відповідно до цього пункту може здійснюватись, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування тощо.

Згідно з п. 4.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду; або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку; або

- шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі- покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку; або

- шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.

Відповідно до п. 6.2. вказаного договору, усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 14.08.2019 року за № 177527263, державний реєстратор ОСОБА_4 провела 23.05.2019 року реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна, а саме: чотирьохкімнатної квартири, загальною площею 81 кв. м, житловою 50,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , на власника Акціонерне товариство Укрсоцбанк, код ЄДРПОУ: 00039019. «Альфа-Банк» (а. с. 6-9).

Підставою для виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 1400043093497, виданий 12.03.2019 року, видавник: УКРПОШТА ЕКСПРЕС; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: К/И/УСБ/Б, виданий 12.03.2019 року, видавник: ПАТ «УКРСОЦБанк»; іпотечний договір, серія та номер: 2202, виданий 17.06.2008 року, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинська К.Т.

Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47048195 від 27.05.2019 року 11:17:01, ОСОБА_4 , Комунальне підприємство ЕНЕРГО Миколаївська область.

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 04.04.2023 року за № 328047459, вбачається, що державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасоловою Людмилою Михайлівною було проведено реєстрацію права власності на вказану чотирьохкімнатну квартиру за Акціонерним товариством Альфа-Банк код ЄДРПОУ: 23494714, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51017357 від 07.02.2020 р. 09:56:14, ОСОБА_6 Радсадівська сільська рада Миколаївського району , Миколаївська область.

Документи, подані для держаної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2019, видавник: АТ Альфа-Банк/АТ Укрсоцбанк; протокол, серія та номер : 4/2019, виданий 15.10.2019, видавник: АТ Альфа-Банк; рішення, серія та номер: 5/2019, виданий 15.10.2019, видавник: АТ Укрсоцбанк; рішення, серія та номер: 4/2019, виданий 11.10.2019, видавник: АТ Укрсоцбанк.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

У частині першій статті 35Закону України«Про іпотеку» зазначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннямистатті 37 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон №800-VI) норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку», її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015року №1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Визначена у частині першій статті 35Закону України«Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (див: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено правовий висновок про те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35Закону України«Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Недотримання вимог частини першої статті 35Закону України«Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Отже, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Судом встановлено, що 12.03.2019 р. АТ Укрсоцбанк на ім`я ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_2 було сформоване Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому Банк повідомляв, що станом на 11.03.2019 р. борг за кредитним договором складає 36 153,48 USD, що в еквіваленті станом на 11.03.2019 р. становить 954 060,23 грн.

Попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ Укрсоцбанк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

До вказаного повідомлення відповідач долучив копії конвертів про відправку листа на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, з наданих копій вбачається, що 13.04.2019 конверти на ім`я ОСОБА_3 повернулися на адресу відправника з відміткою про закінчення терміну їх зберігання.

Відомості про отримання або повернення поштового повідомлення на ім`я позивача ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Аналогічні відомості містяться і у витребуваній судом реєстраційній справі щодо державної реєстрації переходу права власності (індексний номер 4704819 від 27.05.2019) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , наданою Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 12.11.2021 р.

З копії названої реєстраційної справи вбачається, що для реєстрації були подані два зворотні поштові повідомлення на ім`я ОСОБА_3 , який є боржником за основним зобов`язанням на підставі кредитного договору від 19.10.2007 р.

Зворотні поштові повідомлення про отримання або повернення конверта на ім`я іпотекодавця (позивача) ОСОБА_2 копії реєстраційної справи щодо державної реєстрації переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , також не містять.

Суд звернув увагу також не те, що до відзиву на позовну заяву представником відповідача надана копія Іпотечного договору, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_2 який посвідчений посвідчений приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу НікітінимР.В.19.10.20107р.та зареєстрованийв реєстріза №5515.

Однак, в копії реєстраційної справи щодо державної реєстрації переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , долучена копія Іпотечного договору від 17.06.2008 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_2 , який посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. зареєстрований в реєстрі за № 2202. Також міститься Договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. 17.06.2008 року за реєстровим номером 2201, яким підпункт 1.4.2 щодо розміру процентів був збільшений та викладений у новій редакції.

Слушним буде зазначити, що обидва Іпотечні договори стосувалися одного нерухомого майна: чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» зазначено,що неможе бутипримусово стягнуте(відчуженебез згодивласника)нерухоме житловемайно,яке вважаєтьсяпредметом заставизгідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

У пункті 4 Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» зазначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33Закону України«Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договоромспосіб задоволеннявимог іпотекодержателяне перешкоджаєіпотекодержателю застосуватиінші встановленіцим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України«Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, Закон України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Закон України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, (провадження № 14-45цс20); від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 524/10011/17 (провадження №61-5446св19) та багато таких інших.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) викладено правовий висновок про те, що обмеження, встановлені Законом України«Про мораторійна стягненнямайна громадян,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17-ц (провадження №14-144цс18).

Суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia», який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («da mihi factum», «dabo tibi jus»).

Тобто з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19)).

У пункті 86 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Судом встановлено, що на час укладання Іпотечного договору позивачу, ОСОБА_2 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 , на праві приватної власності належала чотрирьохкімнатана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,0 кв.м., тобто що не перевищує 140 кв.м.

В іпотечному договорі зазначено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане також підтверджується відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку від 19.08.2019 р., виданому Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Звертаючись до суду з позовом, він також вказував вищезазначену адресу місцем свого проживання. Таким чином, спірна квартира (предмет іпотеки) є місцем постійного проживання позивача (іпотекодавця). Відомостей про наявність іншого житла, яке належить позивачу на праві приватної власності, матеріали справи не містять.

Спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті як умову для його застосування визначає виключно те, що нерухоме житлове майно, яке перебуває в іпотеці, має використовуватися як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за іншої умови, що позичальнику або майновому поручителю на праві власності не належить інше нерухоме житлове майно. Тобто однією з умов для застосування зазначеного Закону є відсутність у іпотекодавця на праві власності іншого нерухомого житлового майна, окрім як предмета іпотеки.

У матеріалах справи відсутні докази про наявність іншого нерухомого майна у іпотекодавця, тобто позивача.

З урахуваннямнаведених вищеположень ЗаконуУкраїни Промораторій настягнення майнагромадян України,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті,у редакціїна часвчинення оспорюваноїдержавної реєстраціїправа власностіна іпотечненерухоме майноза іпотекодержателем, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20 (провадження №61-5728св21) вказано, що: «на підставі статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню оскаржувані судові рішення і в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення становища, що існувало до порушення, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за банком призведе до відновлення порушених прав позивача, і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких, як поновлення права власності та скасування запису про реєстрацію права власності, який є неналежним способом захисту порушеного права».

З урахуванням викладеного, належним способом захисту у даній справі є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому позовна вимога ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019), а також державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївська області Прасолової Людмили Михайлівни про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» є законною та обґрунтованою.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 76, 82, 89, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 додержавного реєстратораКомунального підприємства"Енерго"Лубінської ОлениМиколаївни,Акціонерного товариства«Сенс Банк»,державного реєстратораРадсадівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті ПрасоловуЛюдмилу Михайлівну про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47048195 від 27.05. 2019 року державного реєстратора Комунального підприємства "ЕНЕРГО" Лубінською Оленою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51017357 від 07.02.2020 державного реєстратора Прасолової Людмили Михайлівни, Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївська області про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач державний реєстратор Комунального підприємства "Енерго" Лубінська Олена Миколаївна, код ЄДРПОУ: 42428554, адреса: 55300, Миколаївська область, Арбузинський район, смт Арбузинка, вул. Шевченко, 243-А;

Відповідач Акціонерне товариство Сенс Банк, код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Киїів, Велика Васильківська,100.

Відповідач державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна, код ЄДРПОУ: 04375636; адреса: 57160, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с-ще Радісний Сад, вул. Миру, буд. 5.

Суддя Я. А. Чернявська