Постанова

від 18.09.2024 по справі 682/6/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/6/23

Провадження № 22-ц/4820/1743/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

судді в судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

секретар судового засідання Чебан О.М.

з участю сторін, представника позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Зеленської В.І. від 24 квітня 2023 року.

Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року Славутський міський голова ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідачів, вказував, що починаючи з 04.12.2022 року відповідачі у соціальній мережі «Facebook» зі своїх особистих сторінок, а також в групі «Оголошення Славута» активно поширювали недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також підриває довіру до нього як міського голови та авторитет Славутської міської ради і її виконавчого комітету, керівником яких є позивач.

Так, в мережі Інтернет відповідачі поширюють недостовірні та завідомо неправдиві відомості і коментарі щодо начебто розкрадання ним як міським головою комунального майна і гуманітарної допомоги, нецільового витрачання коштів бюджету Славутської міської територіальної громади, хабарництва, жорстокого поводження з безпритульними тваринами, зловживання посадовим становищем під час кризи в сфері електропостачання.

Факт визнання відповідачами прямої причетності до поширення такої інформації міститься у дописах та коментарях між користувачами соціальної мережі «Facebook».

Інформація, поширювана відповідачами щодо позивача, є недостовірною, не відповідає дійсності, не підтверджена жодними фактичними обставинами; має негативний характер, оскільки підриває довіру жителів громади до Славутського міського голови та органу місцевого самоврядування, компрометує його як міського голову; є звинуваченням у порушенні мером чинного законодавства та прийнятих у суспільстві принципів доброчесності, у вчиненні злочинів за відсутності обвинувальних вироків суду і такою, що порушує немайнові права позивача.

Вважає, що поширювана відповідачами інформація не є оціночними судженням, так як зазначені висловлювання через форму їх вираження можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема: відповідач ОСОБА_3 повідомляє необмеженому колу користувачів соціальної мережі «Facebook» про вчинення ОСОБА_1 кримінально караних діянь в сфері майнових злочинів та у сфері зловживання службовим становищем; інформація подається відповідачами у спосіб, що може сприйматися іншими особами як ствердний факт, а не припущення, критика чи порівняння.

Окрім того, поширена відповідачами інформація має негативні наслідки для позивача, так як формує його антиморальний, негативний образ як особистості, заплямовує його репутацію, призводить до моральних страждань; негативно впливає на його співпрацю, як мера, з іноземними партнерами щодо надання Славутській територіальній громаді гуманітарної допомоги; створює соціальну напругу серед жителів територіальної громади,що призвели до активізації несанкціонованих акцій попри законодавчу заборону їх проведення в умовах воєнного стану. Дії відповідачів щодо приниження честі, гідності та ділової репутації позивача призвели до погіршення стану його здоров`я та зумовили тимчасову непрацездатність і неможливість виконання посадових обов`язків.

Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 видалити дописи із мережі Інтернет, які містять недостовірну інформацію про Славутського міського голову ОСОБА_1 , що порушує його особисті немайнові права, паплюжать його честь, гідність і ділову репутацію та яка розміщена за веб-адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 а також у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 і утриматись від публікації нових постів, дописів тощо подібного характеру.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2023 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вилучити дописи із мережі Інтернет, які містять недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , що порушують його особисті немайнові права, паплюжать його честь та гідність, які розміщені за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 а також у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /, і утриматись від публікації нових постів, дописів тощо подібного характеру. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 496,20 грн. судового збору та по 1500 витрат, пов?язаних з витребуванням доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що суд першої інстанції допустив розгляд позовної заяви, яка містить ряд недоліків, не досліджено, яка сума судового збору підлягала оплаті за вказаний позов та хто в даній справі є позивачем: ОСОБА_1 як фізична особа чи Славутська міська рада в особі ОСОБА_1 . Межа допустимої критики щодо політиків, публічних осіб, є ширшою, ніж щодо приватної особи. Судовий позов до них є способом залякування громадян, членів Славутської територіальної громади. Жодного громадського органу контролю при міській раді не існує, тому членам громади залишається спілкуватися в соцмережах про проблеми міста. Це критика діяльності міського голови у зв`язку з відсутністю реагування на пропозиції та зауваження громадськості. У справі відсутні докази здійснення відповідачами дій, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 як фізичної особи і як міського голови м. Славута.

У відзиві ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що висловлювання щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень, адже містять фактичні твердження, що можна встановити/перевірити.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

В позові Славутського міського голови ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено. Стягнуто з Славутського міського голови ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1488,60 грн. судового збору кожному.

Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 року касаційну скаргу Славутського міського голови ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 11.10.2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Так, судом встановлено, що відповідно до постанови Славутської міської територіальної виборчої комісії Шепетівського району Хмельницької області від 12.11.2020 року № 100 Славутським міським головою обрано ОСОБА_1 .

За даними Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 14.02.2023 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Починаючи з 04.12.2022 року, відповідачі у соціальній мережі «Facebook» зі своїх особистих сторінок, а також в групі «Оголошення Славута» активно поширювали дописи, що стосувалися особи позивача та його діяльності як міського голови.

Зокрема, на сторінці ОСОБА_4 та в групі «Оголошення Славута» в дописах ОСОБА_5 містяться такі висловлювання: «Я знов повертаюсь до вимкнення світла. Всі знають, що ліміт в нас крався мером і начальником РЕМу і продавався на приватні підприємства, зокрема, на Інсеко, володарями якого є київляни міліардери», «А то люди сліпі і не бачать, що творить цей недомер в Славуті. Де ваша совість підтримувати хапугу і злодія? Де хоч одна дорога побудована ним, Не скажеш? А в нього в кишені і на рахунку на Кіпрі», «Навожу приклад. Всі ви бачили майже новенький трактор JBC водоканала. Так ось, цей трактор на той час коли його купляв водоканал в салоні коштував 900тгр а по приказу пидора водоканал перерахував за купівлю 1500 міліона гр. Тоїсть ця гнида на одному тікі тракторі положив собі в карман 600 тис. грн. ви уявляєте як він висасує кошти з підприємства», «Люди повинні прокинутись і прозріти, а не підтримувати такого мера, любуючись квіточками, які він насадив і наставив дурнуватих коників замість побудованих доріг, на яких розкидав щебінь, а списав, як за дороги, а асфальт пішов у кишеню сидору і ще комусь», « ОСОБА_6 вже це кончене чмо братка з 90-х винести ногами вперед з кабінету. Та ж зловили з гуманітаркою, яку воно крало безбожно, але воно відкупилося. Сатана во плоті. Буде воно ригати всим тим, що вкрало. Це патологічно жадібна істота, яка гребе все підряд, відмиває кошти де тільки можна. Навіть на нещасних собаках бездомних, знищуючи їх, а гроші відмиває на свій табун коней», «А скільки гуманітарки воно перекрало. Кажуть, в Кривині, де хата його батьків було повно будматеріалів, які дали на бомбосховища і різної гуманітарки, бензину і таке інше», «А сидор вже йде в березні на пенсію і йому треба нахапати більше грошей, хоча він і так вже продав всю Славуту, та й рване до себе на віллу в Німеччині чи десь ще купить собі», «Ну до яких пір наш недомер буде знищувати, красти, відмивати кошти, прихватизовувати все, що можна і неможна?», «сидор утримує на території Славута 5 церквей МП. Сидір спеціально створив фейкове добровольче об`єднання, щоб були списки з адресами усіх патріотів. У випадку захоплення міста вони перетворилися б на розстрільні списки».

Тамара Коржина на сторінці «Оголошення Славута» розмістила допис, що містить фрази: «Наш недомер живе в Нетішині і йому плювати на славутчан, він навіть постійно виштовхує з кабінету людей, які приходять до нього за допомогою… а ще, бачачи безкарність воно почало мстити для нас, відключаючи світло на добу. То хіба це не злочин місцевої влади, коли не в зоні бойових дій твориться таке зло, бо не працюють підприємства, люди сидять без зарплат, а тому і не можуть допомагати армії. Мабуть це вигідно таким сидорам, щоб нагнітати обстановку. В нього є світло і тому йому вже давно плювати на нас, бо ОСОБА_7 йому потрібна, як джерело збагачення, яку він до нитки обібрав… хоча воно саме себе обирає на вкрадені у нас гроші».

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що частково поширені відповідачами висловлювання є оціночними судженнями. Але поширені відповідачами відомості про те, що Славутський міський голова Сидор є злодієм, корупціонером, розікрав гуманітарну допомогу, торгує електроенергією в умовах її дефіциту під час воєнного стану можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, адже відповідачі повідомляють третім особам відомості про вчинення позивачем кримінально караних діянь у сфері майнових злочинів та зловживання посадовим чи службовим становищем та подають цю інформацію у спосіб, що може сприйматись іншими особами як ствердний факт, а не припущення чи порівняння або критика.

Проте з цим висновком не можна погодитися повністю, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

За статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд першої інстанції правильно встановив факт належності сторінок https://www.facebook.com/profile.php?id=100085484689060, в соціальній інтернетмережі Facebook відповідачам ОСОБА_3 та відповідно ОСОБА_2 на підставі довідок з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення № 41/2023-Д від 27.02.2023 та № 40/2023-Д від 27.02.2023, виданими Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", де зазначено, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 створено сторінку користувача з іменем « ОСОБА_8 », що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сторінку користувача з іменем « ОСОБА_9 », що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.133-135, 137-139).

При цьому зазначено, що відповідно до п. в ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (який був чинним на час створення сторінок відповідачами на платформі Facebook) ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розмістили у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS), контактну інформацію власника у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися тощо. Зокрема, ОСОБА_8 розмістив наступні ідентифікатори: місто проживання ОСОБА_7 , освіта Івано-Франківський інститут нафти і газу, дата розміщення першого фото ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_9 розмістила наступні ідентифікатори: рідне місто Полтава, місто проживання ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_12 , дата створення Facebook-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_13 , а також наступну інформацію: « ОСОБА_12 приют бездомних животных: старые, больные, инвалиды 4149 4993 9033 7481 приват».

Також на сторінках ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщені особисті фотографії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджують факт належності їм вказаних сторінок на платформі Facebook (а.с.95-117).

Факт розповсюдження відповідачами згаданих дописів підтверджується долученими скриншотами текстів, розміщених відповідачами на своїх сторінках в соціальній мережі Facebook : https://www.facebook.com/profile.php?id=100085484689060, а також у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі Facebook за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.12-21, 85-118).

Наведене цілком спростовує твердження апелянтів про неналежність їм цих сторінок в соціальній мережі Facebook та непоширення ними згаданих дописів.

Разом з тим, суд першої інстанції не навів аналіз кожного з висловлювань, яке позивач вважає поширенням недостовірної інформації, не визначився з характером поширених дописів та не з`ясував, чи є вони фактичними твердженнями чи оціночними судженнями.

Так, відповідно до ч.ч.1-2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

Згідно з статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Відповідно до статей 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи (далі - Декларація), політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Отже, поширення інформації - це викладення певного факту (фактів), фактичних обставин, які можна перевірити та встановити судом.

Судження - це думка, висловлення, що має оціночний характер та виражає ставлення до певних явищ, подій, осіб тощо. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Позивач ОСОБА_13 на момент опублікування згаданих дописів як Славутський міський голова був і досі залишається публічною особою, посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто, відіграє значну роль у суспільному житті на місцевому рівні, його дії становлять підвищений суспільний інтерес, тому має бути відкритим для суворої критики і пильного нагляду територіальної громади й межа допустимої критики щодо його особи є значно ширшою.

Будучи обраним на виборну посаду в органі місцевого самоврядування, позивач самостійно та свідомо відкрив себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для нього, навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними щодо нього.

Апеляційний суд констатує, що вживання в дописах в соціальній мережі ОСОБА_14 яскравих мовних засобів, використання ним гіпербол, епітетів та метафор «…що творить цейнедомер в Славуті», «розкидав щебінь, а списав, як за дороги, а асфальт пішов укишеню сидору і ще комусь», « Та ж зловили з гуманітаркою, яку воно крало», «…безбожно гребе все підряд, відмиває кошти де тільки можна», «…гроші відмиває на свій табун коней», «…йому требанахапати більше грошей, хоча він і так вже продав всю Славуту, та й рване до себе на віллу в Німеччині», «патологічно жадібна істота, яка гребе все підряд…» фактично є суб`єктивними оціночними судженнями відповідача щодо діяльності позивача на посаді міського голови.

Часті питальні та окличні речення «Де ваша совість підтримувати хапугу і злодія? Де хоч одна дорога побудована ним? А в нього в кишені і на рахунку на Кіпрі», «Ну до яких пір наш недомер буде знищувати, красти, відмивати кошти, прихватизовувати все, що можна і не можна?» також є маркерами суб`єктивної думки відповідача і фактично є критикою позивача як державного службовця та публічної особи, доволі гострою та жорсткою.

Вислови щодо «…вимкнення світла. Всі знають, що ліміт в нас крався мером і начальником РЕМу і продавався на приватні підприємства…» з врахуванням контексту всього допису, характеру мовних засобів та стилістичних прийомів («всі знають», «ліміт крався») також не містять фактичних даних і є критикою діяльності публічної особи щодо забезпечення енергопостачання мешканців міста.

Допис ОСОБА_5 щодо придбання трактора водоканалом з переплатою (а.с.16, том 1) приведений як коментар іншої особи щодо діяльності позивача, тому не є поширенням відповідачем недостовірної інформації про вчинення позивачем кримінально караного діяння.

Суд першої інстанції також не врахував, що використання у дописах ОСОБА_5 вислову «злодій » щодо позивача (синонімами якого є пройдисвіт, ошуканець, пройда, крутій, нечиста на руку людина) не можна розцінювати як звинувачення позивача у кримінальному правопорушенні, оскільки таке слово може носити провокативне забарвлення і в контексті загального змісту висловлювань відповідача свідчить про загальну характеристику ним діяльності позивача як публічної особи.

Наведені висловлювання ОСОБА_15 на сторінці «Оголошення Славута» також не містять жодного фактичного твердження, а використання характерних мовних засобів та стилістичних прийомів підтверджують, що ці висловлювання є оцінкою дій, суб`єктивним оціночним судженням відповідачки щодо виконання своїх службових обов`язків позивачем на посаді міського голови, його ділових та особистих якостей.

За змістом ч.ч.1, 4 ст. 277 ЦК України належним способом захисту права особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, є право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з частинами 6-7 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірноїінформації здійснюєтьсянезалежно відвини особи,яка їїпоширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Разом з тим, позивач, стверджуючи про поширення щодо нього недостовірної інформації негативного характеру, не просив її спростувати у встановленому порядку або ж реалізувати право на відповідь, заявивши вимогу лише зобов`язати відповідачів видалити спірні дописи з мережі інтернет.

Характер заявленої вимоги, яка не є належним та ефективним способом захисту (оскільки дописи вже поширені і сприйняті невизначеним колом осіб), незаявлення позивачем вимог згідно ст. 277 ЦК також свідчить про відсутність у поширених дописах інформації (фактичних даних), які могли б бути перевірені та спростовані в разі їх недостовірності.

Висловлювання, здійснені відповідачами стосовно позивача, є оціночними судженнями, а тому не можуть бути спростовані, відтак відсутні правові підстави для застосування норм статті 277 ЦК України.

Відповідачі у своїх дописах вжили ряд слів, які дійсно є образливими висловлюваннями, що виходять за межі загальноприйнятих моральних норм і принижують честь і гідність позивача, проте позивач як на підставу позову посилався на поширення недостовірної інформації, а не словесні образи, що враховується судом відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

З врахуванням задоволення апеляційної скарги відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь апелянтів по 1488,60 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) по 1488,60 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Р.С. Гринчук