Ухвала

від 26.09.2024 по справі 1-126/11

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

26.09.2024

Справа № 1-126/11

Провадження № 1/494/1/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи №66201100014 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Березівського районного суду Одеської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КПК України.

Встановлено, що 23.05.2011 року ОСОБА_4 , знаходячись під адміністративним наглядом, самовільно залишив своє постійне місце помешкання, з метою ухилення від адміністративного нагляду та виїхав за межі району до м. Одеси, при цьому не повідомив співробітників Березівського РВП ГУ МВС України в Одеській області, чим порушив вимоги п.В ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, які звільнились з місць позбавлення волі» та був відсутній за місцем проживання до 08.06.2011 року.

Обвинувальний висновок та вказану кримінальну справу скеровано до суду для розгляду 15.06.2011 року.

З 22.12.2012 провадження у справі зупинено та підсудного оголошено в розшук. У зв`язку зі зміною складу суду та неявки обвинуваченого до судового засідання, останній повторно був оголошений у розшук постановою суду від 20.12.2022 року.

В межах зупиненої кримінальної справи, прокурор Березівської окружної прокуратури 25.09.2024 року звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , відповідно положень ст.49 КК України.

Станом на день розгляду вказаного клопотання, розшук підсудного ОСОБА_4 не здійснено, місцезнаходження його не встановлено.

У судовому засіданні прокурор просив суд закрити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , вказує на те, що підсудний обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, 22.12.2012 ОСОБА_4 оголошено у розшук, який до теперішнього часу не здійснено.

Потерпілі по справі відсутні.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Підсудний ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 395 КК України.

Згідно п.5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960 року) провадження у кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому, порівняльний аналіз положень ст. ст.12,49, ст.395КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_4 , та в чинній редакції, свідчить про те, що чинна редакція закону поліпшує становище обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне застосувати правові норми кримінального закону в чинній редакції.

Відповідно до ст.12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення за ст. 395 КК України відноситься до категорії проступків.

Згідно ч.1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Частиною 2 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Таким чином, граничний п`ятирічний термін притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення проступку на даний час сплинув.

Висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №328/1109/19 від 05.04.2021, щодо застосування положень ст.49 КК України передьачено: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначенні у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухиляється від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупиняється); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнаннями або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначенні в ч.1 ст.49 КК України. В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років - з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміж часу, що пройшов із дня з`явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.

У постанові від 12.11.2019 року по справі №566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та здійснюється незалежно від визнання своєї вини у випадку встановлення передбачених цією нормою закону підстав та відсутності заперечень проти закриття кримінального провадження.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, є обов`язковим (п. 8).

Крім того, Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в ухвалі від 10.05.2022 року наголосила, якщо з моменту вчинення злочину минуло 15 років і з моменту вчинення кримінального проступку - 5 років, особа має бути звільнена від кримінальної відповідальності навіть у разі, якщо строк давності, передбачений частиною 1 статті 49 КК, при подовженні його за період ухилення особи від досудового розслідування або суду, закінчується пізніше (справа №735/1121/20, продовження №51-48-8км21).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частиною 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Судом встановлено, що з часу вчинення проступку, в якому ОСОБА_4 обвинувачується, минуло більше п`яти років та вказане кримінальне правопорушення не підпадає під заборону застосування давності вчинення злочинів, визначених ч. 5 ст. 49 КК України.

Під час судового розгляду клопотання прокурора встановлено, що підсудний ОСОБА_4 протягом строків давності до кримінальної відповідальності у інших справах не притягувався (вимога УІТ ГУНП в Одеській області станом на 25.09.2024 року).

Пункт 11 Розділу XI Перехідних Положень до КПК України (2012 року), вказує га те, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності КПК України (2012 року) надійшли до суду від прокурорів з обвинувальними висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності КПК України (2012 року).

При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першої статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України (1960 року), суд своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом (ст.248 КПК України 1960 року).

Підсудний ОСОБА_4 не з`являючись до суду майже з першого дня перебування справи у суді, фактично ігнорує не тільки правосуддя але й обставини, які можуть вплинути на його права та обов`язки. Не бажання розумно оцінити всі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, ігнорування системи правосуддя, на думку суду, свідчать про небажання у будь-який спосіб вирішити вказану кримінальну справу. Зазначенні обставини вказують на те, що підсудний ОСОБА_4 не бажає спростування обвинувачення та реалізації свого права на захист, відмовляючись у такий спосіб від своїх прав, які передбачені і гарантовані КПК (1960 року), в тому числі і від права на розгляд відносно нього справи у суді.

Враховуючи викладенні обставини та встановленні факти, а також вимоги КПК суд вважає, що у даному випадку можливо без шкоди для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, провести розгляд кримінальної справи без її участі та закрити провадження у справі з підстав, встановлених у законі, звільнивши підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а тому клопотання прокурора про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.49 КК України, п. 11 Розділу XI Перехідних Положень до КПК України (в ред. 2012 року), п.5 ч.1 ст. 7-1, ст.ст. 248, 262, 282 КПК України (в ред. 1960 року),-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Закрити кримінальну справу №662011000014 від 14.06.2011 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України.

Копії постанови направити прокурору Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя ОСОБА_1