Рішення

від 23.07.2024 по справі 296/3876/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3876/24

2-а/296/92/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Маслак В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.04.2024р. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із адміністративним позовом, відповідно до змісту якого просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 319239 від 07.04.2024р. у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 07.04.2024р. поліцейським з реагування Патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП УПП в Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №319239, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ст.36 КУпА та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510,00 грн.

Позивач зазначає, що в ніч 07.04.2024 року близько 03.00 год. транспортним засобом Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 не керував, а знаходився на пасажирському сидінні. Водієм вказаного автомобіля був ОСОБА_3 , який вийшов із лівих дверей автомобіля із сторони водія.

ОСОБА_1 вказує, що у його діях не було ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, та на думку останнього притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого вказаними статтями є протиправним та необґрунтованим. З огляду на зазначене просив вимоги позову задовольнити.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Маслак В.П. від 23.05.2024р. адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З відзиву від 06.06.2024р. вбачається, що причиною зупинки ОСОБА_1 стало те, що останній 07.04.2024р. о 03 год. 11 хв. рухався на автомобілі Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Костенка, у м. Баранівка, Звягельського району Житомирської області, у комендантську годину, без увімкненого світла фар, чим порушив Правила дорожнього руху України. Окрім того, на відеореєстраторі поліцейськими зафіксовано факт пересідання водія ОСОБА_1 на переднє пасажирське сидіння автомобіля.

З огляду на зазначене та оскільки наявними відеозаписами спростовуються доводи позивача викладені у позовній заяві щодо факту керування транспортним засобом та порушення ПДР України, представник відповідача просить відмовити у задоволенні вимог позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №319239, згідно якої ОСОБА_1 , 07.04.2024р. о 03 год. 11 хв. керував транспортним засобом Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 , у темну пору доби, без увімкнених фар ближнього світла, не мав при собі полісу обов`язково страхування власників наземних странспортних засобів, чим порушив п. 19.1, 2.1ґ ПДР України, та був зупинений по вул. Костенка, у м. Баранівка, Звягельського району Житомирської області, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. (а.с. 5).

Вирішуючи питання про законність прийнятої поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, суд виходить з наступного.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Приписами п. 2.1ґ. ПДР України, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п. 19.1. ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Статтею 222 КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, розгляд яких здійснюється безпосередньо органами Національної поліції, зокрема, це справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121).

Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за порушення водіями транспортних засобів правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853.

Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема частиною 5 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП є правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, обов`язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.

В матеріалах справи відсутні дані щодо оспорення позивачем допущеного порушення на час складення відповідної постанови, що свідчить про відсутність підстав для застосування ч.5 ст.258 КУпАП та складення протоколу.

Відповідно до КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015року за №1408/27853 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі(додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Разом з тим, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в силу приписів статті 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову покладається на суб`єкта владних повноважень. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Оцінюючи доводи сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд виходить з того, що відповідно до п.п. 2.1ґ, 19.1 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, ввімкнути фари ближнього (дальнього) світла.

За порушенням саме вказаних вимог ПДР України позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що дії позивача по вчиненню правопорушення мали місце та мають склад правопорушення.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що в ніч 07.04.2024р. близько 03:00 год. транспортним засобом Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 не керував, а знаходився на пасажирському сидінні. Водієм вказаного автомобіля був ОСОБА_3 , який вийшов із лівих дверей автомобіля зі сторони водія.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до відеофайлів, які містяться на диску, поданому представником відповідача, вбачаються обставини зазначені поліцейським в оскаржуваній постанові, а саме, зафіксовано рух автомобіля марки «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Костенка у м. Баранівка, Звягельського району Житомирської області, у комендантську годину, без увімкненого світла фар, його подальшу запинку на вимогу працівників поліції та факт пересідання водія ОСОБА_1 із водійського на переднє пасажирське сидіння автомобіля.

Згідно відео із нагрудного відео-реєстратора поліцейського установлено, що відразу після зупинки, поліцейські підійшли до автомобіля у якому знаходилась одна особа, а саме водій - ОСОБА_1 , який вже знаходився на передньому пасажирському сидінні та повідомили йому про причину зупинки, суть скоєного ним адміністративного правопорушення та що було видно, як він пересідав із водійського на пасажирське сидіння.

У подальшому, знаходячись на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не зважаючи на неодноразові прохання поліцейських пред`явити посвідчення поліс загальнообов`язкового страхування, його не надав. Також на відео зафіксовано, що перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 факт керування ним автомобілем та порушення Правил дорожнього руху відразу не заперечував.

Враховуючи вказані розбіжності, що викладені у позовній заяві до заперечення факту порушення ПДР України, суд ставиться критично і розцінює такі як спосіб ухилення від відповідальності.

Також, з даного відеозапису з нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення та складено оскаржувану постанову вбачається, що позивачу повідомлено про причину зупинки, роз`яснено положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287-289 КУпАП, права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому постанова серії серії ББА № 319239 від 07.04.2024р. є законною та не підлягає скасуванню, а тому слід залишити рішення відповідача без змін, а позов без задоволення.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6 72-77, 268-272, 286, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя В. П. Маслак