Ухвала

від 26.09.2024 по справі 363/1890/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"26" вересня 2024 р. Справа № 363/1890/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши заяву представника позивача адвоката Варченко І.В. про закриття провадження по справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнення судових витрат, у зв`язку з їх задоволенням відповідачкою після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 29795,22 грн., яка складається з: 16891,31 грн. послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3592,75 грн. 3% річних, 6491,16 грн. витрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, а також судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3300 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.04.2024 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.05.2024 року до суду від представника позивача адвоката Варченко І.В. надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним, а 28.05.2024 року - уточнена позовна заява.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.05.2024 року задоволено клопотання представника позивача, замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .

22.07.2024 року до суду від представника позивача адвоката Варченко І.В. надійшла заява про залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку із тим, що відповідачкою в добровільному порядку сплачено суму основної заборгованості, а також стягнення з відповідачки судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3 300 грн. До вказаної заяви долучено довідку за №22/07/24 від 22.07.2024 року з якої вбачається, що станом на 22.07.2024 року ОСОБА_1 не має заборгованості із сплати послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

26.09.2024 року до суду від представника позивача адвоката Варченко І.В. надійшла заява про відмову позивача від позову унаслідок задоволення відповідачкою вимог позивача після пред`явлення позову та стягнення з відповідачки, понесених позивачем судових витрат.

Представник позивача адвокат Варченко І.В. надала суду заяву, в якій просила розглянути її заяву від 26.09.2024 року за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомила.

Дослідивши заяву представника позивача, суд дійшов наступного висновку:

Так, ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 62 ЦПК України встановлено перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Так, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема і довіреністю юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Так, до позовної заяви додано ордер серії АІ від 23.02.2024 року, яким уповноважено адвоката Варченко І.В. на представництво ТОВ «Управляюча компанія БГ Сервіс» у Вишгородському районному суді Київської області та який видано на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №20/12-45 від 20.12.2023 року. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Стаття 1 ЦПК України зазначає, що цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших, визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Так, діючим ЦПК України чітко розмежовано стадії: відкриття провадження у справі, підготовче провадження, розгляд справи по суті, зупинення і закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.

Стаття 49 ч. 2 п. 1 ЦПК України зазначає, що позивач вправівідмовитися відпозову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як убачається із заяви представника позивача адвоката Варченко В.Ю. від 26.09.2024 року, остання відмовилася від позову, просила суд закрити провадження у справі, у зв`язку із повним погашенням заборгованості відповідачкою в добровільному порядку, після пред`явлення позову до суду. Крім того просила суд стягнути з відповідачки на користь позивача, понесені позивачем судові витрати. Вбачається, що заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг відповідачкою сплачена вже після звернення позивача в суд з цим позовом.

Відповідно до ч. 1ст. 206 ЦПК України- позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 3ст. 206 ЦПК України- у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно доп.4ч.1ст.255ЦПК України-суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Приймаючи до уваги, що представник позивач відмовилась від позову, посилаючись на те, що відповідачкою була погашена заборгованість після подачі позову до суду, а тому суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та закрити провадження по справі.

Що стосується вимог представника позивача про стягнення з відповідачки судового збору та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що відповідач задовольнила вимоги позивача після пред`явлення ним позову до суду, у відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який сплачений позивачем під час звернення до суду з даним позовом.

В той же час, ч. 1 ст. 142 ЦПКпередбачено, що у разівизнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Оскільки відповідачка визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, шляхом добровільного погашення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, то з неї підлягає стягненню на користь позивача половина сплаченого позивачем судового збору, а рештаповерненню з державного бюджету.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача, понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 3 300 грн. суд зазначає про наступне:

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України - при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року за №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат до позову долучено: ордер серії АІ №1582701 від 23.02.2024 року, який видано на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги за №20/12-45 від 20.12.2023 року, укладеного між ТОВ «Управляюча компанія БГ Сервіс» та адвокатом Варченко І.В., копію посвідчення адвоката Варченко І.В., рахунок-фактуру за №45/2 від 22.02.2024 року з якого вбачається, що надані адвокатом послуги вартують 3300 грн., з яких: підготовка шаблону позовної заяви про стягнення заборгованості зайняла 1 год. та коштує 1100 грн., а підготовка матеріалів та позовної заяви зайняли 2 год. та коштують 2200 грн., копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №45/2 від 23.02.2024 року та копію платіжної інструкції №1023 від 26.02.2024 року з якої вбачається, що УК БГ СЕРВІС ТОВ перерахувало на користь ВАРЧЕНКО ТА ПАРТНЕР АБ грошові кошти у розмірі 3300 грн., за послугу з правової допомоги згідно Договору №20/12-45 від 20.12.2022 р., рах.№45/2 від 22.02.2024 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі за №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Таким чином, враховуючи, що понесені витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, які є доведеними належними та допустимими доказами, а саме у розмірі 3300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 13, 62, 64, 137, 140, 270, 353, 257, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката ВарченкоІ.В.від 26.09.2024року задовольнити.

Прийняти відмову представника ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРСІВ» - адвоката Варченко І.В. від позову в справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнення судових витрат.

Закрити провадження у справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнення судових витрат.

Повернути ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРСІВ» ЄДРПОУ 43810749, 07301 Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 15Д, корп. 3, офіс 73, з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 1 514 грн., сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією за №1024 від 26.02.2024 року, отримувач ОДВ, ГУДКСУ у Київській області, код отримувача 37955989, рахунок отримувача: НОМЕР_1 , призначення платежу 101 43810749, судовий збір за позовом ТОВ «УКБГ Сервіс» Вишгородський районний суд Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь ТОВ«Управляюча компаніяБГ СЕРВІС»-1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування решти судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія БГ СЕРВІС» витрати на правову допомогу у розмірі 3300 (три тисячі триста) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна