Рішення

від 16.09.2024 по справі 700/137/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/137/24

Провадження № 2/700/141/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка цивільну справу № 700/137/24, провадження № 2/700/141/24 за позовною заявою ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Хоріщенко Андрій Васильович (адреса для листування: вул. Незалежності, 2 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області), до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

установив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зокрема вказує, що 27 грудня 2022 року Лисянським районним судом було частково задоволено позовні вимоги за позовом ОСОБА_3 до Лисянської центральної районної лікарні, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заступника головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні Кордона Анатолія Марковича, третя особа, державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Федір Іванович, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням суду було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 року на ім`я ОСОБА_5 , на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні 15.02.2018 року, та яке стосується земельної ділянки загальною площею 3,5983 га, кадастровий номер 7122883000:02:001:0300, що розташована в адміністративних межах Дібрівської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області. Також, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 року на ім`я ОСОБА_4 на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_3 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні 15 лютого 2018 року, та яке стосується земельної ділянки загальною площею 1,7911 га, кадастровий номер 7122886800:03:001:0597, що розташована в адміністративних межах Смільчинської сільської ради, Лисянського району Черкаської області. Рішенням Черкаського апеляційного суду рішення Лисянського районного суду залишено без змін.

Під час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було вчинено поділ двох земельних ділянок, правовстановлюючі документи яких, скасовано у судовому порядку.

ОСОБА_4 вчинено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7122886800:03:001:0597. У результаті поділу утворилося дві земельні ділянки з кадастровим номером 7122886800:03:001:0262, загальною площею 1,8955 га, земельна ділянка з кадастровим номером 7122886800:03:001:0263 загальною площею 0,8956 га.

Також, ОСОБА_5 вчинено поділ земельної ділянки з кадастровим номером "122883000:02:001:0300. У результаті поділу утворилося дві земельні ділянки з кадастровим номером 7122883000:02:001:0339, загальною площею 1,7991 га та земельна ділянка з кадастровим номером 7122883000:02:001:0338 загальною площею 1.7992 га.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було надано відповідь на адвокатський запит № 1 від 24.07.2023 року, щодо надання інформації про поділ двох ділянок, свідоцтва на які були визнані недійсними Лисянським районним судом.

У відповідності до їх відповіді дійсно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були поділені ділянки у рівних частинах, що підтверджується технічними документаціями.

Отже, сторонами вживаються дії щодо неможливості виконання рішення суду, ще на стадії судового розгляду.

Поділ земельних ділянок, призводить до утруднення виконання рішення Лисянського районного суду у справі № 700/1203/19 від 27.12.2022 року, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами, свідоцтва на які визнано не дійсними уже відсутні.

З викладених підстав просить виключити запис про право власності на розділені земельні ділянки за відповідачами.

Скориставшись правом на зменшення позовних вимог, представник позивача 24 липня 2024 року у зв`язку з відчуженням однієї з спірних ділянок зменшив позовні вимоги.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд виключити запис про право власності (номер запису про право з державному реєстрі прав 49674320), що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122886800:03:001:0262, загальною площею 0,8955 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122886800:03:001:0567, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі № 700/1203/19 від 27.12.2023 року.

Виключити запис про право власності (номер запису про право з державному реєстрі прав 49674654), що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122886800:03:001:0263, загальною площею 0,8956 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що утворилася у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером, 7122886800:03:001:0567, свідоцтво про право на спадщину на яку, було визнано недійсним рішенням Лисянського районного суду у справі № 700/1203/19 від 27.12.2023 року.

Представник відповідача надав відзив на позов в якому зокрема вказав, що позивачем обрано не належним спосіб захисту його порушеного права, що з урахуванням практики касаційного суду є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 змінені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити зокрема пояснивши, що відповідачі не виконують рішення суду, заповіт визнано нікчемним, а тому спірні земельні ділянки мають повернутись до дійсного спадкоємця за законом першої черги.

Представник відповідачів ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Вислухавши учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2022 року, що набрало законної сили 23 травня 2023 року, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 на ім`я ОСОБА_5 на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні 15 лютого 2018 року, та яке стосується земельної ділянки загальною площею 3,5983 га, кадастровий номер: 7122883000:02:001:0300, що розташована в адміністративних межах Дібрівської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане Лисянською державною нотаріальною конторою 23.08.2019 на ім`я ОСОБА_4 на підставі нікчемного заповіту ОСОБА_6 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні 15 лютого 2018 року, та яке стосується земельної ділянки загальною площею 1,7911 га, кадастровий номер: 7122886800:03:001:0597, що розташована в адміністративних межах Смільчинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Вказаним рішення суду також встановлено, що позивач є сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дібрівка Лисянського району Черкаської області. Заступником головного лікаря з медичної частини Лисянської центральної районної лікарні ОСОБА_10 15.02.2018 року було посвідчено заповіт ОСОБА_6 , який в цей час перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Лисянської центральної районної лікарні. На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповів належну йому земельну ділянку площею3,5983 га, кадастровий номер: 7122883000:02:001:0300, що розташована в адмінмежах Дібрівської сільської ради ОСОБА_5 та земельну ділянку площею 1,7911 га, кадастровий номер: 7122886800:03:001:0597, що розташована в адмінмежах Смільчинецької сільської ради ОСОБА_4 . Вказаний заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 62038410. У тексті спірного заповіту вказано, що він до підписання прочитаний у голос заповідачем ОСОБА_6 , власноручно підписаний ним, особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернувся позивач ОСОБА_3 . Зазначена заява подана до Лисянської державної нотаріальної контори 16.07.2019.

Між тим, 07.05.2019 відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до Лисянської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, що був складений ОСОБА_6 15.02.2018. Державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Любчичем Ф.І. 23.08.2019 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Оскільки при складанні оспорюваного заповіту від 15.02.2018 та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат», указаний заповіт є нікчемним в силу імперативних приписів статті 1257 ЦК України, а видані на підставі нього свідоцтва визнані судом недійсними.

З листаГоловного управлінняДержгеокадастру уЧеркаській областівід 31липня 2023року №29-23-0.2-4051/2-23вбачається,що земельнаділянка площею3,5983га зкадастровим номером22883000:02:001:0300,яка знаходитьсяу власностігр. ОСОБА_5 вадміністративних межахДібрівської сільськоїради, відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» загальною площею 3,5983 га гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Черкаська область Звенигородський район, адміністративні межі Лисянської селищної ради розробленої ФОП ОСОБА_11 була поділена на дві ділянки з присвоєними кадастровими номерами 7122883000:02:001:0339 та 7122883000:02:001:0338.

Земельна ділянкаплощею 1,7911га зкадастровим номером:22886800:03:001:0597,яка знаходитьсяу власностігр. ОСОБА_4 в адміністративних межах Смільчинецької сільської ради відповідно до «Технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,7911 га гр. ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, адміністративні межі Лисянської селищної ради», розробленої ФОП ОСОБА_11 була поділена на дві ділянки з присвоєними кадастровими номерами 7122886800:03:001:0262 та 22886800:032:001:0263.

ОСОБА_5 земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами 7122883000:02:001:0339 та 7122883000:02:001:0338 згідно договорів дарування від 02 лютого 2024 року подарував ОСОБА_12 .

За таких обставин, предметом спору у даній справі є виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки, які утворились внаслідок поділу основної ділянки з кадастровими номерами 7122886800:03:001:0262 та 22886800:032:001:0263 за ОСОБА_4 .

За змістомстатті 15ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідност. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбаченихзаконом, способів.

Частиною першою статті 81ЦПК України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ст. ст.2,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб(емфітевзис),інші речові права відповідно до закону.

Частина 3 ст. 26 Закону визначає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону.

Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановленазакономабо якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 листопада 2023 року в справі № 513/879/19 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди у орендаря відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону № 1952-IVсудоверішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)).

Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду речове право на земельну ділянку може бути скасовано державним реєстратором на підставі рішення суду про усунення перешкод власнику в користуванні даною земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.

З встановлених обставин справи та системного аналізу норм законодавства вбачається, що позивач має право на спірні земельні ділянки як спадкоємець за законом першої черги і з урахуванням рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2022 року, належним способом захисту його прав буде визнання прав власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Хоріщенко Андрій Васильович (адреса для листування: вул. Незалежності, 2 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області), до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заходи забезпечення позову до набранням рішенням суду законної сили залишити в силі.

У разі залишення рішення суду без змін, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 07 лютого 2024 року скасовуються.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2024 року.

Суддя С. Д. Пічкур